Протистояння між країнами посилюється. Фото: vestifinance.ru
Відносини між США і Росією опустилися до найнижчої планки за останні 30 років. Про це на сторінках Financial Times пише колишній постійний представник США в НАТО Іво Даалдер.
Він нагадує, як голова американської розвідки Джеймс Клаппер 7 жовтня звинуватив Кремль в організації ряду кібератак з метою вплинути на американський виборчий процес. Після цього Держсекретар США Джон Керрі оголосив про вихід з переговорів з Москвою щодо завершення війни в Сирії і звинуватив російську армію в скоєнні військових злочинів в Алеппо. У відповідь президент Росії Володимир Путін відмовився від виконання угоди про утилізацію радіоактивного плутонію і відправив до Калінінграда ракети, здатні нести ядерні боєголовки, тим самим створивши реальну загрозу для американських союзників по НАТО.
Автор зазначає, що все це підкреслює, наскільки сильно погіршилися американсько-російські відносини після того, як армія Росії анексувала Крим і вторглася до України на початку 2014 року.
Однак, як зазначає Іво Даалдер, Вашингтон і його європейські союзники так і не змогли дати релевантну відповідь на все небезпечнішу поведінку Москви. Щоправда, НАТО зробив певні кроки для посилення захисту союзників на сході, а європейські країни-учасниці нарешті відмовилися від скорочення витрат на оборону. США і Канада спільно з ЄС наклали санкції на Росію після вторгнення до України і знищення малайзійського авіалайнера в Донбасі. Але жоден з цих кроків не зробив жодного внеску до послідовної стратегії. Занадто багато хто в Європі вірить, що політична і економічна взаємодія в сукупності з військовою помірністю змусять Москву повернутися до більш конструктивніших підходів.
"Але хоча спроба інтегрувати Росію в західну систему була вартим уваги експериментом, вона провалилася. Інтеграція – це найбільший страх Путіна, тому що вона підриває його контроль над російською системою. Як і його радянським попередникам, йому потрібен антагонізм Заходу, щоб захистити свої позиції вдома", – йдеться в статті.
На думку автора, ефективною відповіддю на поведінку Росії буде стратегія стримування. 1946 року американський дипломат Джордж Кеннан стверджував, що стримування було необхідною відповіддю на радянську систему, яка намагалася розширитися, тому що була слабкою всередині. Франклін Рузвельт спробував включити Москву до світової сім'ї народів, але цей його умисел був приречений на провал. Кеннан сказав, що зовнішній тиск призведе до внутрішніх змін, які необхідні для коригування, знову таки, зовнішньої поведінки СРСР.
Під час Холодної війни велике питання для США та їхніх союзників полягало у тому, чи варто їм протистояти експансії будь-де і будь-коли, чи ж краще ізолювати Москву дипломатично і економічно, при цьому зміцнюючи американські інтереси в Європі і Азії. І це питання актуальне і сьогодні. Дехто вважає, що Заходу слід протистояти Росії всюди, де вона тільки демонструє свою силу: в Україні, Сирії, в кіберпросторі. Інші вважають, що краще зміцнити НАТО і використовувати російську слабку економіку та відсутність ідеології. Як і в ті часи, зараз стратегія стримування повинна стати довгостроковою, підкресленою силою Заходу і слабкістю Росії.
"Ядро нашої сили в західній єдності. І саме тому президент Барак Обама та інші лідери НАТО мали рацію, коли вирішили відповісти на вторгнення до України зміцненням оборони альянсу. Російське найвразливіше місце – це її економіка, яка залежна від видобутку ресурсів. Жорсткий режим санкцій завдасть болю Москві", – вважає автор.
Він додає, що варто визнати Росію небезпечною силою, якою рухає внутрішня слабкість. Стримуванню за часів Холодної війни знадобилося 40 років, щоб змінити поведінку Радянського Союзу і домогтися його розпаду. Росія набагато слабша, ніж СРСР в ті часи. Однак знадобляться роки, щоб вплинути на її поведінку. Як і тоді, зараз знадобляться терпіння і твердість, щоб домогтися успіху.