/ Фото: Reuters, Сьогодні
Весь світ спостерігає за подіями в Нагірному Карабасі, які вже стали найкривавішими після розпаду Радянського Союзу. Вірменія і Азербайджан обмінюються артилерійськими ударами, але риторика лідерів країн натякає на те, що цим справа може не обмежитися.
Журналісти Reuters і Getty Images побували в населених пунктах, які постраждали від обстрілів з обох сторін, і передали на фото атмосферу, яка в них панує.
Фоторепортаж з лінії фронту
Нове загострення між Вірменією та Азербайджаном в Нагірному Карабасі почалося вранці 27 вересня. Першими висловилися в Баку, заявивши про масований обстріл вздовж всієї лінії фронту. Єреван став заперечувати звинувачення – начебто азербайджанці першими атакували Арцах.
Провідні країни світу – Росія, Китай, США і Євросоюз – закликали вірмен і азербайджанців до деескалації. Україна теж закликала сторони сісти за стіл переговорів і попросила своїх громадян утриматися від поїздок до Вірменії, Азербайджану та Нагірного Карабаху.
Найвойовничіші заяви робить Туреччина, яка відкрито висловила готовність у разі початку повномасштабного військового конфлікту вступити в нього на боці Азербайджану. За неофіційною інформацією Анкара почала перекидати до Азербайджану найманців з Сирії.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш провів переговори з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем'єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном і закликав їх негайно припинити бойові дії і відновити перемовини.
Точну кількість жертв конфлікту дізнатися складно – Азербайджан заперечує будь-які втрати серед своїх військових і називає фейковим відеозапис зі "збиття Збройних сил Вірменії гелікоптерами". Однак станом на 29 вересня Алієв підтвердив загибель 10 мирних жителів Карабаху. "Влада" Нагорного Карабаху підтвердила загибель 84 осіб.
Історія конфліктів у Нагірному Карабасі сягає корінням в сиву давнину, але тертя з Азербайджаном тривають з 1918 року, коли після розпаду Російської імперії регіон з переважаючим вірменським населенням рішенням більшовиків опинився під владою Азербайджанської СРСР.
Але впродовж 70 років все було досить тихо, коли в 1988 році Карабахом прокотилася хвиля міжетнічного насильства, жертвами якої стали 26 вірмен і 6 азербайджанців. А через два роки почалися вже повномасштабні обстріли.
Влітку 1990 на території регіону була оголошена невизнана Нагірно-Карабахська республіка, що призвело до першої карабаської війни. Вона завершилася через чотири роки поразкою Азербайджану – за підтримки Вірменії але, все одно, з колосальною чисельною перевагою, Баку відвів війська.
Карабах оголосив де-факто незалежність, яку визнала лише Вірменія, але де-юре залишається під керівництвом Азербайджану. Це призвело до подальших загострень, найсильніші з яких сталися в 2008, 2010 і 2014 роках.