Учора росіяни могли відзначити своєрідний ювілей – 10-річчя перебування на президентській посаді Володимира Путіна. До цієї дати він підійшов з максимальним рейтингом. Згідно з опитуванням Центру "Левада-Центр", завдяки приєднанню Криму, в квітні рейтинг ВВП досяг 82 %. Вищим у Путіна він був тільки в квітні 2008 року – 86%. "Путін сьогодні став для Росії "нашим усім", – написав у "Российской газете" політолог Леонід Радзіховський. – Вертикаль Влади замкнута на Путіні. Головний (а по суті єдиний не історичний, а реально існуючий сьогодні) бренд країни – Путін".
Природно, сьогодні росіяни в головні заслуги "бренду Росії" ставлять приєднання Криму, а також Олімпіаду в Сочі, демографічний бум і запобігання вторгнення західних військ до Сирії. Російські експерти хвалять президента за те, що за 10 років свого правління він позбавив країну від західного впливу і збільшив політичний вплив Росії у світі, змусив працювати на благо держави олігархів, накопичив величезний золотовалютний резерв і практично ліквідував всі зовнішні борги, вирішив чеченську проблему. Ще наприкінці минулого року ці заслуги визнавали і західні експерти, а Путін був названий журналом Time найвпливовішою людиною в світі. Тепер західні ЗМІ все частіше і частіше порівнюють ВВП з диктаторами і говорять не стільки про його заслуги, скільки про загрозу, яку російський лідер несе світу. "Путін веде моральний хрестовий похід проти західної агресії за кордоном і західних цінностей у себе вдома, – пише The Times. – Путін – постфашист, спадкоємець, швидше, Беніто Муссоліні, ніж Сталіна. Російські аналітики стверджують, що Путін хоче вибудувати систему влади, яка відродить царистську ідеологію "православ'я, самодержавства і народності". У Москві навіть подейкують про те, щоб стати "Третім Римом" – суспільством, яке має внутрішньої духовною силою пережити Захід. Муссоліні теж хотів, щоб його фашистська республіка стала "Третім Римом".
Але на сьогодні не стільки важливий кардинальний перегляд свого ставлення до Путіна західних політиків і ЗМІ, скільки економічні санкції, які можуть підірвати не тільки зростання російської економіки, розтратити весь накопичений за 10 років правління Путіним золотовалютний запас, а також привести до кінця політики Путіна.
Особливого оптимізму з приводу подальших десяти років Путіна експерти не висловлюють. "Надалі Путіна чекають тільки труднощі, і не стільки через ізоляцію Росії, скільки через зношеність держорганізму країни, – зазначив "Сегодня" російський політолог Станіслав Бєлковський. – Анексія Криму – це останні імперські конвульсії. Але у Путіна немає відчуття того, що наближається крах, тому що всі 10 років перебування при владі йому постійно щастило. Він благополучно пережив суспільну кризу після теракту на Дубровці в Москві (у жовтні 2002 року від розпорошеного російським спецназом невідомого газу загинуло більше 150 осіб. – Авт.) і захоплення школи в Беслані (вересень 2004 року, 334 загиблих. – Авт.). Путіна спокійно обминула світова економічна криза 2008 року і навіть, здавалося б, рекордно витратна Олімпіада в Сочі записується йому в актив. Проте у Росії, пронизаної тотальною корупцією і цинізмом, немає внутрішніх сил впоратися з сьогоднішніми викликами. Плюс попереду економічні труднощі. Сьогодні Мінфін визнав, що наступного року зростання ВВП буде на нульовому рівні, а ніякого чіткого плану з відновлення країни немає. І все це на тлі відтоку чесного капіталу".
"У Путіна два варіанти майбутнього, – вважає політолог Андрій Окара. – Або він повторить долю Леоніда Брежнєва і буде ще довго займати президентське крісло, або долю Павла I або Микити Хрущова – втратить владу в результаті палацового перевороту. Революція в українському варіанті в Росії неможлива. Якщо і буде там народне обурення, то, швидше за все, воно прийме форму "безглуздого і нещадного" бунту, як називав цю модель повстання Олександр Пушкін".