Тегеран. Мегаполіс розвивається, незважаючи на те, що з 1950-х років країна живе в умовах економічної блокади США і Євросоюзу.
Минулого тижня була досягнута історична домовленість між Заходом та Іраном про заморожування на 15 років його ядерних розробок в обмін на зняття з країни десятків санкцій, введених ООН та окремими країнами. Після того як четвертій країні в світі за вуглеводневими запасам буде відкритий шлях до вільного продажу своєї продукції, вона зможе істотно поліпшити свою економіку. Але, як показала поїздка в цю країну, Іран давно навчився жити в умовах обмежень і навіть розвинув і зміцнив свою армію. Введені санкції не перетворили Іран в відсталу країну. Скоріше, наборот: Тегеран всі ці роки нарощував військову міць і напрацьовував авторитет на Близькому Сході. Іранська економіка зуміла досягти імпортозаміщення, починаючи від будівництва, закінчуючи оборонним сектором, а антиамериканська і антиізраїльська політика додала союзників у регіоні.
Іран живе і продовжує розвиватися – хай і не так швидко, як інші країни, які отримують мільярдні прибутки від продажу нафти і газу. Але вже найближчим часом все може змінитися в кращу сторону, оскільки "шістка" переговірників (Великобританія, Франція, Німеччина, Китай, США і РФ) знайшли точку дотику з Тегераном щодо його ядерної програми. Цього не було з моменту Ісламської революції, коли з країни втік шах – найближчий союзник США в ті часи.
Річний оборот Корпусу становить близько $12 млрд. Це – шоста частина ВВП Ірану.
ДЕРЖАВА У ДЕРЖАВІ. У найбільшому виграші від санкцій Заходу виявилася іранська революційна гвардія – Корпус вартових ісламської революції (елітне військово-політичне формування, створене в 1979 році з воєнізованих загонів ісламських революційних комітетів, є частиною збройних сил Ірану і налічує 125 тисяч осіб). Фактично Корпус вартових – це армія, тільки вона має, крім безпосередніх функцій, величезний вплив на політику і економіку країни, а також своїх представників у владі, які лобіюють її інтереси. За інформацією західних дипломатів, в період дії санкцій революційна гвардія змогла розширити діяльність підконтрольних їй підприємств, а після досягнення договору з "шісткою" ця найпотужніша організація отримає нові можливості для розвитку.
Корпус вартових ісламської революції зміг створити неймовірно сильну економічну імперію з більш ніж 100 підприємств та зміцнив її в період президентства Махмуда Ахмадінежада (з 3 серпня 2005-го по 3 серпня 2013 року). Що зовсім не дивно, враховуючи, що Ахмадінежад є вихідцем з цієї організації.
Коли на Іран наклали санкції, і європейські нафтові компанії були змушені піти з ринку, вартові революції взяли під свій контроль цей бізнес, і в результаті їх компанії отримали гігантські контракти в цій галузі. За даними західних дипджерел, річний оборот організації становить близько $12 млрд, а це – шоста частина ВВП Ірану. Довгі роки саме Корпус являв собою ворота, через які в Іран надходили кредити та інвестиції.
Сьогодні вартові революції через свої фірми задіяні в туризмі, транспорті, енергетиці, будівництві та телекомунікаціях, включаючи інтернет. Корпус керує будівництвом трубопроводів, доріг і мостів на території Ірану. У віданні "ісламської гвардії" знаходяться поставки нафти і газу. Приватний сектор, за оцінкою одного тегеранського економіста, майже не має доступу на ринок: всі скільки-небудь значимі проекти здійснюються компаніями, що працюють під крилом Корпусу.
Для економічної діяльності колишніх революціонерів було створено міністерство Корпусу вартових ісламської революції, яке займається адміністративно-фінансової та правової діяльністю, забезпечує Корпус матеріально-технічними засобами, підтримує зв'язок з урядом і меджлісом, веде будівництво необхідних об'єктів і споруд.
