Коли прилітаєш в Малайзію та виходиш з аеропорту в Куала Лумпур, то перше, про що думаєш – що ти сів не в той літак і опинився в Японії. Особливо сильний культурний шок, якщо ти ще пару годин тому був в Індії =) Куала Лумпур виявився надзвичайно приємним містом – парки та старовинні будинки, храми дуже органічно вписуються в урбаністичний пейзаж хмарочосів та високотехнологічного транспорту.
Після Індії приємною несподіванкою виявилось і більш спокійне ставлення місцевих до іноземних туристів – тут ніхто не буде кричати вам на вулиці "Хеллоу, медам!", тягнути в свій магазин та бігти за вами по вулиці з товаром. Але мене найбільше вразила кількість парків, зелені та квітів прямо посеред міста.
В той час як в Києві один із замів мера ще кілька тижнів тому стверджував, що "в Києві забагато зелені".
Його та іншим, хто його підтримує, треба привезти в Куала Лумпур та показати місто. Я спостерігала за місцевими, які гуляли з дітьми та просто сиділи на траві, і заздрила їм. Навіть якби в Києві була така кількість впорядкованих, гарних парків, думаю, що відпочити там було б важко. Як гриби після дощу навколо повиростали б наливайки, а в водоймах водії мили б свої машини, "насолоджуючись" музикою, врубленою на повну катушку.
В Малайзії чудові дороги – незважаючи на те, що їх часто розмивають потоки з гір та лісів. Середня зарплата – 2 тисячі рингітів, що приблизно рівно 4,5 тисячі гривень. Для довідки – зняти 3-х кімнатну квартиру з 2 ванними в центрі столиці коштує 400 рингітів (900 гривень). Поїсти на двох в хорошому китайському чи тайському місці коштує 10-15 рингітів (25-35 гривень).
Фреш (300 мл) обійдеться в 2,5 рингіта (6 гривень). Проїзний на метро+автобус на місяць коштує 100 рингітів (250 грн.)
Не знаю, чи варто згадувати, що весь транспорт тут швидший ніж у нас, тихіший, новий, з кондиціонерами?
Загалом коли тут згадуєш про Україну, стає сумно. Тому далі про приємне=)
Якщо ви колись побуваєте у Малайзії, то обов’язково спробуйте всі екзотичні фрукти.
На вулицях їх мало де продають, а в супермаркетах вони часто не найкращої якості, тому краще поїхати в Чайна таун – там крім фруктів можна дещо купити, поїсти смачної китайської, тайською та малайської їжі.
Найоригінальніший фрукт – дурян. На вигляд він як великий колючий зелений каштан. Запах дуже специфічний, смак – ще більше специфічний. Я так і не змогла це проковтнути, але місцеві кажуть, що фрукт дуже корисний, тому спробувати варто =)
Дрегон фрут – червоний як буряк, формою більше схожий на апельсин, але більший. На смак схожий на спілу грушу, але не такий соковитий.
Дуже смачна штука – Джекфрут. Величезний зелений з тупими колючками фрукт розміром як 2-3 кавуна. Пахне як диня і має присмак теж дині.
Мангустін. Теж дуже смачна штука, схожий на маленький круглий баклажан, всередині прозорий та нагадує желе. Дуже солодкий.
Менш солодкий, але набагато цікавіший на вигляд рамбутан. Виглядає він як величезна волохата полуниця. Під шкіркою прозорий, форми желе плід.
А от з екзотичною їжею нам не пощастило – тарганів та іншу оригінальність тут не їдять.
З найоригінальнішого – жаби. Квакші сидять у великій прозорій коробці прямо посеред вулиці в Чайна тауні та нічого не підозрюють.
А привітна дівчина поруч з ними пропонує перехожим вибрати собі жабку на вечерю. Вибрану вами жабку тут же смажать та подають вам на блюді з овочами та рисом. Правда, я так і не спробувала цієї екзотики – все-таки важко вибрати собі їжу, яка ще дивиться на тебе.
До речі, ціна жабки – 4 рингіта за 100 грамів. Це приблизно 9 гривень. За словами офіціантки, типові замовлення – дві жаби тягне приблизно на 350 грам.
А от чим ми насолодились на повну – так це чаєм. Чайних магазинчиків, де продають китайські та малайські чаї, тут багато. А спробувати різні чаї можна абсолютно безкоштовно – приємні китайці запросять вас за спеціальний стіл для чайної церемонії. Одного разу ми так розговорились з китаянкою та напробувались чаю, що просиділи за столиком три години =)
Після цього непогано було б щось купити – будь який чай, який ви оберете, буде унікальний – в Україні його в продажі немає. Тим більше за такі гроші.
Крім Чайна Тауна погуляйте по центру з висотками – на відміну від Нью Йорка, тут ще можна полюбуватись хмарочосами-близнюками – символом Малайзії.
Особливо сходіть на площу Мердека – незалежності, у Букіт Бітанг – величезний торговий центр, мечеті в центрі (їх важко не помітити, зайти можна безкоштовно, жінкам пропонують одягнути хустку, які дають тут же, а чоловікам – халат). Дуже раджу сходити подивитись стару залізничну станцію – виглядає як величезний палац, а прямо навпроти – такий же палац – офіс малайської залізниці.
В 5 хвилинах прогулянки звідти – центральна мечеть, парк орхідей, заповідник екзотичних пташок, парк оленів, парк метеликів та Лейк гарден.
До речі, перша реакція малайців, коли вони чують слово "Україна" – "Андрій Шевченко!". Коли ми залишили столицю та поїхали вглибину Малайзії, серед іншого, ми зрозуміли, що Шевченко таки мега-зірка. Його знають всі – починаючи від водіїв автобусів, до офіціантів та продавців б/ушних книжок на вулиці.