Володимир Путін. Фото: AFP
Президент Путін розмістив в Сирії унікальне російську зброю – кілька підрозділів чеченських та інгушських коммандос родом з неспокійного російського Північного Кавказу. Про це в статті для Foreign Policy пише Ніл Хауер, старший розвідувальний аналітик SecDev Group (Канада), передає Inopressa.
"Ця поширена присутність дозволяє Кремлю нарощувати свою роль та впливовість на події на місцях в момент, коли він "обкопується", маючи намір залишитися тут надовго. Можливо, подібні сили зіграють ключову роль з точки зору стримування будь-яких дій режиму Асада, які були б шкідливі для масштабніших інтересів Москви на Близькому Сході, а також забезпечують Кремлю дуже ефективний метод проекції сили при знижених політичних витратах", – йдеться в статті.
"Поки неясно, яка конкретна роль і точна чисельність нових бригад Кремля. У перших повідомленнях відкритих джерел з місць стверджувалося, що в грудні було розміщено близько 500 чеченців, а за деякими оцінками, їх було в цілому 300-400 чоловік.
Є відомості, що чисельність інгушів дещо менша – близько 300. Хоча вони називаються "військовою поліцією", ці підрозділи, за деякими даними, набрані з елітних спецназівських формувань у чеченських озброєних силах і використовуються в ролі, яка далеко не вичерпується звичайної охороною тилів, типовою для таких підрозділів: чергування на блокпостах, розподіл гуманітарної допомоги, охорона баз і навіть координація оборони проурядових оплотів з силами режиму", – пише Хауер.
"Вважаю, це ознака, що Москва знехотя визнає, що загрузла в цій трясовині", – говорить Марк Галеотті, старший науковий співробітник Institute of International Relations (Прага). "Використовувані в гібридній цивільно-військовій ролі, здатні проводити операції широкого спектру, ці бригади стали для Кремля "паличкою-виручалочкою"в розгортанні, коли він намагається самоствердитися на кількох театрах бойових дій за кордоном", – пише Хауер.
На думку автора, Москва цінує ці бригади не тільки за боєздатність. На його думку, втрати в Сирії серед північнокавказького контингенту навряд чи спровокують народне невдоволення в Росії, бо "в російському суспільстві глибоко вкоренилася образа на уродженців Північного Кавказу, особливо чеченців, після двох воєн в 1990-х і численних терактів в пізніший період".
"Якщо говорити цинічно, (Путіну було б набагато простіше), якби в Сирії гинули чеченці чи інші з Кавказу, ніж люди з інших регіонів Росії", – говорить Григорій Шведов, редактор сайту "Кавказький вузол".
Автор знаходить ще одну велику перевагу для Москви: "Уродженці Північного Кавказу – майже поголовно мусульмани-суніти, як і більшість населення в Сирії". Москва намагається використовувати це собі на благо. "Чеченським військовим поліцейським веліли вживати загальні мусульманські терміни, щоб налагоджувати більш дружні відносини з населенням – використовувати різні релігійні епітети, вітаючи місцевих жителів під час патрулювання. Ухвалення етнічно-російським військовим сунітського ісламу під час обряду, проведеного верховним муфтієм Чечні на очах у сирійців в Алеппо, було ще одним піар-маневром, який спирався на спільність віросповідання сирійців і цих військовослужбовців", – пише Хауер.
За даними автора, "північнокавказькі спеціальні сили виконують в Сирії все більше важливі завдання – це і охорона формувань сирійських курдів від набігів турків в Манбідж, і забезпечення успішної евакуації повстанців з передмість Дамаска внаслідок переговорів". Хауер вважає, що Росія прагне розширити свій вплив на ключові райони Сирії, особливо в умовах періодичних непорозумінь зі своїми сирійськими та іранськими союзниками. Автор наводить приклад: "За деякими відомостями, офіційні особи Ірану були розгнівані умовами припинення вогню в місті Алеппо, що сталися в грудні 2016 року за посередництва Росії і Туреччини та без участі Ірану. Пізніше Іран навмисно зірвав угоду, скориставшись своїми іракськими та сирійськими "опосередкованими силами", щоб відновити бої в Алеппо. Невипадково через кілька тижнів після цього в Сирію прибули перші чеченські бійці Москви".
В кінці січня, продовжує Хауер, коли поповзли чутки, що у Асада інсульт, з'явилися повідомлення, що іранські сили готуються привести до влади його брата Махер, а Махер, "за чутками, не числиться в кремлівському списку бажаних наступників". Через кілька днів Асад повернувся в Дамаск, і все заспокоїлося. "Але цей інцидент підкреслив, як важливо Москві мати свої наземні сили в сирійській столиці", – пише автор.
Автор також стверджує, що Москва використовує в Сирії приватну військову кампанію (ПВК). "Спочатку вона була відома під назвою "Слов'янський корпус". Перша місія цієї групи в Сирії в 2013 році виявилася великою невдачею, але, після того як група провела ребрендинг і заручилася міцнішою підтримкою Кремля, вона знову була розміщена в Сирії як елемент офіційного втручання Москви в 2015 році. Тепер групу, яка називається "Вагнер", очолює Дмитро Уткін, колишній офіцер ГРУ, який спочатку розгорнув ПВК в операціях в Криму і на Східній Україні", – йдеться в статті.
"Перша стадія "кавказької події" Москви в Сирії закінчилася 27 березня, коли чеченські військові поліцейські повернулися на батьківщину з першого відрядження", – йдеться в статті. "19 квітня Кадиров оголосив, що в Сирії тільки що розгорнуто новий підрозділ чеченців", – пише автор.
"Ингуський батальйон тим часом продовжує діяти в Дамаску, його бачили в центрі столиці впродовж квітня", – пише автор. "У дамаському районі Джобар, де в березні були запеклі бої, повстанці, за деякими відомостями, перехопили переговори, з яких випливало, що деякі офіцери-інгуші, а також деякі з решти чеченців в значній мірі координували оборону проурядових сил в цьому районі. За деякими відомостями, інгуський батальйон повернеться на батьківщину з відрядження в травні", – йдеться в статті.
На закінчення Хауер прогнозує: "Північнокавказькі батальйони, хоча їх роль навряд чи набагато розшириться в доступному для огляду майбутньому, залишаться передовими загонами в масштабній стратегії Москви щодо розширення її впливу в Сирії".
Раніше повідомлялося, що в США сумніваються в меморандумі про створення чотирьох зон безпеки в Сирії на лінії зіткнення урядових і опозиційних військ. Зокрема, США збентежені тим, що одним з гарантів договору є Іран.