Розстріляли, як ховраха: у Мінську омонівці зрешетили полковника, який стояв на колінах

8 вересня 2020, 17:40
Юрист намагався налагодити діалог між мирними громадянами і силовиками, але став жертвою спецпризначенців

/ Фото: Getty Images

Під час масових протестів противників президента Олександра Лукашенкабілоруські силовики застосовували насильство навіть до літніх громадян, які не брали участі в мирних акціях і явно не становили небезпеки для співробітників правоохоронних органів.

Одним з таких потерпілих став полковник юстиції у відставці Олександр Воропаєв, історію якого розповідає видання TUT.by.

Реклама

Олександр Воропаєв / Фото: news.tut.by

За словами чоловіка, 10 серпня він пішов до універсаму "Рига" в Мінську, де збиралися численні протестувальники, щоб спробувати налагодити діалог між силовиками і мирними громадянами.

Він почув багато суперечливої інформації. Мовляв, у районі "Риги" протестувальники йдуть в атаку на ОМОН, будують барикади, а силовики в них стріляють. Це вразило офіцера, адже він знає, до чого призводили зіткнення в гарячих точках на кшталт Тбілісі та Сумгаїта наприкінці 1980-х.

Реклама

"Я негайно поїхав до універсаму, щоб побачити все на власні очі й спробувати запобігти негативним масовим діям людей, якщо вони там будуть. Адже я знаю, що таке ефект натовпу і підміна понять. А ще я знаю, що таке побита дитина – хоч би ким вона була", – каже полковник.

Воропаєв прийшов до "Риги" близько опівночі й побачив там близько 80 осіб.

"Порушень громадського порядку не допускалося, всі були в нормальному, піднесеному стані. Будь-яких видимих ознак, що вказували на наявність масових заворушень, видно не було. Заразом окремі хлопці намагалися "добудувати" споруди зі сміття, які перешкоджали проїзду транспорту", – згадує він.

Реклама

Однак чоловік, усвідомлюючи можливу реакцію органів правопорядку, висловився про неприпустимість і абсурдність протидії їм.

"Я запропонував змести сміття з дороги і не перешкоджати руху спеціального та громадського транспорту. Було втішно, що деякі вмовляння були прийняті", – пише Олександр Васильович у заяві начальнику управління Слідчого комітету по Мінську.

Протестувальники частково прибрали сміття з проїжджої частини і самі перейшли на тротуар. Воропаєв пробув біля "Риги" 10-15 хвилин і пішов додому.

"Несподівано ззаду... пролунав гучний сигнал. Обернувшись, я побачив, як спецбронеавтомобіль камуфляжного забарвлення на швидкості 30-40 кілометрів на годину повертає з вулиці Куйбишева на вулицю Сурганова. Люди розбіглися, я залишився на тротуарі один. Щоб працівники правоохоронних органів не прийняли мене за особу, яка може потенційно загрожувати їхній безпеці... я підняв руки і став опускатися на коліна. Долоні я тримав розтиснутими, щоб було видно, що в мене в руках нічого немає. Тротуар, де я був, добре освітлювався, я стояв обличчям до спецбронеавтомобіля", – сказано в заяві Олександра Васильовича.

З люка машини з'явилася людина у спецформі й двічі прицільно вистрілила в Воропаєва гумовими кулями. Чоловік отримав вогнепальне кульове сліпе проникне поранення живота з пошкодженням тонкої кишки і великого сальника, плюс поранення лівої ноги.

Олександр Воропаєв

Відстань була близько 20 метрів, каже полковник у відставці. Тому він вважає, що став жертвою неприпустимого куражу з боку того, хто стріляв, і повної незаконності його дій.

"Застосування зброї було абсолютно незаконним, тому що я стояв один і на виду. А в мене, як у ховраха, почали просто так стріляти. Я 25 років охороняв державу і народ, і для мене це просто за межами", – каже потерпілий.

Воропаєв просить Слідчий комітет встановити особу стрільця і дати його діям правову оцінку. Він також написав заяву в прокуратуру.

Раніше сайт "Сьогодні" писав, що в Мінську міліція відкрила вогонь по протестувальниках.

Також розповідалося, що омонівці розстріляли журналістку видання "Наша Ніва" Наталію Лубневську, яка стояла за 10 метрів від них. За місяць кримінальну справу так і не було порушено.

Увага, відео містить сцени насильства та крові й не рекомендоване для перегляду вразливими особами (18+)

Відео: Наша Ніва