Франція у вогні: чому ніяк не заспокояться "жовті жилети"

Минулими вихідними у Франції відбулася чергова – 19-та акція руху "жовтих жилетів". На вулиці французьких міст вийшли близько сорока тисяч протестувальників. Нинішня акція була менш масовою, ніж попередня, "ювілейна", що відбулася тижнем раніше (17 березня виповнилося чотири місяці з дня першого масового виступу). Тоді число учасників обчислювалася сотнями тисяч і закінчився виступ масовими погромами, пожежами, грабежами.

Загалом з різним ступенем активності рухи "жовтих жилетів" відбуваються щотижня вже п'ятий місяць. З плином часу вимоги демонстрантів стають все ширше, дії – радикальніше. Влада не церемоняться з протестувальниками: з початку протестів близько двох тисяч учасників засуджені за різноманітні порушення, півтори тисячі очікують вироку. Паралельно з "батогом" застосовується і "пряник" у вигляді різноманітних поступок демонстрантам. Однак ні перше, ні друге наразі не може знизити напругу протистояння.

Як соцмережі вийшли на вулицю

"Зустрічаємося о 22:30 під монументом Незалежності. Одягайтеся тепло, беріть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів". З цього поста журналіста Мустафи Найєма на сторінці Facebook почався в листопаді 2013 року український Євромайдан, який переріс пізніше в Революцію Гідності. Французький рух "жовтих жилетів" починався приблизно так само. Хіба що ініціаторів було кілька. Ще в травні 2018 року француженка Прісцилла Людоскі написала петицію з вимогою не підвищувати ціни на паливо. Довгий час петиція не приваблювала до себе особливої ​​уваги французів. Але в жовтні про неї написала одна з газет, інформація про вимогу швидко поширилася в інтернеті. В результаті вже до кінця жовтня петицію підписали понад 200 тисяч французів, а через місяць – мільйон.

Однак тільки підписами активність не обмежилася. У соцмережах почали виникати групи, в яких французи обговорювали варіанти дій, які могли б спонукати владу виконати вимогу. Одну з таких груп організував водій вантажівки Ерік Друе, який в числі перших "репостнув" петицію Людоскі. Він і став фактично організатором перших акцій. 17 листопада на вулиці Парижа вийшли майже 300 тисяч осіб. Акції відбулися і в інших містах Франції.

Президент Франції Еммануель Макрон спочатку поставився до протестів досить легковажно. Він дав зрозуміти протестувальникам, що виконувати їх вимоги і знижувати ціни на паливо влада не має наміру, проте готові сприяти французам, які пересядуть з автомобілів на альтернативні види транспорту. Однак уже через кілька тижнів протестів Макрон кардинально змінив думку. На початку грудня уряд оголосив про піврічний мораторій на підвищення податків на автомобільне паливо (власне, через зростання податків паливо і дорожчало), а заодно – про мораторій на підвищення тарифів на газ і електроенергію. Однак маніфестантів, лави яких становили не тільки водії, поступки влади лише розпалили. Замість однієї вимоги з'явилися десятки нових, акції тривали і набирали обертів.

Це звучить фантастично, але і нові вимоги мітингувальників влада постаралася задовольнити. В середині грудня Еммануель Макрон оголосив про введення в країні надзвичайного економічного і соціального становища, про підвищення мінімальної зарплати і деякі інші поступки. Але і це не зупинило протести. З різним ступенем інтенсивності і масовості вони тривають донині.

Зазначимо, що французькі протести досить агресивні: маніфестанти не гребують погромами, підпалами і т.д. Є постраждалі і загиблі. Перша смерть під час протестів була зафіксована 17 листопада в Парижі: в результаті ненавмисного наїзду автомобіля загинула одна з учасниць руху. Всього з моменту початку акцій загинули вже 11 осіб, тисячі отримали поранення. За інформацією, озвученою міністром економіки і фінансів Франції Брюно Ле Мером, збиток від акцій на сьогодні становить 200 мільйонів євро. За його словами, протести призвели до зниження ВВП країни на 0,1%. Непрямим збитком також можна вважати вартість поступок Макрона протестуючим. За оцінками уряду, загалом вони обійдуться скарбниці в 10 мільярдів євро.

Тож не дивно, що далеко не всі французи підтримують сьогодні рух "жовтих жилетів". Якщо на початковому етапі солідарність з протестуючими висловлювали дві третини населення країни, сьогодні більшість виступають проти продовження протестів. А в січні десятки тисяч парижан вийшли на маніфестацію "червоних жилетів". Організований інженером з Тулузи Лораном Сульє новий рух виступало проти радикальних дій "жовтих жилетів" і закликало до громадянського миру в республіці.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Якщо подивитися на останні акції, то очевидно, що "жовті жилети" маргіналізуються, – зазначив в коментарі "Сегодня" політолог Олексій Голобуцький. – Акції охоплюють вже навіть не сотні тисяч – десятки тисяч людей. Просто рух сприймається як символ опору в Європі, підживлюється увагою преси і активістів в інших європейських країнах", – сказав експерт.

