Фото: Нафтогаз України - Naftogaz/Facebook
Німеччина рішуче налаштована добудувати газопровід "Північний потік-2" і стати найбільшим газовим хабом Європи. У той же час, борючись за великі гроші і вплив на ЄС у сфері енергоресурсів, Берлін ризикує втратити політичний вплив в Євросоюзі.
Німеччина не відступить
Наскільки принциповим для Європи сьогодні питання будівництва "Північного потоку", можна зрозуміти хоча б з того, що 55-та міжнародна Мюнхенська конференція з безпеки стартувала з обговорення саме цього питання.
Цілий ряд держав, включаючи Польщу, Угорщину, Румунію, Чехію, Словаччину, прибалтійські країни, вважають "Північний потік-2" загрозою для енергобезпеки Євросоюзу. Лише ціною великих компромісів Німеччині вдалося домогтися підтримки Франції в цьому питанні. При цьому затверджена Євросоюзом попередня угода про нові правила регулювання газопроводів третіх країн ставить досить жорсткі умови як для постачальника, так і для країни, через яку газ "входить" в ЄС. Крім того, Данія, через яку спочатку планувалося вести газопровід, так і не дала своє свого дозволу на будівництво. А США погрожують застосувати санкції, здатні максимально утруднити будівництво "Північного потоку-2" або зовсім зробити його неможливим.
Проте на конференції в Мюнхені канцлер Німеччини Ангела Меркель твердо заявила, що "Північний потік" добудований буде.
"Звичайно, я на боці пана Порошенка в конфлікті з РФ, але питання, пов'язані з "Північним потоком-2", також залишаються для мене важливими. Російський газ залишиться російським газом, а Росія залишиться нашим партнером", – зазначила Ангела Меркель.
Спадкоємиця Меркель на посту глави Християнсько-демократичного Союзу (ХДС) Аннегрет Крамп-Карренбауер налаштована довести справу до кінця не менш рішуче.
"Північний потік-2" для мене, як і для інших, звичайно, не той проект, який я підтримую всім серцем. Однак основні рішення вже прийняті, проект не можна повернути назад", – сказала Крамп-Карренбауэр.
У Німеччині дуже чітко прорахували економічні вигоди від "Північного потоку-2". При цьому, як вважають багато експертів (в тому числі і європейські), Берлін закриває очі або просто недооцінює політичні ризики, які несе з собою російський газопровід.
Європа потрапить в залежність від Росії?
Серед загроз Євросоюзу, які може нести з собою "Північний потік-2", називають посилення політичної залежності Європи від Росії. Логіка зрозуміла: навряд чи хтось сильно захоче сваритися з державою, яка поставляє тобі енергоносій.
"Незважаючи на те, що деякі європейські чиновники заперечують цю тезу, економіка та енергетика, власне, керують політикою. У тому числі на глобальному рівні, – зазначив в коментарі сайту "Сегодня" народний депутат, член Комітету з питань нацбезпеки та оборони Дмитро Тимчук. – Боротьба за ресурси, управління ресурсами, розподіл ресурсів – це те, що формує стратегію держав і на короткострокові, і на довгострокові перспективи. Неможливо говорити, що держава, яка залежить економічно або енергетично від іншої держави, повністю вільна в прийнятті своїх політичних рішень. Що вона не буде брати до уваги цю залежність і може приймати рішення на свій розсуд. У цьому головна небезпека", – зазначив народний депутат.
Втім, не всі згодні з тим, що газопровід якось впливає на енергетичну залежність Європи від Росії. Хоча б тому, що до цього ЄС також користувався російським газом, що не заважало Європі відстоювати свої позиції, зокрема, по агресії Москви в Україні і вводити санкції. Та й суто технічно не йдеться про якесь підвищення обсягів поставок, зростанні частки російського газу в енергобалансі Європи.
"Дискурс, що буде збільшена енергетична або політична залежність Європи від Росії після будівництва газопроводу, не відповідає дійсності, – зазначив в коментарі сайту "Сегодня" директор інформаційно-аналітичного центру "Перспектива" Павло Рудяков. – Максимальна потужність "Північного потоку-2" – 55 мільярдів кубів на рік. Якщо додати "Турецький потік", разом вони дадуть 65% того, що перекачували в кращі роки через нашу ГТС. Тобто це потоки, які заміщають нашу ГТС. Їх будівництво має велике негативне значення саме для України", – сказав експерт.
