Від миру до війни на Донбасі: в Сватове ніколи не знімали синьо-жовтий прапор, а в Луганську нудьгують по Україні

Вчора Верховна Рада змінила межі окупованих районів Луганської області. Своїм рішенням частина населених пунктів депутати перепідпорядкували райцентрам, підконтрольним силам АТО. В їх числі місто Щастя, Золоте, Гірське і ряд інших селищ. Самі жителі регіону вже давно ділять свою область на три частини – територія, яка завжди була підконтрольна українським властям, прифронтова зона і територія бойовиків. Сегодня.uа відстежила, як живуть в різних куточках Донбасу.

В 150 км від Луганська в невеликому містечку Сватове ніколи не змінювався український прапор. Тут його можна помітити як над міською адміністрацією, так і на ганочку школи і навіть над входом до центрального ринку. "Так у нас ніхто і ніколи не виступав проти України, – з підозрою на розпитування відповідає продавець Ірина. – Я взагалі не розумію, як ця війна закрутилася в нашому регіоні. Не розумію, звідки взялися всякі "страшилки" про якісь утиски жителів східних регіонів. Я завжди говорила російською мовою і ніколи навіть не замислювалася, що мене хтось через це утискає".

Автопробіг в Сватовому за єдину Україну. Фото: соцмережі

У самому місті життя кипить своїм чередом – працюють банки, магазини, кафе і школи. Тут регулярно виплачують пенсії і зарплати бюджетникам. Єдине, що в Сватовому нагадує про АТО – присутність військових. "У нас всі підтримують українську армію. Багато хто готовий віддати останнє, готові йти копати окопи разом з нашими хлопцями – тільки щоб вони не йшли, не кидали нас, – розповідає пенсіонер Микола Зорін. – Люди дуже стурбовані, що історія з Донецьком і Луганськом може повторитися в нашому місті. Всі як один проти якихось ЛНР або ДНР. Ніхто не хоче війни – нікому вона щастя не принесла. У мене родичі живуть в Луганську – я кожен день з тривогою прокидаюся і дзвоню їм, щоб дізнатися чи все в порядку. Вони розповідають про той жах, який творять бойовики. І за що нам всім таке нещастя? "

Про своє нещастя жителі міста Щастя, що в 15 км від Луганська, можуть розповідати довго. І хоча з червня місто знаходиться під контролем української армії – городяни і дня не можуть пригадати про те, щоб його не обстрілювали терористи. Для бойовиків місто є стратегічно важливим населеним пунктів – тут знаходиться теплова електростанція, яка живить електроенергією практично всю область.

В Щастя багато зруйнованих будинків. Фото: соцмережі

За словами місцевих жителів, в місті не знайти людей, яких би не торкнулася війна. "Дуже багато будинків постраждали від обстрілів, коли йдеш по вулиці – на очах навертаються сльози. Недавно влучили у місцевий Палац культури, – каже пенсіонерка Алла Леонідівна. – Для нас кожен день як випробування: не знаєш – виживеш чи ні".

В Щастя снаряди поцілили в Палац культури. Фото: соцмережі

Про те, що з учорашнього дня місто більше не є частиною Луганська – тут мало хто обговорює. Найбільш нагальна проблема – безгрошів'я. "Банк працює, магазини працюють, вода і світло є, а грошей, щоб купити продукти і заплатити за комуналку – у нас немає. Я пенсію кілька місяців не отримую – у нас її ніхто не отримує. Ось як нам жити? У мене закінчуються останні заощадження. І ось яка мені різниця, як там "перекроїли" депутати кордону області – у мене скоро їсти буде нічого!" – Скаржиться пенсіонерка Алла Леонідівна.

А от у Луганську вчорашнє рішення ВР про зміну меж області обговорюють активно. За словами місцевих жителів, вони бояться, що місто залишиться під контролем бойовиків. "Виходить, нас кинули напризволяще, – каже місцевий житель Арсеній. – Чого ще можна чекати від квазідержави ЛНР?! Та ви на ці бандитські обличчя подивіться! Коли ми тут буквально дощову воду пили – вони ні в чому не мали потреби! У них все було: вода, світло, тепло. Всі жителі в сум'ятті і пригнічені від подібного поділу. Звичайно, є й ті, хто відчуває ейфорію, мовляв, відстояли. А що вони відстояли? Долю Придністров'я! ЛНР у нас вже підтримують тільки ті, у кого нічого не було і нічого не буде. Їм було завидно – он у сусіда автомобіль і хороший ремонт будинку, а у прихильників ЛНР – похмілля, небажання працювати і борги".

Магазин у Луганську. Фото: AFP

Схожої думки дотримується і колишній підприємець Ярослав. "Якщо чесно – я сумую за тими часами, коли ми жили в Україні. Так, нехай і небагато – але в мирі. Бойовики досі ще кажуть, мовляв, відділимося остаточно від України і заживемо. Ага, зажили вже! Варто тільки озирнутися навколо: там немає світла, там води і газу, а десь усього і відразу. Місто розбомблене. Більшість магазинів не працюють. Щоб газ отримувати – потрібно гроші платити. А у "ЛНР" грошей немає, хіба тільки награбоване. Та й як вони без своєї банківської системи хочуть здійснювати товаро-ресурсний оборот? Ага, уявляю, як Плотницький переходить російський кордон і в першому ж кіоску просить у продавщиці: "Мені, будь ласка, баночку газу!" і вивалює на прилавок золоті кільця і монети – в якості оплати. Смішно? Ось і вся ця "республіка" така", – іронізує Ярослав.