Побудований, зруйнований, відновлений, знову зруйнований, перебудований і спалений. Перші 700 років для головної християнської святині були найбільш неспокійними. Та й потім за право володіння Святою Могилою спалахувала не одна релігійна війна. У 12 столітті Храм і зовсім віддали, точніше мусульмани самі забрали його під свій контроль. Ключі від дубових дверей назавжди залишилися у двох мусульманських сімей. За 7 століть вони непогано заробили, стягуючи з паломників плату за вхід. Побори скасували тільки в середині 19 століття.
Вважається, що місце розп'яття Христа виявила візантійська імператриця Олена на початку 4 століття. Храм, що став символом тієї імперії, тут побудували в рекордні терміни і з властивим Візантії розмахом.
Тільки ось в 21 столітті в Олени авторство знахідки святого місця відібрали археологи. У підземеллі під капелою, що належить вірменській церкві, знайшлися печери. Досі їх бачили тільки фахівці. І вірмени.
Сюди, в межі Святого Вартана, до нас не спускався жоден українець. Принаймні, так стверджує вірменське духовенство.
Ось у таких видовбаних прямо під Голгофою печерах і жили перші християнські паломники. Цей кораблик – зворушливий доказ їх присутності. Внизу на латині, причому з помилкою, написано: "Ми допливли, Господи".
Фахівці з корабликів з Департаменту старожитностей Ізраїлю наскельний малюнок вивчили і винесли свій вердикт – надряпаний він у 2 столітті. А це означає, що перші християнські паломники до цього місця приходили за 200 років до імператриці Олени.
У цьому ж підземеллі є ще одна невідома паломникам і туристам конструкція.
На запитання, чому ж сюди не пускають, Бог з ними – з туристами, але хоча б прочан, вірменський диякон відповідає: греки проти. Та й представники інших конфесій, між якими поділена святиня, теж не в захваті.
На цю Пасху обійшлося. Принаймні, у загальнодоступній частині Храму сутичок не зафіксовано. Молитовний екстаз віруючих гучні розбирання духовенства не затьмарили.
Цим дітям дорослі пристрасті ще не відомі. Їх разом вперше зібрали мами, за сумісництвом – сестри милосердя Олександрівського подвір'я. Завдання дітлахам поставили серйозне.
На Святу Землю маленького Пашу мама привезла вперше. Його фронт робіт – посипати паски.
Ці передвеликодні клопоти були б цілком звичними, якби не місце. Дах Олександрівського подвір'я. Внизу під нами Поріг Судних воріт і вхід до Храму Гроба Господнього.
На Святій Землі те, що спочатку здається сміттям, потім часто виявляється досить цікавою знахідкою.
З ім'ям архімандрита Капустіна в Єрусалимі пов'язана не одна святиня, викуплена у турків у часи Османської імперії. Показати знайдені артефакти сестри милосердя "Событиям недели" пообіцяли у наступному році, коли на Олександрівському подвір'ї запрацює музей. Поки ж майбутні експонати вивчають фахівці.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".