Фото: Михайло Метцель/ТАСС
9 серпня в Санкт-Петербурзі сталася історична подія: після тривалої "холодної" війни між Росією і Туреччиною президенти Володимир Путін і Реджеп Ердоган нарешті вперше зустрілися. І поки соцмережі висміюють їх дивний союз, "Сегодня.ua" зібрав головні віхи недавніх розворотів у відносинах двох голів держав, іноді більше схожих на турецький "мильний" серіал, ніж на дипломатію.
Частина 1. Удар в спину, посібники терористів, недружній акт та інший обмін компліментами
Непроста історія відносин між двома президентами розпочалася 24-го листопада 2015 року, коли турецькі військові збили російський винищувач Су-24. Слідом за цим послідували обвал рубля і взаємні образи сторін. Спочатку Міноборони РФ розповідало, що "весь час польоту літак перебував виключно над територією Сирії", проте турецькі військові наполягали на вторгненні і захисті суверенітету країни. У підсумку Міноборони РФ звинуватило турецьких колег у брехні і здійсненні "недружнього акту".
Володимир Путін теж з відповіддю не забарився – звинуватив раніше дружню державу в ударі в спину і натякнув, що те, що сталося, матиме серйозні наслідки. "Сьогоднішня втрата пов'язана з ударом, який нам завдали в спину посібники терористів. По-іншому я не можу кваліфікувати те, що сталося", – резюмував Путін. Після його промови слідом за рублем обвалився і російський фондовий ринок.
Турецька сторона натякнула, що "а ми попереджали", адже російські літаки і раніше порушували повітряний простір Туреччини. "Незважаючи на те, що він (літак РФ. – Ред.) протягом п'яти хвилин отримав 10 попереджень через те, що рухався до нашого кордону, він все одно вирішив здійснити порушення", – заявив під час свого виступу в Анкарі Ердоган. Турецький спецназ того ж дня оточив консульство Росії в Стамбулі,а Ердоган скликав термінове засідання Ради безпеки.
Турецький спецназ оточив консульство Росії в Стамбулі. Фото: news.sky.com
Поки обидві сторони грали м'язами, а під російським консульством збиралися протестуючі, завбачливі туроператори за порадою міністра закордонних справ РФ Лаврова почали відмовлятися від турів на турецькі курорти. Так розпочиналися нові відносини між Ердоганом і Путіним.
Частина 2. Приємно познайомитися – новий ворог нації
Голова російського МЗС Сергій Лавров, щоправда, заспокоїв турецьке населення: мовляв, питання у нас тільки до вашого керівництва, а з Туреччиною воювати ми не збираємося. І через день російська авіація бомбардувала турецький гуманітарний конвой, що прямував до біженців.
Російські туристи і потенційні відпочивальники про можливі наслідки і небезпеки попереджені всі ж були – і всі великі оператори зупинили продаж турпутівок до Туреччини. "Що ж поробиш? Після таких трагічних подій це вимушений захід – і МЗС правильно робить, що попереджає наших громадян про небезпеку", – підтримав ініціативу російський президент, попутно не забувши звинуватити офіційну Анкару в підтримці радикального ісламу і фінансуванні терористів ІГІЛ.
Офіційна Москва наполягала: мовляв, ви купуєте нафту у терористів, ми вам завадили – тепер ви образилися і мстите. Але скривдженою виглядала саме російська сторона. У відповідь на пропозицію Ердогана зустрітися з Путіним в Парижі президент РФ просто перестав відповідати на дзвінки, а його прес-секретар Пєсков заявив, що "ситуація ще не прояснилася", зустрічі ніякої не буде, а запланований санкт-петербурзький саміт "Росія-Туреччина" взагалі тепер під великим сумнівом.
"Ми чекаємо пояснень з боку Туреччини, ми чекаємо вибачень, визнання незаконності дій, ми чекаємо від Туреччини відшкодування збитку Росії", – заявила голова Ради Федерації РФ Валентина Матвієнко. Але вибачень не було. Президент Ердоган натякнув: самі винні – самі вибачайтеся. Пропозиція скинути на Стамбул ядерну бомбу і заяву Жириновського про новий ворога номер один для Росії довго чекати себе не змусили.
"Туреччина дуже довго шкодуватиме про скоєне", – заявив близький до Путіна голова Чечні Рамзан Кадиров. І населення нового нацворога в особі Туреччини прийняло з радістю. Спочатку в Ульяновську невідомі скоїли напад на офіс турецької пивоварної компанії, що розташовується в місті. Нападники закидали будівлю яйцями, написали на асфальті образи на адресу Ердогана, а на місце попередньо зірваного прапора Туреччини поставили прапори Росії і ВДВ. А потім і в Москві кількасот людей в ході акції протесту закидали будівлю посольства Туреччини в Росії камінням, яйцями і банками з фарбою. Навчені санкціями проти України і Євросоюзу росіяни почали відмовлятися від турецьких товарів до прийняття обмежувальних списків.