Європа "другого сорту"
З іншого боку, газ – це перш за все бізнес. А спільний взаємовигідний бізнес зближує. Як розповів сайту "Сегодня" Петро Бурковський, будівництво першого "Північного потоку", а також "Південного потоку" було ініційовано Москвою з прицілом на налагодження більш тісних відносин з Німеччиною та Італією.
"В кінці 90-х – початку 2000-х "Північний потік" розглядався Росією як проект, який дозволить Росії отримати особливі, ексклюзивні партнерські відносини з соціал-демократами, які тоді керували Німеччиною. Вони думали, що таким проектом вони надовго прив'яжуть до себе німецьку еліту", – розповів сайту "Сегодня" керівник Центру проблем Російської Федерації Національного інституту стратегічних досліджень Петро Бурковський.
За його словами, така стратегія мала б успіх, якби не події в Україні. Які унеможливили зближення Європи і Росії. По суті, "Північний потік-2" – це повторна спроба зблизитися. Однак тут також є свої нюанси. Ряд північних держав – Фінляндія, Швеція, Данія, які зазвичай по більшості питань виступають союзниками Німеччини, – за словами експерта, "бояться Росії, яка стає все більш агресивною", а тому не підтримують позиції Німеччини в даному питанні. Те ж стосується Польщі, Чехії, Словаччини.
"Тобто, з одного боку, для Німеччини є привабливі російські пропозиції, що дозволяють перетворити Німеччину в головний газовий хаб. З іншого – загроза втратити союзників в Європі. Які побоюються, що Росія розділить Європу на привілейованих партнерів, таких як Німеччина, і на країни, яким просто диктують, що робити. І ці побоювання небезпідставні", – зазначив Петро Бурковський.
Удар по консолідації
Крім того, вже саме бажання Німеччини будувати "потік-2" викликало подив і невдоволення у інших європейських країн, зокрема у Італії. Власне, питання про це італійці ставили ще в 2015 році, коли обговорювалося чергове продовження санкцій проти Росії. Тоді прем'єр Італії Маттео Ренці зауважив, що, вимагаючи продовження санкцій від інших країн ЄС, Німеччина в той же час проводить підготовчі роботи для будівництва "Північного потоку-2".
"Теза, що Німеччина свого часу заблокувала вигідний Італії "Південний потік", але будує вигідний їй "Північний", будуть використовувати італійські популісти, закликаючи до справедливості, тобто аналогічним рішенням щодо "Південного" або "Турецького потоку". І наступний крок – Італія "пробиває" собі такі самі повноваження по "Турецькому потоку", – зазначив Петро Бурковський.
Якщо ж Європа не погодиться на умови італійців, ті, не виключено, будуть погрожувати відмовою від санкцій проти Росії і взагалі готовністю вирішувати питання з Москвою напряму.
"Німеччина сьогодні навіть більше виграла від ситуації, ніж Росія. Але це короткостроковий виграш. Німці думають, що вони зможуть переконати італійців. Але у них може і не вийти. Німці виграли "Північний потік", але можуть програти вплив. Програти в тому, що буде повний збій в прийнятті консолідованих політичних рішень в Європі, рішень з питань політики безпеки і зовнішньої. Це серйозна загроза", – зазначив Петро Бурковський.
Таким чином, по суті, Німеччина сама сьогодні руйнує те, на що Меркель і її попередники поклали роки життя – консолідацію Європи. Путін сповна використав улюблений принцип імперій: "розділяй і володарюй". Поки що розкол відбувся по лінії економічних інтересів і інтересів безпеки Європи. Але він уже загрожує і глибинним політичним мотивам, що утримують Євросоюз. Фактично Німеччина піддає газу в доцентрові процеси, що відбуваються сьогодні в Європі.
"В цьому році Путін вважав за краще провести час з Лукашенком і в Мюнхен не поїхав. Після виступу канцлера Німеччини фрау Меркель стало зрозуміло, чому. Тепер від імені Росії виступає лідер Німеччини", – написав в своєму блозі на сайті "Сегодня" Надзвичайний і Повноважний Посол України Сергій Корсунський.
Напевно, це не зовсім правильно. Все-таки Меркель виступала від імені Меркель і Німеччини. Але говорила вона те, що хотів почути Кремль.