/ Фото: Сьогодні
"Сьогодні" публікують заключний матеріал з циклу "Після стіни". Цей цикл присвячений 30-річчю падіння Берлінської стіни та об'єднанню Німеччини. Подія загальносвітового значення сталася 9 листопада 1989-го.
У першому матеріалі ми розповіли про те, як тисячі німців проривалися через стіну.
У другому матеріалі було розказано про поїздку українського офіцера, який служив 30 років тому в Німецькій Демократичній Республіці, до східної Німеччини.
У третій частині "Сьогодні" розповіли про явище, що отримало в Німеччині назву "остальгія".
У четвертій частині було розказано про економічну депресію в східній частині Німеччини.
У заключному матеріалі йтиметься про архітектуру східного Берліна.
Соціалістичне минуле залишило східній частині німецької столиці архітектуру радянського зразка.
Тут можна побачити колишню алею імені Сталіна, "хрущовки" і спальні райони на кшталт київської Троєщини.
Певні будівлі німці відновили, іншим знайшли нове призначення, а щось залишили недоторканим. "Сьогодні" прогулялися нетиповими вулицями столиці Німеччини.
Житель Берліна Олег Крас показав нам типовий двір центрального району східного Берліна. Ці будинки були побудовані одразу після Другої світової війни.
"Умовно ми називаємо їх хрущовками", – каже житель Берліна Олег Крас.
Зараз тут живуть загалом пенсіонери. Двері в під'їзд відчиняються автоматично, щоб літнім людям було легше увійти.
У під'їздах теж все продумано під мешканців.
"Ось такий коридор – всі квартири однакові, поручні для пенсіонерів, тому що пенсіонерам на інвалідних візках чи бабусям стареньким зручно пересуватися, спираючись на поручні", – пояснює житель Берліна Олег Крас.
За дверима – однотипне житло.
"З невеликого коридору потрапляємо до вітальні. Вона ж і спальня. Квартира невелика, для однієї людини. Кухня маленька – дві людини навряд чи розминутися тут", – показує Олег Крас своє житло.
Квартири тут значно дешевші, ніж в західних районах міста.
"Оренда однокімнатної квартири розміром 37 метрів коштує близько 650 євро на місяць. Якщо брати таку ж квартиру в західній частині Берліна, це буде під 900 євро, а, то й тисячу", – каже Олег Крас.
Чим далі вглиб східного Берліна, тим більше пейзаж нагадує українські вулиці. Район Марцан – типовий "спальник", на кшталт київської Троєщини.
"Тут живуть студенти та малозабезпечені люди, які отримують соціальну дотацію. Держава оплачує їм тут житло", – говорить житель Берліна Павло Шплітгербер.
Центральна ж вулиця східного Берліна – Карл-Маркс-алеї.
"Центральна вулиця НДРівського Берліна – колишня Шталіна-алеї, названа в 70-річчя Сталіна, перейменована в Карл-Маркс-алеї. Вона перебудована повністю з 1953 року як основна містобудівна історія радянського Берліна. Відбудовуючись монументально, в стилі радянського класицизму, сталінського ампіру", – розповідає гід по Берліну Катерина Тарабукіна.
Для певних будівель німці знайшли інше призначення.
"Ресторан "Москва" більше як ресторан не працює. Це приміщення орендне. Ми можемо його зняти, і зробити там день народження або ж вечірку, або презентацію", – каже Катерина Тарабукіна.
А для бажаючих пожити в інтер'єрах соціалістичної Німеччини відкрили особливий готель.
Розташований він в цьому багатоквартирному будинку східного Берліна.
Всі меблі тут збирали по аукціонах і приватних колекціях. З техніки для розваг тут тільки радіо, яке досі працює. Шпалери тридцятирічної давності і ще зберігають запах тих років. У кожній кімнаті є портрет багаторічного лідера НДР Хонеккера. У готелі говорять: портрети найчастіше крадуть постояльці, тому їх міцно приклеюють до стіни.
Готель такий популярний, що кімнати орендовані на два місяці вперед.
"Багато людей, які жили у східному Берліні, після падіння стіни переїхали в пошуках кращого життя на захід країни. І ці люди спеціально приїжджають до нас і знімають тут житло", – гвоорить співробітниця готелю в стилі НДР Каті Шпліт.
Після падіння стіни німці зберегли вигляд типової радянської забудови східного Берліна. Для цього, зокрема, заборонили встановлювати супутникові тарілки і кондиціонери. А, щоб урізноманітнити і розвеселити похмурі панельні споруди, розфарбували фасади. Таким чином, городяни і дух епохи зберегли, і будівлі не зіпсували.