А потім Россільгоспнагляд знайшов бактерії в м'ясі курки з Туреччини
Частина 3. Без російського газу, але з Божою поміччю
Першою під новий виток санкцій потрапила турецька курка – в ній нібито знайшли бактерії. Слідом за Россільгоспнаглядом активізував свою діяльність Росспоживнагляд – і висловив свої претензії до турецьких виробів легкої промисловості. При цьому заодно під гарячу руку відомств потрапили і кондитерські вироби, і фрукти, і овочі. Путін заявив, що Туреччина не відбудеться тільки помідорами і що все це – прокляття Аллаха за збитий Су-24. Російські зернотрейдери почали відмовлятися від нових контрактів на постачання зерна до Туреччини, але Пєсков продовжував звітувати про турецький бізнес, "що б'є в набат тривоги".
Все, що заборонено не було, застрягло на кордоні – митникам була "дана команда" перевіряти турецькі вантажі в максимально жорсткому режимі. Взуття, овочі, фрукти, будматеріали – все проходило посилену багатоденну перевірку. Слідом за товарами митники почали "розгортати" і турецьких громадян. А потім безвізовий режим між країнами і зовсім був припинений.
До конфліктного фактично діалогу вплутався прем'єр-міністр Дмитро Медведєв, який запропонував прийняти офіційні обмежувальні заходи в економічній співпраці, фінансові операції, митному русі і туристичній сфері, включаючи перевезення і транзит, – тобто практично у всьому. Будівництво широко анонсованого раніше "Турецького потоку", який повинен був допомогти в боротьбі з іншим російським нацворогом – Україною, було припинено. Відзначився навіть Мінкульт – там заявили про припинення культурних зв'язків. Мовляв, "турки пропонують, ми ні про що не домовлялися, а тепер і не будемо".
Однак президент Турецької республіки вирішив утриматися від відповідних санкцій і був переконаний, що країна впорається з новими викликами. "Не йдеться про те, що ми пропадемо без російського газу. Я вже говорив, що крім Росії, ми купуємо газ у багатьох країн. З Божою допомогою ми подолаємо проблеми", – був сповнений оптимізму Ердоган. Але за умов прямої залежності від російського газу, російських туристів і російського ринку збуту було зрозуміло, що вибачення – всього лише питання часу. Але перед цим Туреччина все ж вирішила позлити Росію, звернувшись до НАТО, ЄС і Україні.
Частина 4: Нові друзі Туреччині
Для початку Туреччина вирішила поскаржитися на російські санкції до Світової організації торгівлі і придумала, як транспортувати вантажі до Китаю в обхід Росії. У Росії все це назвали абсурдом і нонсенсом. "Анкара може скаржитися скільки завгодно і куди завгодно", – заявив перший заступник голови оборонного комітету Ради федерації РФ Франц Клінцевич. І Туреччина поскаржилася до ООН і НАТО.
На тлі російсько-турецького конфлікту, що розвивається, Україна і Туреччина насамперед вирішили поглибити свою співпрацю в оборонних проектах. В Україні нові відносини з Туреччиною називали перезавантаженням, збиралися збільшувати товарообіг і інвестиційні проекти. Президент Порошенко обіцяв налагодити тісну співпрацю в енергетиці і навіть здати в оренду українські підземні сховища газу.
Туреччина продовжувала заявляти про підтримку кримських татар і обіцяла Україні військову допомогу з поверненням півострова. Непропущені на ринки РФ турецькі апельсини задешево продавалися в українських супермаркетах. Туреччина стала новим Кримом – в заповнених всього на третину турецьких готелях не було росіян, тільки українці. Звання ворога російського народу, що стало вже почесним, зблизило дві країни.
Путін остаточно образився на обох президентів – і "забув" привітати їх з Новим Роком. Але російська розвідка про підготовлюваний переворот Ердогана попередити не забула.
Частина 5, заключна. Мій друг Володимир
Спочатку думка про те, що Росія і Туреччина мають потребу один в одному озвучив турецький прем'єр-міністр Ахмет Давутоглу. Відносини з ЄС у Туреччині не склалися – незважаючи на обіцянки безвізу, каменем спотикання стали біженці. "Ми чуємо заяви про бажання відновити відносини. Ми теж хочемо відновити відносини", – натякнув на те, що він теж не проти примирення, Путін.
І ось вже Ердоган висловлює співчуття (в російській інтерпретації – вибачається) за збитий Су-24, обіцяє надати росіянам свою авіабазу, а газопровід знову будується в обхід України. У відповідь радісні російські туристи скуповують турецькі тури, а російська розвідка в знак подяки попереджає турецького президента про підготовку державного перевороту.
Президента підозрюють в постановочному перевороті, в Туреччині проходять масові арешти – більше 13-ти тис. затриманих, Ердоган пропонує повернути смертну кару. Європейському Союзу все, що відбувається, не подобається, він ставить ультиматум: або людей карайте, або стаєте членом ЄС. На що посол Туреччини в Україні відповідає: "Ми не прагнемо до ЄС".
Ердогану, загалом, не цікава думка ЄС і НАТО: по-перше, тактична ядерна зброя альянсу знаходиться на турецькій авіабазі Інджірлік, а по-друге, у нього є "друг Володимир", з яким він розраховує на "новий початок". І цим двом країнам "треба багато чого зробити разом". Особливо з огляду на те, що інших друзів у двох найсамотніших світових лідерів просто немає.