Протести в Грузії / Фото: AFP
Про те, що стало причиною протестів на вулицях Тбілісі, яка політична боротьба триває на їх фоні, як побудована структура влади в Грузії, в інтерв'ю сайту "Сьогодні" розповів грузинський політолог Гела Васадзе.
Гела Васадзе. Фото: facebook.com/gelavasadze
- У чому причина такої реакції Грузії на поведінку російських гостей і чи є тут причина для невдоволення грузинською владою?
- Російська влада в цій історії зовсім ні до чого. В тому-то й справа, що це реакція на дії грузинської влади, а не російської. Російська влада діє в рамках своєї парадигми. У чому звинувачувати пана Гаврилова, який діє в рамках тієї ідеологічної парадигми, в якій він перебуває? Він православний комуніст. Ця людина відверто говорить, що вона не визнає територіальну цілісність і суверенітет Грузії. Якщо після цього його пускають до Грузії, то в цьому винна не російська, а грузинська влада.
Саме це, в принципі, і обурило. Більш того, Гаврилов приїжджав минулого року. Було обурення в соцмережах, преса шуміла, але нинішньої реакції не було. Реакція цього року була на те, що Гаврилов опинився в кріслі спікера парламенту Грузії. Це ж абсурд!
- Чого вимагають люди, чи є у них якісь цілі, чи тільки емоційний порив?
- Давайте хронологічно пройдемося, оскільки цю історію потрібно розділити на дві частини. Спочатку це був стихійний протест проти того, що людина, що не визнає територіальну цілісність Грузії, опинилася в кріслі спікера парламенту Грузії. Були вимоги відставки спікера, заодно там прозвучали і невтішні слова на адресу міністра внутрішніх справ, оскільки у нас прикордонна служба входить до Міністерства внутрішніх справ.
Інша справа – подальші події. Протест був стихійним, політичної опозиції не вдалося його очолити. Була штовханина біля парламенту, була ідея увійти до парламенту і звідти вимагати відставки спікера. Мовляв, якщо вже там був Гаврилов, то чому нам не можна? Була штовханина. Після був застосований сльозогінний газ, люди розбіглися, але потім знову зібралися. А далі – була імітація штурму парламенту. Тому що 30-40 осіб, які імітували прорив, вони ніяк не могли прорвати поліцейські кордони, де були спецназівці. Далі була команда на дуже жорсткий розгін всієї акції. Це було непропорційним застосуванням сили. Була стрілянина гумовими кулями впритул, двоє людей втратили очі, сотні потрапили до лікарні. І ось зараз вже народ вимагає відповідальності міністра внутрішніх справ за те, що з людьми обійшлися так жорстоко. Ось вся ситуація.
- Що говорить влада суспільству?
- Влада каже, що це прикре непорозуміння і помилка, влада відправила спікера парламенту у відставку. Спікер парламенту, як це дивно не звучить, не є у нас серйозною політичною фігурою. Фактично пішов з парламенту депутат, який "приймав" гостей. Влада йде на непринципові поступки. Природно, є емоційний протест з боку жителів Грузії. З іншого боку, ми бачимо, що різні політичні сили намагаються використати ситуацію. Почнемо з того, що триває досить серйозне протистояння між різними групами в самій владі. Одні сили в цій владі використовують ситуацію, щоб послабити позиції сильної політичної фігури – Георгія Гахарія, міністра внутрішніх справ. У нього були прем'єрські амбіції, але тепер, коли його звинувачують у цих подіях, прем'єрські амбіції закінчилися.
З іншого боку, опозиція спробувала взяти протест під себе, але вчора (в п'ятницю, 21 червня. – Ред.) молодь просто не пустила опозицію на трибуну, не дали їй стати лідерами протесту. І тут запитання: якщо за протестом не стоїть опозиція, то хто?
- Хто, на Ваш погляд?
- Я думаю, що в контексті цих подій триває боротьба різних груп при владі, які намагаються використовувати ситуацію, як мінімум – займатися менеджментом цього процесу. Чи зуміє опозиція перехопити ініціативу? Наразі я цього не бачу.
- Поясніть українським читачам структуру реальної влади в Грузії, адже інакше ми переноситимемо на ситуацію свою структуру, що, можливо, не дуже правильно? Скажімо, спікер у нас все ж значуща фігура після президента, прем'єра, міністра внутрішніх справ, а як в Грузії?
- Чисто формально посада спікера в Грузії важливіше, ніж в Україні, тому що у вас парламентсько-президентська республіка, а Грузія чиста парламентська республіка. Але це формальності. Насправді розклад наступний: більшість в парламенті утримує партія "Грузинська мрія". Це партія олігарха Бідзіна Іванішвілі. Щоб було зрозуміло, уявіть собі, що в Україні не багато олігархів, як в Молдові (Володимир Плахотнюк – Ред). Зрозуміло, що при таких розкладах ситуація кардинально інша. Якщо у нього під контролем більшість в парламенті, то прізвище спікера парламенту не має ніякого значення.
Але важлива політична вага інших гравців. Наприклад, Георгій Гахарія, якого я вже згадував, він просто міністр внутрішніх справ. Я думаю, що для українців "просто міністр внутрішніх справ" звучить дивно, викликає посмішку. Це, звісно, фігура. До речі, в Грузії МВС – одна з найсильніших структур. Це ще з часів, коли міністр внутрішніх справ Едуард Шеварднадзе 1974 року сів у крісло першого секретаря ЦК. КДБ підпорядковувався Москві, а МВС було найпотужнішою структурою в Грузії. Так було і після незалежності при Шеварднадзе. За часів Саакашвілі МВС було об'єднано зі спецслужбою, вийшло мегаміністерство. Зараз знову роз'єднали, але в силу традицій це потужна структура.
Прем'єр-міністр Грузії формально перша особа в державі, але його реальна політична вага менше, ніж у міністра внутрішніх справ.
Є мер Тбілісі Каха Каладзе, добре відомий в Україні як гравець київського "Динамо". Його політична вага досить серйозна.
Є фігури, які мають реальні ресурси, фінанси, підтримку зовнішніх сил, а є фігури, які не мають жодних ресурсів, просто позиція на полі. Ось така система. Звісно, це не здорова система для демократичної держави.
- Я знаю, що Ви не любите прогнози, але, на Ваш погляд, які варіанти розвитку подій і їх впливу на політичне життя в Грузії сьогодні існують?
- Я дійсно не люблю прогнози, тому що це зі сфери Нострадамуса, а я на нього зовсім не схожий. Але я можу вам сказати, що варіантів дуже багато. Від "молдавського" сценарію, коли зовнішні гравці, а в нашому випадку це США і ЄС, а не Росія, просто скажуть Іванішвілі, що ваш час закінчився, потрібно йти, до варіанту, що все спустять на гальмах, тема буде закрита. Між цими точками варіативність дуже велика. Але те, що ці два крайніх вікна можливостей зараз відкриті – це серйозний політичний фактор сам по собі.
Нагадаємо, раніше повідомлялося про те, що Росія призупинила пасажирське авіасполучення з Грузією.