26 лютого секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов заявив в інтерв'ю одній з українських радіостанцій, що він позитивно ставиться до приватних військових компаній (ПВК). Він вважає, що в сучасному світі "вже час" переходити до ПВК.
"Інша справа – яким чином, де і для чого їх використовувати. Це вже питання іншого штибу", – уточнив Данілов.
ПВК – це комерційні компанії, що пропонують свої послуги з оборони територій або об'єктів, зокрема в межах військових конфліктів. Наразі в Раді зареєстрований законопроєкт про військово-консалтингову діяльність, що передбачає легалізацію приватних військових компаній в Україні.
Детальніше про те, з чого починалася історія ПВК і які компанії з працевлаштування найманців найвідоміші у світі і чому саме, читайте у спеціальному матеріалі сайту "Сьогодні".
Watchguard International
Найперша в сучасному розумінні приватна військова компанія Watchguard International була створена 1967 року у Великій Британії, її засновником був полковник британської армії Девід Стерлінг. Нащадок шотландського аристократичного роду, він був відомим альпіністом і саме готувався піднятися на Еверест, коли почалася Друга світова війна.
Під час війни прославився тим, що створив Спеціальну авіадесантного службу (SAS) – грубо кажучи, перший спецназ. Новостворений спецпідрозділ збройних сил Великої Британії став зразком для підрозділів спеціального призначення в багатьох інших країнах в усьому світі. Про результативність роботи SAS говорить той факт, що 18 жовтня 1942 Адольф Гітлер видав особливий наказ "Про Коммандос", згідно з яким десантники SAS, що потрапили в полон, підлягали негайному розстрілу без суду і слідства.
Історія Watchguard International почалася з того, що стурбований тим, що після війни Британія втрачає свою владу, Стерлінг починає постачати зброю і військовий персонал в низку держав Перської затоки, зокрема, Саудівську Аравію – для захисту нафтових родовищ в країні. Обслуговувала Саудівську Аравію й найбільша американська ПВК сімдесятих, Vinnell Corp., яка уклала з американським урядом надзвичайний контракт в півмільярда доларів. Відзначимо, що вже до 1975 року цей бізнес стає настільки масовим, що у США починає видаватися спеціалізований журнал для найманців "Солдат удачі".
Водночас Стерлінг розвивав свої контакти в іранському уряді і вивчав можливості отримання роботи в Африці. Компанія працювала в Замбії і в Сьєрра-Леоне, надаючи навчальні групи і консультуючи з питань безпеки.
Найгучніша операція цієї ПВК пов'язана з невдалою спробою повалити лівійського правителя Муаммара Каддафі в 1970 чи 1971 роках. Після цього Стерлінг відходить від управління компанією і займається політикою.
Academi (Blackwater)
Ерік Принс. Фото: скріншот
Одна з найвідоміших ПВК – Blackwater, була заснована 1997 року Еріком Принсом та Елом Кларком як приватна охоронна фірма, яка, по суті, перетворилася на маленьку армію.
Американська приватна охоронна фірма не разово опинялася на перших шпальтах в міжнародних ЗМІ. Так, 2007 року співробітники Blackwater охороняли в Іраку голову цивільної адміністрації, що призвело, зрештою, до скандалу. У вересні 2007-го кілька співробітників Blackwater, яких найняли урядом США для охорони посольства та інших об'єктів в Іраку, застрелили без причини 17 мирних іракських громадян, серед яких були діти.
Тоді представник уряду Іраку Алі Даббаг назвав дії співробітників Blackwater навмисним вбивством. Водночас, Ерік Принс виступив на захист своїх співробітників. Він заявив, що вони відкрили вогонь, обороняючись від повстанців, що напали на дипломатичну автоколону, яку охороняла компанія.
А в середині грудня 2009 року газета New York Times писала про те, що компанія Blackwater була залучена в операції з викрадення людей, яких підозрювали у зв'язках з бойовиками в Іраку.
До того ж, у пресі з'явилася інформація про те, що у Blackwater є "спеціальні команди вбивць", мета яких – ліквідувати або взяти в полон лідерів "Аль-Каїди". Діяльність секретної програми була зупинена в липні після того, як директор ЦРУ Леон Панетта приватним чином проінформував про неї низку конгресменів, тоді як агентство навмисно не посвячувало в це американських законодавців.
До того ж, компанію неодноразово підозрювали в контрабанді зброї.
В історії Blackwater також є й "український слід". У листопаді 2019 року в сферу інтересів Еріка Принса, який особисто стояв на чолі компанії до 2009 року, а тепер виконує обов'язки неофіційного радника президента США Дональда Трампа, потрапила українська компанія "Мотор Січ". У пресі писали, що один з найбільших у світі виробників двигунів для авіаційної техніки незабаром може стати власністю Принса.
За інформацією Wall Street Journal, нібито Вашингтон намагався перешкодити таким чином придбанню "Мотор Січі" групою китайських компаній. Як пише газета, за останні п'ять років американець відвідував Україну не менше дев'яти разів. В останній свій візит (24-27 жовтня) він відвідав "Мотор Січ", який вразив його "високим рівнем технологій".
Ні Принс, ні в "Мотор Січі" дану інформацію не коментували, проте представник американського бізнесмена заявив журналістам про його бажання інвестувати в Україну.
