/ Фото: Сьогодні
"Сьогодні" продовжують цикл матеріалів, присвячених 30-річчю падіння Берлінської стіни і об'єднання Німеччини. Подія загальносвітового значення сталася 9 листопада 1989 року.
У першому матеріалі ми розповіли про те, як тисячі німців проривалися через стіну, а сьогодні – розповідь про поїздку українського офіцера, який служив 30 років тому в Німецькій Демократичній Республіці, в Східну Німеччину. Що сталося з солдатськими казармами і чи вдалося зустрітися українцеві з другом, з яким познайомився під час служби?
З українським офіцером Сергієм Пономарьовим "Сьогодні" зустрілися спочатку в Маріуполі.
Тут Сергій живе у звичайній п'ятиповерхівці на околиці міста. Інтер'єр невеликої квартири досить скромний: простенький ремонт і радянські меблі. На шафі висить військовий кітель з орденом Червоної зірки. Нагороду отримав в Афганістані.
"По горах ходили, лазили, ганяли їх", – згадав Пономарьов.
Сергій – кадровий офіцер. Все життя служив: спочатку в радянській, а потім в українській армії. Після Афганістану п'ять років командував батальйоном радянських військ в Східній Німеччині.
"У кожного підрозділу своє завдання було. Карти секретні були на випадок війни", – розповів він.
Пономарьов застав падіння Берлінської стіни і брав участь у виведенні радянських військ – зі своїм батальйоном вийшли з Німеччини в 1992 році. Через 30 років "Сьогодні" вирішили повернути офіцера назад.
Ми зустрілися з Сергієм в аеропорту Берліна і відразу вирушили до Берлінської стіни.
"Я тут був 1988 року. Стіна, звичайно, зараз розмальована. А тоді зверху був колючий дріт, ходили тут солдати з автоматами, з собаками, щоб не було тут перебіжчиків", – розповів Пономарьов.
Переходити за стіну радянським офіцерам було суворо заборонено. Сергій згадує, як дивився на західний світ через Бранденбурзькі ворота, а сьогодні вперше в житті пройшов через них.
"Якби я 30 років тому їх перетнув, і мене б заарештували, я, можливо, потрапив би під трибунал, як зрадник Батьківщини", – припустив чоловік.
Від Бранденбурзьких воріт вирушаємо за 300 км від Берліна – в Дрезден. За часів НДР тут базувалася радянська танкова частина, де служив Сергій. Тут він подружився з Карлом Геруллом – місцевим жителем.
"У нас були вечори дружби між радянським та німецьким народом. На одному з вечорів ми познайомилися, обмінялися адресами", – згадав офіцер.
Сергій зберігав ту адресу впродовж 30 років. Навігатор довго водить нас вулицями Дрездена, але нарешті ми добираємося до потрібного будинку. Шукаємо квартиру на прізвище, адже у німців в будинку відсутні номери.
Кремезний, до двох метрів ростом, з сивою бородою. Таким постав Карл, трохи розгублений через несподіваний візит.
Ламаною російською Карл згадав свої перші зустрічі.
"Я думаю, .. дзвонить. .. Маріуполь. Я не знав, але зараз я знаю", – каже житель Дрездена Карл Герулл Сергію.
Сергій просить Карла показати, де була розташована їхня військова частина 30 років тому. Але на її місці знаходимо зовсім інші будівлі.
"Зараз все в склі – нічого не впізнати", – говорить Сергій Пономаренко.
Місцеві мешканці пояснюють: коли радянські війська пішли, тут все зруйнували.
"Коли з падінням стіни влада змінилася, держава все перебудувала. І тепер тут звичайні багатоквартирні будинки", – говорить один з жителів Дрездена.
Сергій каже – змінилося абсолютно все.
"Ось тут був плац, трибуна десь в цьому районі, марширували тут, паркан, огорожі були. Ви бачите самі, все невпізнанно, реально невпізнанно", – дивувався українець.
Чи не єдине, що залишилося з того часу, – пам'ятник радянським танкістам.
"Приходили до нього на свята і не тільки. На вихідні приїжджали, підтримували порядок, білили, фарбували", – згадав чоловік.
Сергій з Карлом ще довго гуляють вулицями Дрездена і домовляються про візит, тепер уже – в Маріуполь.
"Візи зараз не треба. І – на море", – говорить Сергій Карлу.
А поки в Маріуполь Сергій повертається сам. Тут він незабаром повинен очолити бригаду територіальної оборони Донецької області.
"Батьківщину захищати готовий, і перш за все – своє місто Маріуполь. А це – батьківщина і є", – говорить офіцер Збройних Сил України.
Раніше німецький історик Крістіан Борман виявив на кордоні двох районів Берліна 80-метрова ділянку, на якій збереглася Берлінська стіна.