У Японії сьогодні, 11 березня, згадують трагічні події чотирирічної давнини.
Мільйони людей вийшли на вулиці і схилили голови. У Токіо пройшла офіційна церемонія пам'яті, в якій крім політиків взяв участь імператор Акіхіто і його дружина Мітіко.
11 березня 2011 на північному сході Японії стався землетрус магнітудою 9.0, який отримав офіційну назву "Великий землетрус Східної Японії". Землетрус подібної сили, за оцінками вчених, відбувається в цій країні не частіше одного разу на 600 років.
Землетрус викликав найбільше цунамі, яке накрило територію загальною площею 561 квадратний кілометр, що відповідає 90% площі 23 спеціальних районів, що складають ядро Токіо.
Більше половини затопленої водою території – 327 квадратних кілометрів – припало на префектуру Міягі.
Висота цунамі, що налетіло на розташований в префектурі Івате місто Міяко, становила близько 40,5 метра. Висота хвилі, що обрушилася на село Нода в тій же префектурі Івате, становила 37,8 метра, а висота цунамі, що зруйнувало місто Онагава в префектурі Міягі, – 34,7 метри. В результаті від гігантського цунамі в шести префектурах постраждали 62 міста і села.
Висота хвилі і площа, що опинилася під водою, перевершили всі наукові розрахунки і так звані комп'ютерні симуляції, що моделюють розвиток надзвичайних ситуацій на основі закладених даних.
Стихійне лихо призвело до розвитку важкої аварії на японській АЕС "Фукусіма-1". В умовах землетрусу зовнішнє електроживлення пропало. На АЕС не був передбачений захист від впливу на станцію цунамі. В результаті хвиля, що прийшла, затопила дизельні генератори, які були розташовані на кожному з енергоблоків АЕС внизу, в частини, що заливаються водою. Дизельні генератори призначені для забезпечення роботи системи охолодження станції при відключенні зовнішнього електроживлення.
Після цунамі на АЕС "Фукусіма-1" в робочому стані залишився лише один дизель-генератор, за допомогою якого в умовах відсутності зовнішнього електроживлення вдалося забезпечити охолодження двох реакторів і двох басейнів відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Тому на п'ятому та шостому енергоблоках станції ніякої важкої аварії не сталося.
На інших енергоблоках після виходу з ладу дизельних генераторів стався перегрів і розплавлення активних зон, почалася паро цирконієва реакція (екзотермічна хімічна реакція між цирконієм і водяною парою, що йде при високих температурах), в результаті якої виділився водень.
Скупчення водню в приміщеннях, де були розташовані реактори, призвело до серії вибухів, які зруйнували будівлі.
Наслідком цього став викид радіоактивності в навколишнє середовище, після чого радіоактивні речовини були виявлені у питній воді, овочах, чаї, м'ясі та інших продуктах.
Загальний обсяг викидів йоду-131 і цезію-137 після аварії на АЕС склав 900 тисяч терабеккерелей, що не перевищує 20% від викидів після Чорнобильської аварії в 1986 році, який склав 5,2 мільйона терабеккерелей.
За півроку після аварії підвищений вміст радіонуклідів було виявлено в продуктах харчування не тільки в самій префектурі Фукусіма, але й у віддалених від неї районах. В радіусі до 30 кілометрів і більше від станції були евакуйовані 146 тисяч жителів.
В результаті землетрусу східне узбережжя японського острова Хонсю змістилося на 2,5 метра на схід.