Бельгійці чекають серце, легені, печінку не більше півроку. Там розвинене трупне донорство і діє презумпція згоди. У Німеччині, навпаки, німці не є донорами посмертно, якщо не погодилися за життя. Однак шанси дочекатися органу там значно вищі, ніж в Україні.
В Україні майже немає шансів дочекатися нової печінки – трупна трансплантація у нас відсутня. Щоб забрати у загиблого органи, треба добро від родичів. А домовлятися нікому, транспланто-координаторів також поки немає. У Бельгії ж – нікого не вмовляють. Там діє презумпція згоди, отже, всі є донорами автоматично.
До потенційного донорства європейців готують ще зі школи. Читають їм лекції і роздають буклети, в яких розповідають, що своїми органами одна людина може врятувати щонайменше сім життів.
Хто не хоче віддавати органи – пише відмову. Але більшість бельгійців – "за". Вони не бояться міфічних "чорних" трансплантологів, а своїм лікарям – довіряють.
У восьми європейських країнах пересадку органів координує організація Євротрансплант. Бельгійці повідомляють, якщо в них з'явилася, наприклад, печінку. І десятки фахівців аналізують списки очікування. І вирішують, кому, в якій країні віддати орган.
Раніше ми писали, що в Німеччині навчилися рятувати пацієнтів, які очікують пересадку серця.
Нагадаємо, родичі хворих, які потребують трансплантації органів, влаштували мітинг під Верховною Радою.