БЛОКАДА: В НІЙ ІРАН ЖИВЕ З 1950 РОКУ
З постійними санкціями Ісламська Республіка Іран живе з 1950-х років. Спочатку Великобританія, за підтримки США, вирішила бойкотувати іранські нафтопродукти – у відповідь на націоналізацію "Англо-іранської нафтової компанії", яканалежала британському уряду. Потім, у відповідь на захоплення групою радикалів посольства США в Тегерані з 52-ма дипломатами після Ісламської революції в 1979 році, Вашингтон заморозив всі іранські авуари і золоті запаси в своїх банках. Після війни між Іраном та Іраком в 1980 році санкції посилилися ще більше: США заборонили міжнародним фінансовим організаціям видавати кредити Тегерану, а всім країнам рекомендували не продавати йому зброю під страхом розриву співпраці з американцями. У 1987 році між США та Іраном був заморожений всякий товарообмін.
У 2005 році уряд Ахмадінежада прийняв рішення розконсервувати програму зі збагачення урану, згорнуту його попередником Мохаммадом Хатамі. У відповідь на це адміністрація Джорджа Буша-молодшого запровадила цілу низку нових санкцій проти іранських банків, а також компаній та фізичних осіб, так чи інакше пов'язаних з атомною та збройовою промисловістю. У 2007-му Радбез ООН затвердила резолюцію, що забороняє співпрацю з іранськими банками, 28-ма громадянами Ірану і деякими організаціями. Рішення передбачало обмеження кредитування іранських програм. В помсту в 2012 році Тегеран відмовився продавати нафту США і Великобританії, а з початку 2013 року – і ЄС.
Тегеран. На вулицях встановлено багато інформаційних табло.
ЕКСПОРТ: РОЖЕВА ВОДА, СУВЕНІРИ, ГОРІХИ І ШАФРАН
Корпусу вартових ісламської революції належить найдешевша мобільний компанія: у неї дуже низькі тарифи всередині країни, але для закордонних дзвінків потрібно отримати дозвіл. Сама сім-карта коштує $10. Всього в Ірані три мобільних оператори, але будь-який придбаний номер не буде активований без перевірки вартових революції, тому при купівлі мобільного номера необхідно залишити копію свого паспорта.
Контролює Корпус також послуги GPRS, Wi-Fi та інтернету. У великих містах Wi-Fi є у всіх ресторанах і готелях, але закони в країні дуже строгі, тому багато сайтів блокується (Facebook, популярні англомовні соцмережі).
Головні сільськогосподарські товари, які експортує Іран, також вирощуються на плантаціях і переробляються компаніями, що належать Корпусу. У тому числі – приносять мільйонні прибутки кешью, фісташки, фундук і фініки, а також так звана рожева вода – ароматична речовина, яку в іранській області Кашан отримують методом дистиляції і вичавки вологи з квіток троянд сорту "Мохаммаді". Цю воду застосовують у різних галузях, і вона вважається священною.
У глибинці. Дороги прокладають приватники, але стежить за ними Корпус вартових ісламської революції.
Але більше за інших сільськогосподарських товарів стражам революції приносять прибуток приправи, а головне – шафран: грам іранського шафрану, який є національним надбанням країни і вважається найкращим у світі, коштує стільки ж, скільки і грам золота.
В якості прянощів використовуються лише рильця квіток шафрану, в той час як сам квітка має тільки три червоних рильця. Збирають його вручну. Це найдорожчі прянощі в світі і іноді продаються в срібних скриньках. Щоб показати багатство власника тієї чи іншої лавки, шафран виставляють напоказ у великих акваріумах: чим більше гора шафрану, тим багатшою вважається крамар.
Не менш дорогі тут сувеніри: блюдо з кераміки на металевій основі коштує в середньому $35. А все тому, що в Ірані неможливо знайти сувенірну продукцію, зроблену в Китаї. Килими, вази, ювелірні вироби – все роблять місцеві майстри за технологіями, що передаються століттями із покоління в покоління.
