Фото: AFP
З моменту приєднання Криму в багатьох країнах, що межують з Росією, існує побоювання, що їм загрожує схожа доля. Якщо уважніше послухати виступи президента Путіна, цей жах здається не зовсім безпідставним, пише на сторінках Focus Вільфрід Їльге, співробітник програми з вивчення Росії, Східної Європи та Центральної Азії в Центрі Роберта Боша Німецького товариства зовнішньої політики.
"Путін робить ставку на зовнішньополітичний престиж і створення легенд для того, щоб зміцнити свою владу в країні і за її межами. Проектуючи ідею "російського православного світу" про кордони країни, він нівелює незалежність сусідніх держав, зокрема України. Їх стабілізація була б для нього навіть небезпечною", – упевнений Їльге.
Невипадково політтехнологи Кремля призначили дату президентських виборів на 18 березня, четверту річницю приєднання Криму, адже в своїй передвиборчій кампанії Путін спирався на ідеологічні та геополітичні аргументи, які лежать в основі анексії. Путін до сьогодні виправдовує анексію Криму, використовує концепцію вигаданого "руського міра", згідно з якою "братський український народ" належить до сфери впливу Росії, пише експерт.
У своїй промові, присвяченій приєднанню Криму, Путін позначив Росію країною-покровителькою для своїх "співвітчизників", зокрема в ближньому зарубіжжі, маючи на увазі існування великої російської цивілізації, яку необхідно захищати від зовнішнього світу, тобто від Заходу.
"У цьому сенсі Путін в зверненні до нації прирівняв "радянську Росію" до Радянського Союзу і пошкодував про втрату населення і державної території. Але, перш за все, він таким чином поставив під сумнів законність кордонів, що виникли після розпаду СРСР держав", – побоюється експерт.
"З точки зору Путіна і близьких до Кремля ідеологів, тільки через політику США і ЄС, які розв'язали "кольорові" революції, "братський народ" України відступив від свого нібито природного місця в "російському світі" і, відповідно, від Росії, – йдеться в статті. – Те, що український народ повернувся в бік Європи на підставі власного рішення, для Путіна навряд чи збагненно, тому що в його уявленні самостійної української нації в дійсності не існує".
У сенсі того, що говорив Путін на прес-конференції 14 грудня 2017 року про єдність східнослов'янських народів, звертаючись до часів Київської Русі, анексія Криму та російська агресія, здійснювана з метою захисту російськомовних співвітчизників на українському Донбасі, не є порушенням міжнародного права: в трактуванні Путіна вони відновлюють втрачену історичну справедливість, прагнуть до єдності історичної Росії, пояснює читачам експерт.
Путінська теза про "єдиний народ" є авторитарно-імперським твердженням і не має нічого спільного з настроями, які в дійсності можна спостерігати сьогодні в українському суспільстві. Те, що Путін повторював цю тезу до недавна, може означати, що Кремль і надалі буде здійснювати дестабілізацію України, йдеться в статті.
"Прогресуюча завдяки успішним реформам інтеграція України в структури ЄС є неприйнятною для Москви. Тому що стабільна, процвітаюча демократична Україна може стати в очах деяких росіян привабливою контрмоделлю путінської автократії і поставити під загрозу майно корумпованих олігархів, що підтримують Кремль", – пише Їльге.
Нагадаємо, колишній посол США в Німеччині заявив, що Путін зайшов в глухий кут.