Загострення ситуації в Нагірному Карабасі. Фото: AFP
Загострення на території невизнаної Нагірно-Карабахської Республіки в черговий раз привернула увагу до небезпеки "заморожених" конфліктів. Азербайджан і Вірменія звинувачують одне одного в активізації військових дій, повідомляючи різні цифри про втрати. Управління ООН з координації гуманітарних питань (УКГП) опублікувало дані про загибель 33 осіб і більше 200 поранених станом на неділю, 3 квітня. СайтСегодня.ua поговорив з експертами про те, що передувало ескалації конфлікту і шляхи її розв'язання.
Чоловіки йдуть на фронт
"В ніч з 1 квітня по 2 квітня збройні сили Азербайджану відкрили вогонь в напрямку лінії зіткнення з Нагірно-Карабахської Республікою. Зараз ситуація залишається напруженою", – розповіла нам громадська активістка з Вірменії Марині Манучарян.
Фото: svoboda.org
Вона нагадала, що 3 квітня Міністерство оборони Азербайджану зробило заяву про те, що їх сили в односторонньому порядку припинили вогонь. "Після цієї заяви вони продовжили обстріл з MM21 "Град" цивільних територій Карабаху, зокрема, міста Мардакерт. На даний момент в північній частині Карабаху Армії оборони Карабаху вдалося відновити свої позиції, однак напруженість зберігається в південній частині Нагорного Карабаху", – зазначає Марині Манучарян.
Армія оборони Нагірно-Карабахської Республіки була офіційно створена в 1992 році в якості збройних сил Нагірно-Карабахської Республіки, що об'єднали загони самооборони, створені на початку 1990-х рр. з метою захисту етнічного вірменського населення Нагірного Карабаху від нападу з боку Радянської Армії та Національної армії Азербайджану. В Армії Оборони Нагірно-Карабахської Республіки в даний час перебувають близько 20 000 офіцерів і солдатів.
"Почалася велика хвиля самомобілізаціі. Чоловіки всіх міст в Карабасі збиралися на центральній площі Степанакерта (де-факто столиця і місто державного значення самопроголошеної республіки – авт.) Для реєстрації та відправки на фронт. Це була дуже сильна спроба бліцкригу і зміни статусу-кво, але тепер ми можемо сказати, що це була невдала спроба", – вважає активістка.
У 1994 році Азербайджан, Нагірний Карабах і Вірменія підписали бішкекський протокол про припинення з 12 травня 1994 року вогню в зоні карабаського конфлікту.
Фото: AFP
"Алієв вирішив перевернути шахову дошку разом з фігурами"
Експерт вірменського Центру політичних і міжнародних досліджень Рубен Меграбян бачить в те, що трапилося збіг чинників довгострокового і поточного характеру. Перша причина – падіння цін на азербайджанську нафту. "Режим Алієва (Ільхам Алієв – президент Азербайджану – авт.) не може вести себе зі своїм суспільством так, як раніше. Ми знаємо, що в країні є величезні проблеми з корупцією і правами людини. Виникло переконання, що війна зможе відволікти суспільство від нагальних завдань", – говорить експерт. Друга причина – наслідки переговорів Алієва в США (в кінці березня Алієв зустрівся у Вашингтоні з держсекретарем США Джоном Керрі. – авт.).
"Під час візиту в США Алієву зробили спокусливі пропозиції з приводу енергетичних проектів, але в той же час, йому дали зрозуміти, що ці проекти не будуть працювати, якщо не буде гарантовано припинення військових дій"
"Азербайджан піддається жорсткій критиці з боку міжнародного співтовариства через ситуацію всередині країни, а також вкрай неконструктивну позицію на переговорах щодо Нагірного Карабаху. Під час візиту в США Алієву зробили спокусливі пропозиції з приводу енергетичних проектів, але в той же час йому дали зрозуміти, що ці проекти не будуть працювати, якщо не буде гарантовано припинення військових дій. З урахуванням цих чинників Алієв вирішив перевернути шахову дошку разом з фігурами, – вважає Рубен Меграбян. – Мінська група ОБСЄ, яка виконує посередницькі функції в переговорному процесі щодо врегулювання конфлікту, висунула консенсусне пропозицію про встановлення міжнародних механізмів на лінії зіткнення, з контролю режиму перемир'я, а також міжнародний механізм з розслідування порушень мирного процесу".
Хто третій?
