Хоча хнову таки – на мулата я не ображаюся, всі ми у культурному плані є мулатами. Моя мама народилася у Ленінграді в українсько – російській родині. Мій тато походить з берегів Волги. Я народився в Латвії, виростав в Україні, живу у Мозамбіку. Відносно добре говорю чотирьма европейськими мовами, відносно погано – одною французською та одною африканською. Як тут не відчути себе мулатом...
До того ж не можна забувати того, що ми, українці, сьогодні безсумнівно є білими неграми Европи. У плані культурних кодів, гео – політики, географічної значимости, тощо. Коли якось я написав про це в одному українсько – британському форумі, то моє повідомлення було знищене, а мене пообіцяли "забанити", аби не "ображав націю".
А ось на метиса, я все ж таки не погоджуюся. Як би там не було, всі мої предки були індо – европейцями. Індіанців серед них не було.
Але не треба думати, що проблеми лінгвістики – це виключно проблеми "білих негрів Европи".
У Мозамбіку, серед "чорних негрів", також існує острах називати речі своїми власними іменами. Наприклад, коли якась українська жіночка, заміжня за мозамбікцем, постійно чує історії про якусь Альфу чи Альфу 2 – то хай вона не думає, що її чоловік зацікавився астрофізикою. Ніяка Альфа Центавра тут ні до чого. Навпаки, хай ця жіночка готує скалку, бо мова йдеться про коханку, або навіть про коханку номер 2.
Коли одна моя знайома харківянка приїхала до Мозамбіку, її сильно дивувало те, що всі люди говорили про одіяла. Одіяло (manta) туди, одіяло сюди... Десь через пів – року, рік, вона вияснила що нарід пліткує не про одіяла (manta), а про коханців (amante).
Інша знайома, вже киянка, якось прийшла в аптеку і вишуканою португальською мовою попросила спирт. Так і сказала:
- Eu querer spirt! (Я хотіти спирт!)
Насправді, по-португальськи спирт буде álcool. А слово spirt дуже схоже на еspírito, тобто дух. У країні де одна третина населення є католиками, а інша мусульманами, але де 80% людей ходять до чаклунів – є дуже проблематично зачіпати чужих духів. Тому вся аптека водночас замовкла і лише широкими очима дивилася на білу нахабу, яка прийшла у аптеку купляти духів чужих предків. Потрібні тобі духи – іди до чаклунів, у аптеці люди купляють анальгін та презервативи!
А взагалі то кожен поважаючий себе мозамбікський міністр чи національний директор їздить час від часу до чаклуна свого села на "лікування", але це вже тема для іншої історії.