У Росії помітні ознаки нової хвилі еміграції, початок якій поклав засновник соціальної мережі "ВКонтакте" Павло Дуров, котрий втік у квітні через небажання співпрацювати з ФСБ. Слідом за ним виїхав у Німеччину журналіст і медіаменеджер Леонід Бершидський, який брав участь у створенні російської версії журналу Newsweek і онлайн-ЗМІ "Слон.ру".
"Я все життя ухилявся від еміграції, хоч вона спокушала... Підняття Росії з колін у 1991 році було для мене радісною подією. Хотілося не тільки спостерігати подальше, але і брати участь. А саме, допомогти побудувати тут справжню пресу – на зразок тієї, яка в Америці друкує викриття Сноудена, а в Європі не дає міністрам зайвий раз скористатися службовою кредиткою. Тепер ця робота для мене закінчена...", – так пояснив свій виїзд Бершидський.
Далі потягнулися з Росії підприємці та науковці, багато з яких так і не дочекалися появи на батьківщині своєї "Силіконової долини" у Сколково. Як написала співробітниця однієї з пітерських туркомпаній, які допомагають людям оформити документи на виїзд, зараз у візових центрах, наприклад, Чехії, черга на візу розписана на три місяці вперед. Переважно це ті, хто зібрався виїхати на ПМП.
РОЗЧАРУВАННЯ. "З 1993 року, коли я повернувся в Москву, покинувши університет у Каліфорнії, я мріяв, що Росія вступить до Євросоюзу. Здається, я навіть був не один... Нова хвиля еміграції – п'ята – не вимушена, і не політична, як перші три, і не економічна, як четверта у 1990-і. Мабуть, це еміграція розчарування", – написав Бершидський у своїй статті для опозиційного порталу "Білоруський партизан".
"Серед активної частини суспільства спостерігається чемоданний настрій. Готові виїжджати сотні тисяч з кращої частини нашого суспільства, – зазначив "Сегодня" московський політолог Станіслав Бєлковський. – Вони опинилися обдуреними в своїх очікуваннях, які з'явилися у 2011 році після акції на Болотній площі, але остаточно розвіялися після захоплення Криму. Адже очевидно, що нічого, крім закручування гайок, наше суспільство не чекає".