Багато хто говорить про вплив Росії і Туреччини. Хоча президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган пообіцяв "підтримувати Азербайджан до кінця", експерти бачать велику загрозу з боку Росії. Рубен Меграбян вважає, що встановлення міжнародних механізмів врегулювання не влаштовує президента РФ Володимира Путіна. "Це позбавляє Росію важелів шантажу регіону можливістю відновлення військових дій. Була дана відмашка з Москви. Зараз йдуть інтенсивні бої по всій лінії фронту – це вже не лінія дотику. Вірменськими підрозділами досить успішно присікаються активні наступальні дії з боку Азербайджану", – підкреслив експерт вірменського Центру політичних і міжнародних досліджень. І додав: "Також не слід забувати про мільярдні поставки озброєння з Росії. Вірменія є заручником ситуації"
Фото: AFP
"За минуле десятиліття Азербайджан витратив мільярди доларів на закупівлю нових озброєнь: вертольотів, безпілотників, винищувачів МіГ і важкої артилерії. Багато чого з цієї зброї було куплено у Росії. Вірменія також зміцнювала оборону, і теж головним чином за рахунок озброєнь, придбаних у Росії (причому зі знижкою). Ця техніка поступово підтягувалася в зону конфлікту, де на 20 тисяч солдатів з обох сторін припадає лише шість неозброєних спостерігачів ОБСЄ"
Уривок зі статті британського журналіста Томаса де Ваала для Московского Центра Карнеги
Туреччина ж, на думку Рубена Меграбяна, надає в першу чергу "моральну підтримку". "Потрібно врахувати, що в Ердогана багато проблем всередині країни. По-перше, це країна, яка не має своїх енергоносіїв. Дуже важливі енергетичні комунікації йдуть саме з Південного Кавказу, тому у Туреччині немає інтересу у створенні неконтрольованих процесів в цьому регіоні. У Ердогана великі внутрішні проблеми в плані розгорнувся курського партизанського руху, в плані сирійського виклику. Зрештою, там є опозиція, більш-менш вільна преса. Ситуація крихкого балансу не дозволяє Туреччині замишляти каике авантюрні плани. Тут чітко проглядається російсько-азербайджанський інтерес", – уточнює експерт.
"У Туреччині немає інтересу у створенні неконтрольованих процесів в цьому регіоні"
При цьому в конфлікті проглядається ще один важливий контекст – прагнення Азербайджану і Росії показати свою силу Ірану. "Загострюючи ситуацію на Південному Кавказі, вони хочуть показати Ірану, а також потенційним споживачам енергетичних ресурсів Ірану, що Південний Кавказ не є тим маршрутом, по якому Іран може експортувати вуглеводні без узгодження з іншими", – говорить Рубен Меграбян.
А ось український політолог Олег Волошин вважає, що в цій ситуації складно говорити про великий вплив третьої сторони. Експерт підкреслив, що на відміну від конфлікту на Донбасі, в Нагірному Карабасі ніхто штучно не створював проблему. "Конфлікт існує вже протягом декількох десятиліть. У 2014 році азербайджанці вже проводили обмежене наступ. Такі ескалації відбуваються регулярно. Не кажучи вже про те, що загальне напруження зберігається дуже довго. Як у нас на Донбасі, якщо навіть не в гіршому варіанті, – пояснив експерт. – Найголовніше, Азербайджан явно не готовий до того, щоб йти воювати. Вірмени спочатку займають оборонну позицію. Вірменія намагається утримати те, що є, а Азербайджан звільнити додаткові території", – зазначив Волошин.
Кому вірити і як зупинити кровопролиття?
Активістка Марині Манучарян вважає, що на цей момент досить збалансовано події в Нагірному Карабасі висвітлює Al Jazeera English. "Я розчарована CNN і BBC, так як вони в основному йдуть офіційної лінії Азербайджану і не охоплює факти цивільних обстрілів і інших важливих деталей. Російські ЗМІ зі свого боку докладають зусиль, щоб нагнітати ситуацію ще більше. Я припускаю, що за цим стоїть чіткий політичний інтерес. Проте я мушу зазначити, що вірменські і карабахський користувачі мають досить зрілі погляди і знають, як ідентифікувати спроби впливу, і не піддаються на провокації. ЗМІ Вірменії роблять все можливе, щоб поширювати інформацію на трьох мовах – вірменською, англійською та російською", – розповіла Представниця.
Вона зазначає: зараз вірмени спокійніше, ніж це було раніше аналізують конфлікт. "Навіть патріотичні почуття залишилися в стороні. Ми чекаємо, чим все це закінчиться", – говорить Марині Манучарян.
На думку Марини Манучарян, єдиний спосіб вирішити цей конфлікт – це прийняти на всіх рівнях той факт, що немає ніякої альтернативи мирному врегулюванню. "На політичному рівні представники Карабаху повинні приєднатися до переговорного процесу. Також представники обох країн повинні докласти багато зусиль до того, щоб зупинити дегуманизацию, яку ми спостерігаємо при кожному загостренні на кордоні", – говорить вона.
З нею згоден експерт Рубен Меграбян: "Це загострення показує, чому Азербайджан відмовився від мирного врегулювання. Єреван ж прийняв ці пропозиції. Азербайджанська сторона повинна повернуться в переговорний поле і прийняти умови Мінської групи".