Борис Джонсон. Фото: REUTERS/Henry Nicholls
Схоже, переговори щодо Brexit в черговий раз зайшли в глухий кут. Але зараз ситуація, в якій опинилася Велика Британія і уряд Бориса Джонсона, куди складніше, ніж ще півроку тому після відставки Терези Мей. До дедлайну – крайньої дати завершення виходу Британії з ЄС – залишилося рівно три тижні. Все повинно вирішитися на саміті ЄС 17-18 жовтня в Брюсселі.
Відразу після, 19 жовтня, британський парламент збирається на екстрене засідання. Якщо до цього Джонсону вдасться домовитися з ЄС, він винесе угоду щодо Brexit на голосування. В іншому випадку прем'єра чекають вотум недовіри, відставка і дострокові парламентські вибори. Ну а доля самого Brexit ще цікавіша: Сполучене Королівство може покинути ЄС без угоди, що малоймовірно, ще раз відстрочити вихід або ж залишитися в ЄС.
Хронологія подій
Велика Британія є членом ЄС з 1973 року, але не входить до євро- та шенгенської зони. Коли 2015 року уряд Девіда Кемерона вніс до парламенту законопроект про референдум щодо виходу Сполученого Королівства з ЄС, насправді він і члени його партії висловлювалися за збереження членства, але з переглядом умов. Виступаючи в Bloomberg2013 року, Кемерон заявляв, що підтримує референдум, але питання, на яке повинні відповісти громадяни, повинне звучати так: "Залишатися в ЄС на нових умовах чи повністю виходити?". Однак, в результаті, на референдум винесли зовсім інше питання: "Потрібно Сполученому Королівству залишитися членом ЄС чи покинути ЄС?".
17 грудня 2015 року – законопроект уряду Девіда Кемерона про референдум щодо виходу Сполученого Королівства з ЄС отримує королівське схвалення.
22 лютого 2016 року – Девід Кемерон назвав дату проведення референдуму.
23 червня 2016 року – на консультативному референдумі 51,89% громадян Великої Британії проголосували за вихід з ЄС.
29 березня 2017 року – почалася імплементація статті 50 Лісабонського договору, яка запустила дворічний відлік Brexit.
29 березня 2019 року – о 23:00 Велика Британія повинна була вийти з Євросоюзу.
Але 10 квітня 2019 року – на саміті ЄС, Лондон і Брюссель домовилися продовжити термін дії статті 50 на півроку.
31 жовтня 2019 року – Велика Британія повинна покинути Європейський Союз.
"Страхувальний план"
На пост прем'єра, після гучної відставки Терези Мей, Борис Джонсон зайшов 24 липня з безкомпромісним обіцянкою вивести Велику Британію з ЄС до 31 жовтня. Однак, схоже, за три тижні до дедлайну, ні в Лондоні, ні в Брюсселі, як і раніше не бачать, як це зробити.
Всупереч чуткам, в ЄС не мають наміру йти на поступки Сполученому Королівству щодо механізму "бекстоп", який в угоді щодо "Брексіту" записали на вимогу Брюсселя. "Бекстоп" – це гарантія для Північної Ірландії залишитися частиною митного союзу ЄС навіть після закінчення перехідного періоду "Брексіта" (після 1 липня 2020 року). Зараз між Республікою Ірландія, яка входить до складу ЄС, і Північною Ірландією, яка є частиною Сполученого Королівства, немає "жорсткого" кордону для переміщення людей, товарів і послуг. Після виходу Великої Британії з ЄС за правилами такий кордон повинен з'явитися. Але в Брюсселі бояться, що це може стати іскрою для повторного конфлікту, який вдалося погасити в квітні 1998 року підписанням белфастської угоди.
Через неузгоджений механізм "бекстопа" британський парламент провалював голосування за угоду про "Брексіт", а Терезі Мей доводилося їздити до Брюсселя на переговори, щоб відстрочити дату виходу з ЄС.
Борис Джонсон проти застосування механізму "бекстоп". Замість цього він пропонує "страхувальний план": заповнювати митні декларації в електронному вигляді, а якщо митниця все-таки захоче провести огляд речей або авто, робити це не на кордоні, а в спеціально відведених пунктах. За даними британських ЗМІ, встановити пункти митного контролю можна на відстані від 8 до 16 км по обидві сторони від фактичного кордону між Республікою Ірландія і Північною Ірландією.
У середу, 9 жовтня, видання The Times написало, що, Брюссель, врешті-решт, готовий піти на поступки Лондону щодо "бекстопу". Зокрема, в ЄС були готові визнати право за Асамблеєю Північної Ірландії продовжувати дію фактично спрощеного митного контролю кожні чотири роки. Однак пізніше в середу Reuters з посиланнями на свої джерела в Брюсселі спростував чутки про готовність йти на поступки. Європейські чиновники повідомили виданню, що Лондон і Брюссель занадто далекі від узгодження митних правил після Brexit.
Йти чи ні?
У суботу, 19 жовтня, відразу після саміту ЄС депутати парламенту Великої британії проведуть позачергове засідання, де буде остаточно вирішена доля Brexit. BBС вже жартує, що "з 1939 року депутатів британського парламенту збирали в суботу лише чотири рази, один з них – 2 вересня у зв'язку з початком Другої світової війни".
Якщо на саміті ЄС 17-18 жовтня Борису Джонсону вдасться домовитися про угоду щодо Brexit з прийнятним для обох сторін механізмом "бекстопа", то, найімовірніше, британський парламент його проголосує. Але шансів на це дуже мало. Ще у вівторок вранці BBC з посиланням на джерело на Даунінг-стріт, 10 (офіційна резиденція прем'єра) повідомив, що такий варіант став по суті неможливим після телефонної розмови Бориса Джонсона з Ангелою Меркель. Канцлер Німеччини сказала, що угода щодо "Брексіту" ніколи не буде можливою, якщо Північна Ірландія не залишиться в митному союзі ЄС.
Незважаючи на те, що Борис Джонсон не бачить перешкод вийти з ЄС до 31жовтня, ситуація близька до безвихідної. Без угоди з ЄС Brexit неможливий, оскільки на початку вересня Палата громад підтримала закон, який прямо це забороняє і зобов'язує прем'єра просити Брюссель про нову відстрочку дедлайну щодо виходу.
Тобто, "Брексіт" без угоди – "жорсткий" "Брексіт" – неможливий. У разі, якщо Борис Джонсон буде змушений звернутися до ЄС за черговою відстрочкою Brexit, майже напевно на голосування в парламенті поставлять вотум довіри його уряду. І якщо рішення пройде парламент, Велика Британія зануриться в підготовку до дострокових парламентських виборів, які відбудуться вже після 31 жовтня. В такому випадку, Brexit або знову відтермінують, або підуть на повторний референдум і відкликання офіційного листа британського прем'єра від 29 березня 2017 року про початок імплементації статті 50 Лісабонського договору.