Як українці переїхали до Кенії і всиновили 10 дітей

1 квітня 2016, 07:53
Богослов із Хмельницького працює у місцевій школі і щодня дивується звичаям аборигенів

Українець у Кенії. Фото: Сівець Ед

<p>Українець в Африці. Фото: Сівець Ед, скріншот відео</p>

Реклама

Три роки тому звичайна українська сім'я переїхала з Хмельницького у Східну Африку (Республіка Кенія) і приєдналася до співвітчизників, які організували для місцевих дітей школу, дитячий будинок і клініку. Як розповів батько сімейства Сівець Ед, в Африці вони взяли опіку над десятьма дітьми і стали волонтерами при школі. Освіта, розповідає чоловік, у Кенії знаходиться на дуже низькому рівні, а більшість учнів – голодуючі сироти.

"Якщо в родині проблема з харчуванням, то першими недоїдають діти"

Сівець Ед в Україні викладав у кількох семінаріях, має освіту богослова. Вперше в Кенії чоловік побував три роки тому – приїхав, щоб просто подивитися, як живуть люди. "Те, що я побачив, мало кого може залишити байдужим. Діти вмирають від простих хвороб. Голод. Низький рівень освіти", – розповідає Сівець Ед.

Реклама

"Те, що я побачив, мало кого може залишити байдужим. Діти вмирають від простих хвороб. Голод. Низький рівень освіти", – розповідає Сівець Ед.

Після свого візиту до Кенії богослов прийняв рішення переїхати в Африку разом зі своєю родиною. Як виявилося, у Східній Африці працює ціла команда українців – вони облаштували дитячий будинок, школу, клініку, склали програму харчування для місцевих дітей. У Кенії сім'я Еда оформила опіку над десятьма дітьми. "Зараз там у нас ряд соціальних проектів у т. ч. дитячий будинок, з нами живуть десять чорних дітей, ми оформили на них опіку. Школа в нетрях, клініка і програма харчування при школі", – розповідає українець.

Учні українського богослова. Фото: скріншот відео

Реклама

Якісна освіта, каже Сівець, єдине, що може дати місцевим дітям "путівку в життя". У школі викладають математику, англійську, суахілі і аналог природознавства.

"Наші учні – діти нетрів. Часто побічний продукт проституції, сироти внаслідок смерті батьків (мами) від СНІДу. Для більшості з наших 120 учнів, те, що вони їдять у школі, це єдина їжа за день", – розповідає українець.

"Наші учні – діти нетрів. Часто побічний продукт проституції, сироти внаслідок смерті батьків (мами) від СНІДу. Для більшості з наших 120 учнів, те, що вони їдять у школі, це єдина їжа за день", – розповідає українець.

Найбільше українську сім'ю в Кенії шокував підхід до розподілу їжі. Якщо сім'ї не вистачає продуктів, у першу чергу скорочують раціон харчування дітей, у той час як батьки продовжують повноцінно харчуватися.

"Якщо в родині проблема з харчуванням, то перші діти недоїдають. Тому, що якщо помре один з батьків, особливо батько, вся сім'я приречена на жебрацьке існування і як наслідок хвороби і смерть. Але якщо помре хтось із дітей, то у решти є шанс вижити. До цього досі важко звикнути. Звичайно, що так не у всій Кенії і не у всіх сім'ях, але трапляється в таких кількостях, що не помічати не можна", – говорить Ед.

"Малярією і тифом ми хворіли багато разів"

За час свого перебування в Кенії українці вже кілька разів встигли перехворіти малярією і тифом. "Малярія і тиф, якими ми хворіли багато разів, безслідно для організму не проходять, а лікування їх жорсткими антибіотиками і поготів. Потім потрібно відновлюватися. Це вибиває з колії", – розповідає богослов.

При цьому повертатися в Україну Сівець Ед поки не планує. Для того, щоб більше розповісти про життя в Кенії, чоловік завів блог на YouTube. "Мій блог Перипатетик, як я спочатку там і пояснюю, замислювався як канал зв'язку з друзями і студентами, бо через дорожнечу інтернету в Кенії і брак часу, складно тримати в курсі всіх. Потім стали підписуватися люди, яким просто цікаво знати про спосіб життя в Кенії, особливо у віддалених її частинах", – розповідає чоловік.

Одне з відео вже встигло набрати 148 тис. переглядів. У ньому українець пригощає кенійців кавою, яку вони самі ж і вирощують. Як виявилося, більшість місцевих мешканців вирощують каву десятиліттями, однак сам напій ніколи не пробували.

Кенійцям кава не сподобалася, деякі навіть не посоромилися і виплюнули незвичайний напій. "І це кава?", – здивувався один з місцевих жителів, що працює на кавовій плантації.