Через 47 років членства, 31 січня, Велика Британія залишила ЄС. Офіційний вихід заплановано на 23:00 за Гринвічем (о 00:00 за Брюсселю і о 01:00 ночі 1 лютого по Києву). Європарламент проголосував за угоду по Brexit , поставивши крапку в епопеї з виходом Великої Британії з ЄС, що тривала понад три роки . До кінця 2020 року, поки діятиме перехідний період, у взаєминах Лондона і Брюсселя нічого не зміниться. За винятком того, що тепер британські лідери більше не братимуть участі в політичному житті ЄС. А ось з 1 січня 2021 року Лондон повноцінно відправиться у вільне плавання.
Журналіст Рік Ноак з The Washington Post ще у 2016 році в своїй статті "Ці країни можуть бути наступними, коли Британія покине ЄС", назвав шість країн, що несуть загрозу єдності Євросоюзу. Це Швеція, Данія, Греція, Нідерланди, Угорщина і Франція. Забігаючи наперед, відзначимо, що далеко не всі прогнози The Washington Post здійснилися.
Читайте в спеціальному матеріалі сайту "Сьогодні" про те, як на тлі підготовки Британії до Breхit змінювалася позиція країн-членів Євросоюзу про вихід з ЄС.
Угорщина: біженців не пустимо, але в ЄС залишимося
У своїх побоюваннях з приводу Угорщини The Washington Post називали "фактором ризику" прем'єр-міністра країни Віктора Орбана, який зарекомендував себе непримиренною політикою з питань міграції. Так, Орбан публічно називав біженців з Близького Сходу "загарбниками". Тим часом, у вересні 2018 року голова МЗС Угорщини зробив чітку заяву з приводу членства країни в ЄСБудапешт зацікавлений в сильному Європейському союзі і не має наміру залишати об'єднання.
"Ми не вийдемо з ЄС, тому що зацікавлені в сильному Європейському союзі", – заявив глава МЗС Угорщини Петер Сійярто в інтерв'ю телеканалу RT, відповідаючи на питання про можливість прийняття Будапештом рішення покинути інтеграційне об'єднання.
Але при цьому позиція уряду з питання біженців залишається незмінною. За словами Сійярто, в угорців є право "не дозволяти в'їжджати на територію нашої країни людям, які ставляться до всього цього нешанобливо". Міністр запевнив, що Угорщина не дозволить "жодному нелегальному мігранту" проникнути на свою територію і завжди захищатиме свої кордони.
Як данці злякалися Brexit
За версією The Washington Post, Швеція – потенційний претендент на наступний Brexit тому, що її влада відмовилася свого часу ввести в якості офіційної валюти євро. Крім того, шведам не подобаються деякі аспекти європейської політики – в першу чергу, знову ж таки, пов'язані з мігрантами.
Так, Швеція посилила міграційну політику саме в 2016 році, продовживши разом з чотирма іншими країнами-учасниками Шенгенської угоди (Австрією, Данією, Німеччиною і Норвегією) тимчасовий прикордонний режим до травня 2017 року. Прикордонники в пошуках біженців ретельно оглядали буквально кожен корабель. Як результат антиміграційної політики держави – підняли голову крайні праві сили, які виступають за вихід з ЄС.
Спочатку в цьому питанні з громадянами Швеції були солідарні данці, які напередодні посилення міграційних правил, в грудні 2015 року, навіть провели референдум – в результаті 53% громадян висловилися "проти" подальшого зближення з Євросоюзом.
Крім того, в листопаді 2016 року МЗС Данії очолив противник співпраці з ЄС Андерс Самуельсен – представник заснованої в 2007 році партії "Ліберальний Альянс", яка активно виступає проти подальшої співпраці з Євросоюзом.
"Я не змінив свого ставлення до ЄС", – пообіцяв Самуельсен після призначення міністром.
Але вже в січні 2019-го, надивившись на болісний процес Brexit'а, громадяни Данії змінили свою думку докорінно: згідно з даними видання EUobserver кількість прихильників ЄС в цій скандинавській країні досягла історичного рекорду.
"Тільки за чотири місяці до виборів до Європарламенту дані соціологічних опитувань показують історичний рівень підтримки громадянами Данії членства в ЄС – 66% виступають за те, щоб залишатися в Євросоюзі, в той час як до референдуму по Breхit цей показник становив 54%", - цитує видання результати соціологічного опитування.
Так, кількість євроскептиків в країні зменшилася з 29% до 22%.
Нідерланди: ультраправі не пройшли
Щодо Нідерландів прогноз The Washington Post також не здійснився. Якщо в березні 2017-го, напередодні виборів до парламенту, в результаті опитування з приводу виходу з ЄС, який пройшов з ініціативи головного голландського євроскептика, лідера ультраправої "Партії свободи Нідерландів" Герта Вілдерса, за Nexit (за аналогією з Brexit'ом) проголосували 56% громадян Королівства, то результати парламентських виборів повністю поміняли розклад: вдруге після дострокових виборів 2012 року перемогу здобула праволіберальна "Народна партія за свободу і демократію" на чолі з чинним прем'єр-міністром Марком Рютте, завоювавши 33 місця.
Політсила Герта Вілдерса, за спиною якого, як подейкують, стоїть Кремль, виявилася лише другою (20 місць).
"Євроатлантичні ліберали, які виступають за інокультурну міграцію, збереження ЄС, НАТО і нарощування санкцій і військового тиску на Росію, святкували перемогу", – підсумував сайт "Сьогодні" в спеціальному матеріалі: "Політика в 2017 році: найбільш знакові зміни у вищому керівництві країн світу"
Чехія обмежилася погрозами
На цьому тлі парадоксальна ситуація складається з Чехією: хоча тодішній президент країни Вацлав Клаус ще десять років тому заявляв про те, що Чехія може вийти з Європейського Союзу, але далі розмов про Chexit'е справа не пішла. На думку експертів, євроскептицизм Чехії – інструмент не зовнішньої політики, а внутрішньої.
Справа в тому, що останні роки Чехія б'є всі рекорди по економічному зростанню серед усіх щойно прийнятих країн-учасниць Євросоюзу. А крім того, в Чехії найнижчий відсоток безробіття навіть на тлі "старих" членів ЄС – лише 4%. Саме на протиставленні Чехії іншим країнам Євросоюзу побудована риторика чеських політиків. Мовляв, у нас все добре, а ось у "них" – безробіття і біженці ночами палять на вулицях машини простих європейців. У підсумку тільки 33% чехів бачить користь від перебування в ЄС. Але виходити з Євросоюзу абсолютно не поспішають.
Наостанок не можна не відзначити, що всередині самого ЄС не перший рік вирують сепаратистські настрої: Шотландія збирається виходити зі складу Великої Британії, слідом Південний Тіроль проситься назад до Австрії. За ним почали вимагати незалежності два інших італійських регіони – Ломбардія і Венето, одночасно Каталонія проголосувала за незалежність від Іспанії.