MH 370 пролетів далі, ніж вважалося раніше. Фото: AFP
Австралійські експерти розкрили нові подробиці у розслідуванні самої таємничої авіаційної загадки XXI століття – зникнення авіалайнера Malaysia Airlines 8 березня 2014. Літак Boeing 777 безслідно зник після вильоту з Куала-Лумпура в Пекін з 227 пасажирами і 12 членами екіпажу на борту. Сьогодні, через півтора року з моменту зникнення, інформації про те, що трапилося з літаком, не набагато більше, ніж через тиждень після інциденту, передає Газета.ru.
Правда, літак зник не зовсім безслідно: спекуляцій і версій додало виявлення цього літа закрилка зниклого лайнера біля берегів острова Реюньон біля Мадагаскару.
Ця знахідка, очевидно, вказує на те, що уламки лайнера треба дійсно шукати на дні Індійського океану.
Завдяки пошукам, які ведуться вченими на захід від австралійського узбережжя Індійського океану з весни 2014 року, фахівці обстежили величезну площу дна і навіть відкрили раніше невідомі підводні гори, хребти і вулкани. Однак зі звіту, поширеного напередодні Австралійським управлінням безпеки на транспорті, слід, що пошуки треба вести південніше. Звіт фахівців проливає світло на те, як протікали останні хвилини і секунди польоту літака, і головний висновок полягає в тому, що рух лайнера на ешелоні перервався після того, як двигуни виробили паливо, а тому сценарій контрольованої посадки літака на воду відкидається.
Вже через кілька днів після зникнення лайнера експерти зосередилися на вивченні сигналів, що посилалися автоматичною системою ACARS (Aircraft Communications Addressing and Reporting System), яка через супутник передає на землю інформацію про різні параметри польоту: режим роботи двигунів, висоту, швидкість, маневри, що роблеться екіпажем і рухи літака. Лайнер оснащений двома турбореактивними двигунами Trent 800 виробництва Rolls-Royce, і інформація про їх роботу надходила не тільки фахівцям Malaysia Airlines на землі, але і компанії – виробнику двигунів.
Математичні розрахунки дозволили створити сценарій, за яким на літаку в останні хвилини польоту відключалися різні системи. Згідно з цим сценарієм, о 0.19 всесвітнього часу літак знаходився в повітрі вже 7 годин 38 хвилин, коли паливо підійшло до кінця.
Першим повинен був відключитися правий двигун, що призвело до зупинки його генератора і припинення вироблення ним електроенергії. Досвід розслідувань авіаційних інцидентів минулих років показує, що при виробленні палива двигуни зупиняються не одночасно.
"Враховуючи кількість заправленого палива і кількість спаленого кожним двигуном палива, передбачається, що лівий двигун міг продовжувати працювати до 15 хвилин після відключення правого", – йдеться у звіті експертів.
Аналіз сигналів, що посилалися, показав, що останні хвилини польоту проходили на висоті 10,7 тис. м.
Після зупинки двигунів і послідував відключення електроживлення відбулося вимикання автопілота і автомата тяги, повинна була розвернутися аварійна авіаційна турбіна (RAM) – невеликий пропелер, що висувається з фюзеляжу, призначений для аварійного електроживлення літака і підтримки тиску в гідросистемі у разі відмови генераторів. Повинна була відключитися половина з шести дисплеїв в кабіні пілотів і запуститися ДСУ – допоміжна силова установка, невелика газова турбіна, що використовується на землі для електроживлення і запуску двигунів. Моделювання ситуації показало, що після вичерпання палива в основних баках на вході в ДСУ залишалося близько 15 кг палива, їх-то і вистачило для запуску і роботи ДСУ протягом приблизно двох хвилин.
Це пояснює, чому сигнал на супутник, що перестав передаватися після вичерпання палива, став подаватися знову, прийшли до висновку фахівці.
"Сценарій керованого приводнення вимагає працюючих двигунів, щоб потрібним чином контролювати напрям і вертикальну швидкість при торканні, а також підтримувати тиск у гідросистемі для управління в тому числі закрилками. Таким чином, отримані дані несумісні зі сценарієм контрольованої посадки", – йдеться у звіті.
За словами австралійської влади, новий аналіз враховував дані супутників, аеродинамічні розрахунки і навіть метеорологічну зупинку на момент пропажі літака, у тому числі напрямок вітру.
Уточнені дані про останні хвилини роботи двигунів дозволили звузити район пошуку зниклого лайнера, який в даний час складає 120 тис. кв. км. Оскільки двигуни працювали кілька довше, ніж передбачалося раніше, шукати уламки літака треба в південній частині досліджуваного району, вважають фахівці.
"Треба обстежити близько 44 тис. кв. км в пріоритетній галузі пошуків, і ми сподіваємося, що ці пошуки приведуть до виявлення літака", – заявив віце-прем'єр Австралії Уоррен Трас. За його словами, цю територію вдасться повністю обстежити тільки до червня. Вже в суботу третій корабель, оснащений керованим міні-підводним човном з відеокамерою, приєднається до двох інших суден і відправиться до нового району пошуків. У січні до робіт приступить китайський корабель.