Досить дорогий тут і проїзд у громадському транспорті. Так, квиток в столичному метро обійдеться в 75 центів (за сьогоднішнім курсом це близько 17 грн), а картка на дві поїздки – $1,5. При цьому потяги сучасні, досить просторі, тихі і зовсім нові. В силу релігійних поглядів жінки і чоловіки тут їздять в різних вагонах, і навіть чекаючи на поїзд, чоловіки і жінки діляться на окремі групи.
Після вступу в дію санкцій ЄС, зареєстровані там страхові компанії вже не могли страхувати іранські нафтові танкери. Цим скористалися китайські конкуренти: компанії з КНР отримали гігантський прибуток, надаючи послуги Ірану, а Пекін – багато контрактів на поставку палива. За даними іранських ЗМІ, на Китай припадає 22% експорту іранської нафти, на $14 млрд щорічно.
Базар. Іран пишається своїми спеціями, які є одним із джерел доходів країни.
ПРОМИСЛОВІСТЬ: АВІАЗАВОД З УКРАЇНИ, ДВИГУНИ – З КОРЕЇ
Без союзників в регіоні Ірану вижити було б важко. Велику народну підтримку серед арабських і ісламських країн отримало вигнання в 1979 році посла Ізраїлю та передача будівлі ізраїльської дипмісії в Тегерані палестинцям: завдяки цьому Іран в очах мусульман став країною, яка підтримує знедолених і протистоїть планам США в регіоні. Потім Тегеран підтримав повстанців на півдні Лівану, а зараз – підтримує боротьбу іракців з джихадистським угрупованням "Ісламська держава". Така політика дала можливість Тегерану заручитися підтримкою Сирії, Іраку, Пакистану, Афганістану, Кувейту, Ємену та ОАЕ.
На світовій арені найближчим союзником Ірану стала Росія: країни підписали десятки контрактів на озброєння, в тому числі – на поставку зенітно-ракетних комплексів С300. Допомогла Ірану боротися із західними санкціями і Україна: чого вартий тільки контракт Києва часів президентства Леоніда Кучми, який передбачав будівництво в Ірані авіазаводу по типу "Антонова" і передачу Тегерану авіатехнологій! Завод називається HESA і вже випустив десять Ан-140 – з них 8 експлуатують іранські авіакомпанії.
У країні побудовано досить фабрик і заводів по випуску продукції важкої промисловості. Це стало можливим завдяки країнам колишнього СРСР, які вирішили відмовитися від радянської промисловості заради інтеграції в ЄС, де свої стандарти. Незатребувані на пострадянському просторі заводи і верстати розбиралися і перевозилися до Ірану, де знайшли друге життя.
Після того як з місцевого ринку пішло Peugeot, його виробництв Iran Khodro переорієнтували на вітчизняну марку Peykan, яка стала найпопулярнішою автомоделлю в країні. Корпус і всі деталі авто, схожого на "Жигулі", виробляються на місці, а ось двигуни завозяться через Корею. Також Iran Khodro випускає вантажівки і автобуси, а свою продукцію експортує в Алжир, Туніс, Сирію та Ірак. У 2009 році за обсягом продажів ця компанія займала п'яте місце в світі. Причому треба розуміти, що автобуси Iran Khodro – це не автобуси радянського типу: всі вони з кондиціонерами і пристроями для інвалідів.
Окремо хочеться сказати про затори і дороги. Заторів ми не бачили, бо в столиці більшість центральних доріг чотирьохсмугові, і внутрішні смуги віддані громадському транспорту. Він забирає людей, які чекають на скляних зупинках з електронними табло руху, розташованих посередині дороги. За виконанням правил строго стежать представники Корпусу стражів революції. Також вони стежать за станом доріг: їх, на замовлення уряду, будують приватні фірми, і якщо приватник швидко не усуває виниклі проблеми, його штрафують. Ми обійшли майже весь Тегеран, але не помітили жодної ями.
Гроші на міжміські дороги збирають з автомобілістів: для цих доріг є транспортний збір. Коли ми їхали по туристичному маршруту "Тегаран-Ісвахан", нарахували п'ять постів, де водій автобуса платив збір.
В Ірані збирають Ан-140.