Ердоган переміг на дострокових виборах в першому турі з результатом 52,5%. Фото: twitter.com/Nomysahir
За результатами опрацювання майже 100% бюлетенів на дострокових історичних парламентських і президентських виборах, які пройшли вчора 24 червня в Туреччині, переміг нинішній президент Реджеп Тайіп Ердоган (52,5%) і блок, очолюваний його Партією справедливості і розвитку (53,6%) . Ердоган поборов президентські перегони в першому турі, а проведений навесні минулого року конституційний референдум дозволив йому сконцентрувати всю повноту влади в своїх руках: посаду прем'єра скасована, а президент отримав право призначення всіх міністрів і впливу на суди.
Отже наступні п'ять років президентства Ердогана ознаменуються не тільки рішучими економічними реформами, бо після невдалої спроби державного аколоту Туреччина переживає гостру економічну кризу, а й істотним зміцненням президентської вертикалі.
Правда, і опозиція цього разу показала потужні результати. Головний опонент Ердогана з Республіканської народної партії Мухаррем Індже отримав 30,7%, а опозиційний блок партій "Національний альянс", до якого входять "Республіканська народна партія", "Гарна партія" та "Партія щастя" набрали 34%.
.
Курс на економічне зростання
Реджеп Тайіп Ердоган при владі в Туреччині вже 16 років і не програв жодних виборів. Для країни, яка претендує на статус демократичної, це досить багато. Більше, напевно, тільки Володимир Путін біля керма Росії – 18 років – хоча демократією її назвати складно, хоч кремлівські еліти сурмлять про це на кожному кроці. Та й в самій Туреччині з демократією не все гаразд: за останні 10 років за даними Freedom House Анкара показала рекордне падіння рівня демократії – на цілих 32 позиції. За цим показником Туреччина на першому місці, обігнавши навіть країни Африки.
Після невдалої спроби державного заколоту в 2016-му (до речі, режим надзвичайного стану в Туреччині діє донині), ЄС і США констатували суттєвий регрес демократії. Репресії проти опозиції, закриття ЗМІ, масові звільнення і арешти, в тому числі і європейських громадян і, нарешті, заяви про можливе повернення смертної кари – все це забило клин між Анкарою і Заходом. У спеціальних репортажах з Туреччини сайт "Сегодня" писав, що в перші роки при владі Ердоган дійсно тримав курс на Європу, проводив реформи, саме при ньому почалися переговори щодо членства Туреччини в ЄС.
Але невдалий референдум щодо об'єднання Кіпру, спроба держзаколоту і серія кривавих терактів внесли свої корективи. Закриття більше 125 опозиційних ЗМІ, арешт понад 160 тисяч послідовників Фетхуллаха Ґюлена (колишнього соратника Ердогана, звинуваченого в спробі держзаколоту), розгром пов'язаних з "гюленістамі" компаній, дискусії щодо зміни конституції (щодо переходу до президентської республіки) і антиамериканська риторика (США підтримують курдів в Сирії та Іраку) тільки посилили економічну кризу і відтік іноземних інвестицій.
У статті "Як зближення Туреччини і Росії позначається на відносинах з Україною" сайт "Сегодня" писав, як через всі ці події турецька ліра знецінилася на 30%, а Ердоган особисто закликав громадян здавати валюту, щоб зміцнити національну ліру. І, що найцікавіше, люди йшли і здавали, бо вірять Ердогану і його партії. Тому ця виборча кампанія ґрунтувалася в основному на гаслах про економічне зростання та і, звичайно ж, про високу терористичну загрозу, яку потрібно зупинити.
Але одними закликами до народу рейтинг не "прогодуєш". Тим більше, як констатували турецькі і західні аналітики, позиції Реджепа Ердогана і його партії почали слабшати. Причому почала слабшати і підтримка Ердогана всередині його рідної партії. Все це штовхнуло турецького лідера до конституційної реформи: на референдумі, що пройшов 17 квітня 2017 року, 51,41% турків схвалили 18 поправок до Конституції, за якими посаду прем'єр-міністра ліквідується, а міністрів призначатиме не парламент, а президент особисто.
Минулий конституційний референдум в Туреччині засудили всі західні демократії, адже, де-юре і де-факто Ердоган вибудував всю вертикаль влади лише під одну в країні людину – під себе. Більш того, поправки до Конституції, схвалені на референдумі, дають президенту право впливати на судову гілку влади. Але, як не дивно, в цьому його підтримує більшість людей, адже закривати очі на очевидні успіхи його правління не можна – за останні 10 років річний дохід на душу населення в Туреччині збільшився з $ 3,5 тис до $ 10 тис.
Фактор опозиції похитнув Ердогана
Про призначення дострокових парламентських виборів на 24 червня Реджеп Тайіп Ердоган оголосив лише в квітні, коли до цього закликав його партнер по коаліційному блоку голова ультраконсервативної Партії націоналістичного руху (ПНД) Девлет Бахчелі, залишивши опозиції, та й самому собі мало часу на підготовку і проведення нормальної кампанії. Хоча до цього сам Ердоган і члени його Партії справедливості і розвитку (ПСР) відкидали можливість дострокового голосування, заявляючи, що вибори пройдуть, як і належить за законом восени 2019 року.
