Путін розповів про батька-матроса, який служив в Севастополі, і важке дитинство

30 квітня 2015, 10:42
Мати народила Володимира Путіна в 41 рік, а його старший брат загинув від дифтериту

Володимир Путін. Фото: AFP

Президент РФ Володимир Путін в колонці журналу "Русский пионер" розповів про спогади воювалого батька і матері часів Великої Вітчизняної війни і як дивом вони залишилися живі.

Як повідомляють РІА Новини, Путін пише колонку в "Русском пионере" не вперше. Будучи прем'єр-міністром РФ, в травні 2009 року у своїй колонці для видання він розповів, чому не треба звільняти людей, а якщо звільняти, то як і яким чином він сам це робить. У вересні 2010 року колонку журналу він присвятив вченим, розповів, чим йому подобаються "заходи за участю фауни".

Реклама

"Батько не любив, чесно кажучи, навіть торкатися до цієї теми (теми війни). Швидше було так. Коли дорослі між собою розмовляли й згадували щось, я просто був поруч. У мене вся інформація про війну, про те, що з сім'єю відбувалося, з'являлася з цих розмов дорослих між собою. Але іноді вони зверталися і прямо до мене", – написав Путін.

Він повідомив, що його батько проходив строкову службу в Севастополі, в загоні підводних човнів, був матросом.

"Призвали його в 1939-му. А потім, повернувшись, просто вже працював на заводі, а жили вони з мамою в Петропалаці. Вони там будиночок, по-моєму, побудували навіть якийсь", – розповів Путін, відзначивши, що, коли почалася війна, батько працював на військовому підприємстві, де була так звана бронь, яка звільняє від призову. Але батько написав заяву, що хоче на фронт. Його направили в диверсійний загін НКВС, і в ході однієї з вилазок він отримав поранення.

Реклама

"Батько розповідав, як його поранили там. Поранення було важке. Він все життя жив з осколками в нозі: всі їх так і не вийняли. Нога боліла. Ступня так і не розгиналася потім. Дрібні осколки зволіли не чіпати, щоб кістки не роздрібнити. І, слава Богу, ногу зберегли. Могли адже узяти її. Хороший лікар попався", – написав Путін.

За його словами, старшого брата, поки батько воював, забрали у матері в дитячий будинок для подальшої евакуації, там він захворів дифтеритом і помер.

"А батько, коли дитину забрали, і мама залишилася одна, а йому дозволили ходити, став на милиці і пішов додому. Коли підійшов до будинку, то побачив, що санітари виносять з під'їзду трупи. І побачив маму. Підійшов, і йому здалося, що вона дихає. І він санітарам каже: "Вона ж ще жива!" – "По дорозі дійде, – кажуть йому санітари. – Уже не виживе". Він розповідав, що накинувся на них з милицями і змусив підняти її назад, в квартиру. Вони йому сказали: "Ну, як скажеш, так і зробимо, але знай, що ми більше сюди не приїдемо ще два-три-чотири тижні. Сам будеш розбиратися тоді". І він її виходив. Вона залишилася жива. І дожила до 1999 року. А він помер наприкінці 1998-го", – написав Путін.

Реклама

Сім'я у батька Путіна була досить великою. "У нього ж було шість братів, і п'ятеро загинули. Це катастрофа для сім'ї. І у мами загинули рідні. І я опинився пізньою дитиною. Вона народила мене в 41 рік", – додав Путін.

Він підкреслив, що не було родини, де б хтось не загинув.

"І, звичайно, горе, біда, трагедія. Але у них не було ненависті до ворога, ось що дивно. Я досі не можу, чесно кажучи, цього до кінця зрозуміти. Мама взагалі була в мене чоловік дуже м'який, добрий... І вона говорила: "Ну яка до цих солдатам може бути ненависть? Вони прості люди і теж гинули на війні". Це вражаюче. Ми виховувалися на радянських книгах, фільмах... І ненавиділи. А ось у неї цього чомусь зовсім не було. І її слова я дуже добре запам'ятав: "Ну що з них взяти? Вони такі ж роботяги, як і ми. Просто їх гнали на фронт", – поділився спогадами російський лідер.