Володимир Путін. Фото: GettyImages
У грудні минулого року президент Росії Володимир Путін здійснив несподіваний візит до Сирії, де проголосив, що місію РФ у цій країні "в основному виконано". Його війська врятували режим Башара Асада. Росія зіграла вирішальну роль в конфлікті, який Америка не взяла під контроль. Після окупації українського Криму 2014 року вторгнення в Сирію було чітким сигналом. Росія повернулася. Але через 10 тижнів після того хвастощі Путіна здаються передчасними. Про це пише The Economist, нагадуючи про події минулих вихідних.
За лічені години після того, як Іран із сирійської території відправив розвідувальний безпілотник до ізраїльського повітряного простору, Ізраїль відповів тим, що збив його і знищив іранський контрольний пункт поблизу Пальміри. Ізраїльський F-16 по дорозі на базу було збито сирійськими системами ППО. У відповідь Тель-Авів завдав ще одного удару і знищив третину всіх сирійських протиповітряних батарей. Російські радники теж могли бути серед тих, хто загинув під час удару.
Це були наймасштабніші авіаудари Ізраїлю по території Сирії з 1982 року. Ні Тегеран, ні Тель-Авів, незважаючи на ворожість, не хочуть початку повномасштабної війни. Але кожен з них намагається перевірити, де кордону іншого боку. Конфронтація загострилася саме зараз, оскільки війська режиму Башара Асада та його іранські союзники витіснили опозиційні сирійські сили з регіону, прилеглого до Голанських висот. Ізраїльські командири кажуть, що готуються до нових атак з боку Ірану через зростання кількості його військових баз на сирійській території.
Це ставить Росію в складне становище. Загострення конфлікту між Ізраїлем та Іраном може змусити її обирати якусь зі сторін. Москва стала близьким союзником Тегерана, коли вони разом почали рятувати режим Асада. Проте Путін та ізраїльський прем'єр-міністр Беньямін Нетаньяху теж підтримують теплі відносини. Росія не проти ізраїльських ударів по іранських маріонетках з "Хезболли", якщо це не загрожує виживанню сирійського режиму.
Незважаючи на те, що Путін видає себе за того, хто буде вирішувати долю Сирії, він не контролює інших акторів і їхні плани. Організовані Москвою мирні переговори в Сочі, які відбулися минулого місяця, були провальними. Представники сирійської опозиції не з'явилися, а делегація з Дамаска відкинула пропозицію ООН і Росії написати нову конституцію. Тим часом напруга між іншими співорганізаторами переговорів – Іраном і Туреччиною – досягла переломної точки після того, як іранські сили обстріляли турецький конвой в Сирії з мовчазної згоди Росії. Крім того, Анкара і сирійські курди, для яких російська сторона нібито союзник, вчепилися в горло один одному. Путін спробував умовити турецького президента Раджеп Тайіпа Ердогана не загострювати ситуацію. Але турецький лідер проігнорував його.
А тим часом російські виборці втомилися від сирійської війни. Останні опитування свідчать, що менш ніж третина з них підтримує продовження військових операцій. І ці настрої ще більше погіршаться після новин про те, що десятки російських найманців загинули від рук американських військ на сході Сирії минулого тижня. Кремль хотів би вийти з конфлікту. Але це поки здається дуже далекою перспективою.
Росія змогла домогтися багато чого малими силами. Але тепер вона зрозуміла, що занадто слабка. Можливо, ще рано говорити про те, що Росія загрузла в сирійському болоті, як передбачав президент США Барак Обама. Але Путін ще довго не зможе звільнитися від цього тягаря.
Раніше зазначалося, що сирійський конфлікт переростає в міжнародну війну.