Більшість західних ЗМІ, висвітлюючи дострокові вибори, називали їх історичними. На думку Директора дипломатичної академії України Сергія Корсунського, історичність цих виборів в тому, що через 95 років після створення парламентської Турецької Республіки за моделлю Мустафи Кемаля Ататюрка, вона перетворюється в президентську.
"Це ключовий момент, який є серйознішою трансформацією, оскільки ми добре знаємо, що якщо президентська республіка будується на демократичних засадах, вона повинна мати серйозну систему стримувань і противаг. Це саме той момент, навколо якого точаться запеклі дебати. Наприклад, в Америці є такі заборони і противаги у вигляді двопалатного Конгресу, Верховного суду, можливості проводити спеціальні розслідування. У Туреччині ж нічого цього немає, і президент одноосібно вирішує всі питання", – сказав сайту "Сегодня" Сергій Корсунський.
За виборами в Туреччині спостерігали 415 міжнародних спостерігачів. За словами посла Організації з безпеки і співпраці в Європі Одрі Гловер, все пройшло добре і без порушень. Спостерігали за виборами в Стамбулі і українські парламентарії.
"Уже о 7 ранку були на виборчій дільниці, – писала в своєму Facebook перший віце-спікер ВР Ірина Геращенко. – Члени комісії ретельно перераховували бюлетені і штампували їх, щоб встигнути до відкриття, до 8. У президентському бюлетені – 6 прізвищ: 5 чоловіків і одна жінка. Вперше в історії Туреччини проходять одночасно президентські і парламентські вибори, і вперше турки можуть голосувати не за партію, а за коаліцію – в бюлетені представлені варіанти двох можливих майбутніх коаліцій (і для перемоги потрібно було подолати 10% прохідний бар'єр – Авт .)".
Явка на дострокових президентських і парламентських виборах в Туреччині склала 87%. Журналіст Мустафа Їлмаз, який працював на виборах у Стамбулі, навіть пожартував про це в своєму Twitter: "Іноземні спостерігачі мене часто запитують, чому в Туреччині така висока явка? Краще подивіться ось це: чоловік несе свого 80-річного батька на спині, щоб той зміг проголосувати. Це кращий приклад".
Головні дискусії зараз точаться навколо недемократичної президентської моделі правління, до якої Туреччина перейшла на конституційному референдумі минулого року. Однак судячи з кількості суперників Ердогана на цих президентських виборах, недемократичними їх назвати ну ніяк не можна – за президентське крісло в країні боролися шість осіб.
Головний суперник Реджепа Ердогана – Мухаррем Індже від Народно-республіканської партії (НРП). Член парламенту Туреччини з 2002 року, Індже прийшов в політику в 90-х, до цього пропрацювавши викладачем фізики в декількох школах. Звинувачував Ердогана і його команду в організації невдалої спроби держзаколоту, критикував владу за провали в економіці і на його думку в освіті. У разі перемоги обіцяв скасувати схвалені на референдумі конституційні поправки і продати президентський палац з молотка.
За результатами голосування за парламентські партії перемогла правляча нині Партія справедливості і розвитку. Хоча до одноосібного управління парламентом (в якому 600 місць) їй не вистачило всього 8 мандатів: з результатом в 42,5% вона отримує 293 місця. Але якщо враховувати, що на вибори ПСР йшла в блоці з Партією націоналістичного руху, то на двох вони набрали 53,6% голосів або 343 місця в парламенті. У опозиційного блоку партій "Національний альянс" 190 мандатів на всіх.
Також до парламенту проходить ліва прокурдська "Демократична партія народів", подолавши 10% прохідний бар'єр – у них 67 мандатів. Її лідер і кандидат в президенти Селахаттін Демірташ вів кампанію з в'язниці. Його і ще 10 ув'язнених членів ДПН правляча партія Ердогана звинувачує в діях в інтересах забороненої Робочої партії Курдистану, яка з турецькою армією в стані збройного конфлікту вже багато років.
Для міжнародного співтовариства, як і для України, чогось принципово нового від Туреччини очікувати не варто. Найближча жорстка розмова у Реджепа Ердогана належить на саміті НАТО в Брюсселі 11-12 липня. Анкара не відмовилася від ідеї покупки у Росії зенітно-ракетних систем С-400. Якщо покупка таки станеться, то, за словами помічника держсекретаря США у справах Європи і Євразії Весса Мітчелла, Туреччина не тільки потрапить під дію санкцій антиросійського закону CAATSA. У бесіді з сайтом "Сегодня" Сергій Корсунський підкреслює, що не зовсім зрозуміло, від кого збирається захищатися Туреччина з цими російськими комплексами, оскільки вони розраховані проти саме літаків НАТО.
У зв'язку з цим Києву необхідно уважно стежити за спробами Реджепа Ердогана зблизитися з Москвою. І йдеться не тільки про можливості покупки російських зенітно-ракетних комплексів. Не варто забувати, що Анкара разом з "Газпромом" продовжує будівництво "Турецького потоку". Нагадаємо, що разом із запуском "Північного потоку-2" ці дві обхідні труби можуть запросто "вимкнути" українську ГТС з транзиту російського газу в Європу. Плюс нагадаємо, як в ефірі одного з турецьких телеканалів пару днів тому Реджеп Ердоган порівняв себе з Володимиром Путіним: "Є два найдосвідченіших політичних лідери – Путін і я. Якщо зіставити терміни перебування на посаді президента і прем'єр-міністра, ми з ним перебуваємо при влади в цілому без перерви 15-16 років".