G4S (Group 4 Securicor)
Якщо американська Academi найвідоміша ПВК у світі, то британська компанія Group 4 Securicor – найчисленніша. Кількість її співробітників сягає 585 тисяч, а офіси компанії є в 125 країнах світу, включно з Україною, де офіс G4S відкрився ще 1992 року.
Основна діяльність компанії пов'язана з перевезенням цінностей, грошей, забезпеченням безпеки як приватних осіб, так і великих заходів – наприклад, лондонської Олімпіади. Співробітників G4S можна побачити в аеропортах Хітроу, Осло, Брюсселя та багатьох інших. Насамперед, це охоронна компанія, і працевлаштуванням найманців в гарячих точках не займається. Втім, це не врятувало компанію від скандалів.
Так, громадянин США Омар Матін, який застрелив 50 осіб у переповненому гей-клубі в Орландо, штат Флорида у червні 2016-го, як з'ясувалося, працював саме в G4S. Виходець з Афганістану 29-річний Матін працював в компанії з 10 вересня 2007 року і, зі слів прессекретаря G4S Девіда Саттерфілда, у нього був дозвіл на постійне носіння зброї.
ПВК Вагнера
"Група Вагнера" – найсумнозвісніша у світі ПВК. Вперше в полі зору російських ЗМІ опинилася у жовтні 2015 року, коли з'явилася інформація про те, що ще у 2013 році дехто Вадим Гусєв та Євген Сидоров зареєстрували в Гонконгу ПВК "Слов'янський корпус" і набрали за тимчасовою трудовою угодою 267 співробітників для охорони родовищ і нафтопроводів у Сирії. Тоді Сидоров і Гусєв представляли ПВК Moran Security Group, яка спеціалізується на захисті торгових суден від піратів.
Свою назву ПВК отримала завдяки позивним одного з найманців Дмитра Уткіна (жетон М0209). Уткін – громадянин Росії, різні джерела називають його як реальним керівником ПВК, так і підставною особою. Вперше його діяльність на території України була зафіксована з 29 травня 2014 року, а у грудні 2016-го найманець був нагороджений в Кремлі орденом мужності.
Як заявив у жовтні 2017 року тодішній голова Служби безпеки України Василь Грицак, "група Вагнера" – одна з найбільших приватних військових компаній РФ. Саме російські найманці збили літак ІЛ-76 з українськими десантниками на борту, внаслідок загинули 49 військовослужбовців. Серед інших їхніх "подвигів" – штурм аеропорту Луганська, Донецького аеропорту та участь у штурмі Дебальцевого. До того ж, члени "групи Вагнера" 2014 року займалися силовою підтримкою ватажка бойовиків "ЛНР" Плотницького, ліквідацією опозиційних ватажків і бойовиків, реорганізацією козацьких угруповань.
У квітні 2018-го найманці з ПВК Вагнера були помічені в Африці. Учасники цієї ПВК сумно відомі своїми звірствами: так, у листопаді 2019-го світ вразили кадри з Сирії, де російські найманці розчленовували бранця.
"Нами встановлено 1587 осіб, які є членами ПВК Вагнера", – заявляв 2017 року Грицак.
Загальна кількість членів у "групі Вагнера", за даними СБУ, – близько 5000 осіб. Географія застосування цих військових – Україна, Сирія. Тренувальна база цих формувань розташована в Краснодарському краї РФ – саме там базується 10-а бригада спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС РФ.
У листопаді 2019-го помічник держсекретаря США у справах Близького Сходу Девід Шенкер закликав ввести санкції проти ПВК Вагнера. Він зазначив, що російські регулярні війська і бійці "Вагнера", які дислокуються в значній кількості на місцях для підтримки Лівійської національної армії, неймовірно дестабілізують ситуацію.
"Сполучені Штати віддані забезпеченню спокійного і процвітаючого майбутнього для жителів Лівії. Щоб воно стало реальністю, нам необхідні справжні зобов'язання з боку зовнішніх дійових осіб, щоб припинити розпалювання насильства. Зокрема, військове втручання Росії загрожує миру, безпеці і стабільності", – заявив Шенкер.
Нагадаємо, що законопроєкт № 3005 про військово-консалтингову діяльності, завдяки якому можлива легалізація приватних військових компаній (ПВК) в Україні пропонує наступне:
- створення можливостей ефективної реалізації ветеранами війни на Донбасі, колишніми військовослужбовцями і колишніми працівниками правоохоронних органів гарантованого Конституцією України права на працю;
- забезпечення прав і законних інтересів засновників та учасників суб'єкта військово-консалтингової діяльності;
- забезпечення державного контролю за здійсненням військово-консалтингової діяльності;
- розвиток і вдосконалення сфери надання послуг військового характеру.
Законопроєкт складається з дев'яти розділів і нормує правові взаємини у сферах військово-консалтингової діяльності, починаючи від порядку створення ПВК, отримання нею ліцензії на надання послуг військового чи охоронного характеру, обігу вогнепальної зброї, боєприпасів, пристроїв та набоїв до нього, особливостей державного і громадського контролю за діяльністю суб'єктів військового-консалтингової діяльності, завершуючи гарантіями соціального і правового захисту її учасників, засновника та персоналу.
Закон вводить жорсткі умови набуття особою права здійснювати діяльність ПВК шляхом створення відповідного суб'єкта господарської комерційної діяльності. Особливістю діяльності такого суб'єкта є його напрямок на зовнішні ринки і заборона здійснювати військово-консалтингову діяльність на території України. Це пов'язано із законодавчою неврегульованістю питання обігу зброї в Україні.