Якщо провести в Гокарні – індійському селі на морі в штаті Карнатака якийсь час, то можна перетворитись на овоч. Перестати говорити та робити будь-що крім тупо сидіння на березі і споглядання моря, купання і ще від сили кількох таких же простих дій. Ми пробули там 6 днів і вже майже дійшли до такого стану)
Приїхали ми в Гокарну поїздом з Мумбаї десь о 3 годині ранку і взяли рікшу на чотирьох – з італійкою Міріам та ізраїльтянином Ором, яких зустріли на вокзалі. Хвилин через 20 їзди по селу, яке дуже пахло солоною рибою, водій висадив нас посеред джунглів і показав рукою вниз – мовляв, вам іти туди. Якби не ліхтарик наших випадкових попутчиків, то без переломів до моря ми б точно не добрались – дорога була метрів 200, але вся в камінні, та ще й посеред джунглів. Туристичні будиночки та хатки прямо на березі, але в такий ранній час, звичайно, всі ще спали, причому люди, які працюють в кафе, спали прямо на столах. По пляжу прогулювались кілька псів, які поглядали на нас з підозрою. Нарешті ми вибрали зручне місце під кокосовою пальмою і вклались на наші простирадла. Одній із собак така ідея явно сподобалась і вона примостилась і собі спати в мене біля ніг. Зізнаюсь, що заснула я не зразу )))
Вранці спалось дуже добре і мене ледве розбудив Женя, який вже встиг знайти в будиночку поруч українку і навіть намутити в неї чашку чорної кави (яка для багатьох туристів в Індії на вагу золота, так як місцеві або взагалі її не п’ють та не продають, або з молоком та цукром і мінімумом кави). Жінку звати Лариса, вона приїхала в Гокарну з Києва на семінар з йоги разом з дочкою. Попивши кави і поспілкувавшись, ми пішли шукати, де б поселитись. Оскільки діло було 31 грудня, то вільних хаток чи кімнат не було. В одному кафе хазяїн запропонував нам одну ніч поспати прямо на диванах в кафе, а 1 січня в нього звільняється зразу дві кімнати. Платити за це не треба було, а душем можна користуватись, тому ми з задоволенням погодились. Вже пізніше ми зустріли словака, який взагалі спав на пляжі кілька днів та принципово не хотів нікуди селитись)
Гокарна – місце тусовки досить неформальної молоді з усієї Європи. Українців та росіян там практично нема, що дуже радує))) Зате дуже багато ізраїльтян, шведів, британців, іспанців, французів та німців. Крім купання та спілкування, розважається народ по-різному – наприклад, британець Ед ходить по кафе з набором лаків для нігтів та пропонує і дівчатам і хлопцям пофарбувати їм нігті. Просто так. За його словами, часом він так розважається і в Британії. Каже, що народ дивується, а потім їм подобається ідея. Мені вона теж сподобалась – нігті стали яскраво червоного кольору, причому безкоштовно. Цікаво, як би поводили себе люди в Україні, якби до них підійшли з такою пропозицією)))) Зізнаюсь, що моя перша думка була – чувак продає лаки і таким чином їх рекламує)))))
Вночі багато людей сидить з гітарами на пляжі, дехто навіть купається, проте ми не ризикнули – кажуть, вночі в воді можуть плавати якісь небезпечні змії.
А от новорічна ніч була супер – народ спорудив величезну дерев’яну фігуру, схожу на людську, і десь біля 12 ночі її підпалили. Горіло добре, а навколо фігури танцював народ. Весь кайф зіпсували поліцейські, які за кілька хвилин до нового року залили майже згорене дерево морською водою. Виявляється, все не так просто на індійських курортах. Якось ми обідали, коли прибіг француз Крістоф і розказав, що бачив, як полісмен бив палкою власника кафе за те, що той не дав йому на лапу за вечірку. Хоча вечірки в принципі не заборонені…. До речі, про власників кафе. Наш був індусом років 50, який починав ранок з того, що смачно нюхав кокаїн)))
Ще в Гокарні я зрозуміла, що Ісус таки був євреєм – в одному кафе в новорічну ніч ми зустріли двох ізраїльтян, з яких просто можна писати ікони. Обидва дуже худі, з продовгуватими обличчями, довгим волоссям та бородами, до того ж вдягнені типово в стилі Гокарни – без сорочки та в якісь широкі штани. Думаю, якщо побачити такого чувака вранці, який іде сам по пустинному пляжу, то можна прозріти))) Ми з французами навіть збирались знайти ще пару таких хлопців та зробити фото "Тайна вечеря", посадивши їх усіх за стіл. Але крім цих двох більше таких персонажів не було)))