Чаушеску, який правив Румунією більше двох десятиліть, був засуджений і страчений всього за дві години. Колаж: Segodnya.ua, кадр розстрілу – художня реконструкція.
Segodnya.ua розповідає про останні дні життя світових диктаторів. Сьогоднішній герой рубрики "Як помирають диктатори" – Ніколае Чаушеску, який правив Румунією 24 роки.
"Інтернаціонал", телезйомка страти та перепоховання
25 грудня 1989 року Ніколае Чаушеску разом із дружиною та найближчою соратницею Єленою Чаушеску, підвели до стіни туалету у військовій частині міста Тирговіште. Й добровольці-десантники випустили у них, за різними даними, від 30 до 120 куль.
Свідки стверджують, що останні хвилини життя Чаушеску співав пролетарський гімн "Інтернаціонал", а його фінальною фразою стала фраза: "Я не заслуговую" .
Єлена ж намагалася достукатися до совісті військових і звернулася до них із запитанням: "За що ви нас розстрілюєте? Я ж вам була матір'ю". На що один із солдатів відповів: "Та що ти за мати, якщо вбивала наших матерів?"
Страту фільмувала знімальна група – у країні тривала антикомуністична революція, і члени Румунського демократичного фронту, який її очолював, хотіли кадрами з тілом загиблого диктатора зупинити останні спроби перешкодити повстанню.
Ті самі кадри показали на національному телебаченні 27 грудня. У цей час тіла колишнього лідера Румунії та його дружини вже перебували на стадіоні ФК "Стяуа" в Бухаресті, після чого їх таємно поховали на столичному військовому цвинтарі "Генча" – у двох різних могилах.
Проте навіть мертвий диктатор Чаушеску не давав спокою народу – довгі десятиліття ходили чутки про те, що 1989-го розстріляли та поховали його двійника. Аж поки у 2010-му, на прохання родичів, останки на цвинтарі "Генча" ексгумували – і ДНК-експертиза підтвердила, що це саме Ніколае та Єлена Чаушеску. Після чого їхній прах перепоховали вже у спільній могилі, на якій встановили монумент із червоного граніту.
Суд як ток-шоу
Перед стратою над Чаушеску був суд, дещо схожий на ток-шоу чи балаган. Відповідати на запитання трибуналу диктатор та його дружина відмовлялися. Натомість Ніколае влаштував щось на зразок підбиття підсумків власного правління та життя: говорив, що нагодував румунів, дав їм житло та роботу, а Соціалістичну Республіку Румунію зробив "предметом заздрощів усього світу".
Іноді Чаушеску виходив із себе і зривався на крик. Єлена теж не відставала і, як стверджують історики, не лізла за словом у кишеню, називаючи обвинувачів "сучими дітьми" .
У підсумку подружжя Чаушеску визнали винними за чотирма статтями:
- руйнування національної економіки;
- озброєний виступ проти народу та держави;
- руйнування державних інституцій;
- геноцид.
Вирок – смертну кару через розстріл – вирішили виконати негайно, незважаючи на те, що трибунал давав десять днів на оскарження. Зрештою суд над Чаушеску, який правив два десятиліття, тривав дві години.
Не встиг сховатись у бункері
Під кінець свого правління Чаушеску перейшов до вкрай націоналістичної політики ізоляції. Її вершина – рішення повністю погасити зовнішній борг Румунії у розмірі близько $20 млрд, надалі відмовившись від будь-яких запозичень.
Борг Румунія таки погасила. Але це стало початком кінця режиму Чаушеску. Заради зовнішньої "економічної незалежності" всередині країни запровадили політику "затягування ременів" .
Реальністю рядових румун стали талони на хліб, молоко та паливо, неосвітлені вулиці з метою економії електрики, подача гарячої води в будинки кілька разів на тиждень та заборона користуватися холодильниками у холодну пору року. Поступово країна перетворилася на одну з найбідніших у Європі.
Сам Чаушеску тим часом розкошував у президентському палаці та читав нафантазовані ручними чиновниками звіти про блискучі темпи розвитку народного господарства.
Пусковим механізмом повалення диктатури стало повстання на заході країни у місті Тімішоара, яке почалося 16 грудня 1989-го. По протестуючих відкрили вогонь, близько 40 людей загинули, а заворушення охопили всю країну.
22 грудня диктатор разом з дружиною вирішили втекти – чи то за кордон, чи то у бункер, збудований на випадок ядерної війни. Але далеко на вертольоті пара Чаушеску не відлетіла – біля міста Тирговіште втікачів перехопила армія, що перейшла на бік революції. Жити Чаушеску залишалося 3 дні.