Слід Росії чи природний історичний процес?

Так чому в ситій і забезпеченій, за нашими уявленнями, Європі стали можливі такі масові принципові протести? Зазначимо, що ще в грудні французькі правоохоронці почали розслідувати причетність Москви до організації акцій. Так, зокрема, офіційні особи відзначали, що була зафіксована підтримка руху в групах соцмереж "ботами" з Росії. Втім, розслідування цієї версії наразі до жодних результатів не привело. При цьому зазначимо, що політичні сили, які симпатизують Кремлю, і раніше підозрювалися у фінансуванні Москвою (зокрема, той же "Національний фронт" Марін Ле Пен), на перших етапах акцій "жовтих жилетів" ніяк не проявили своєї участі. І лише пізніше Ле Пен та інші проросійські сили почали висловлювати публічну підтримку руху.

Експерти сайту "Сегодня" також вважають, що Москва, безумовно, скористалася протестами у Франції в своїх інтересах, проте не організовувала їх.

"Росія, звісно, не організовувала і не запускала ці протести. Але росіяни користуються ними, – розповів сайту "Сегодня" політолог Олексій Голобуцький. – Вони проти глобального проекту Євросоюзу, оскільки розуміють, що з ЄС як єдиним механізмом "домовитися" неможливо. Врешті-решт він буде налаштований проти Росії. Москві завжди – і за часів СРСР, і зараз – було простіше домовлятися з кожною країною окремо. За принципом "розділяй і володарюй". Тому зрозумілий інтерес росіян до нинішніх подій у Франції".

За словами експерта з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Іллі Куси, в подіях у Франції не варто шукати міжнародних "змов": це суто французька історія з соціально-економічним підтекстом.

"Те, що ми спостерігаємо, – це реакція на захід системи, захід останніх крихт соціалізму, які були фундаментом п'ятої республіки. Жовті жилети уособлюють собою бажання змінити систему, перейти до якогось наступного етапу", – зазначив Ілля Куса.

Експерти звертає увагу, що вимоги "жовтих жилетів" несуть в собі констатацію наявності певної кризи існуючої системи. Так, зокрема, вимоги розширити демократію, на думку Іллі Куси, свідчать про невдоволення суспільства нинішнім рівнем прав, свобод, роботою "соціальних ліфтів", взаєморозумінням між істеблішментом і народом.

"Вони вимагають демократії – це значить, є інституційна криза. Вимагають зміни системи – значить, присутня криза еліт. Тобто загалом вони вимагають нової системи замість старої, яка не працює. Вона деактуалізувалась через глобальні зміни, з якими вже не справляється", – зазначив Ілля Куса.

На його думку, єдиним виходом з ситуації, що склалася, бачаться вибори у Франції, в результаті яких в республіці зміняться еліти. На думку експерта, одна з глибинних причин зародження руху "жовтих жилетів" – це взаємовідношення влади і суспільства.

"Макрон уособлює собою все те, що французи не люблять у владі: багату еліту, яка відірвана від реальності і народу, як вони вважають, і яка не уявляє їх інтереси. І кожні вибори – це фарс, який нічим не закінчується. Вибирають одних і тих же, хто не представляє інтереси народу. І про Макрона теж так думають. Тому клінч, до якого увійшла політична система Франції, дуже глибокий. Вийти з нього можна, гадаю, лише за допомогою зміни еліт і нових виборів. Причому ці вибори повинні привести когось нового, несистемного гравця. Чи буде це Марін Ле Пен або хтось ще, я не знаю. Може, з'явиться нова політична сила. Можливо, в таку силу оформляться "жовті жилети" – процес вже почався", – каже Ілля Куса.

У свою чергу, Олексій Голобуцький вважає, що було б неправильним пояснювати рух "жовтих жилетів" реакцією на якісь поточні проблеми. Оскільки воно – прояв реакції західного світу на глобалізацію і на зміну способу життя.

"Це природний історичний процес, коли технологічні зміни, зміни умов праці і так далі відбуваються швидше, ніж зміни в психології людей. У філософії це називається "боротьба модерну проти архаїки". Модерн – це глобалізація. Архаїка – це ліві або праві популісти, Вони дають людям помилкові надії, при цьому самі не мають жодної історичної перспективи. Але люди не розуміють, що соціальна держава має на чомусь базуватися. Як мінімум на тому, що повинна зростати економіка відповідно запитам. Тому виходять на вулиці", – зазначає Олексій Голобуцький.