Крістіна Зеленюк
політичний оглядач Рішення Дональда Трампа вийти з Договору про ліквідацію ракет малої та середньої дальності (ДРСМД) в черговий раз сколихнуло світ. Не буде перебільшенням сказати, що доля цього історичного договору вирішуватиметься 11 листопада в Парижі на зустрічі Трамп і Путіна.
Але за всіма цими подіями якось залишається за кадром наближення дедлайну чергового продовження європейських санкцій проти Росії на наступні півроку. Нещодавно прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте заявив, що санкції ЄС повинні бути тимчасовим заходом. Ми також знаємо, що час від часу заяви про непотрібність санкцій звучать і з інших європейських столиць. Так що черговий процес продовження санкцій проти Росії ризикує перерости в запеклу боротьбу симпатиків і противників Путіна в ЄС.
В інтерв'ю сайту "Сегодня" міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс розповів, чому можна не сумніватися, що санкції проти Росії продовжать, і як розуміти слова Путіна про відсутність у Росії "превентивного ядерного удару".
- Скоро вибори до Європарламенту і ми бачимо, як деякі країни-члени ЄС, такі, як Італія та Угорщина, рухаються, м'яко кажучи, не туди. Це величезний виклик для Євросоюзу.
- Не тільки для Євросоюзу – висновки повинні зробити всі. Оскільки останнім часом, якщо зі мною погодяться ваші читачі, у нас (в ЄС. – Авт.) спостерігається вакуум лідерства в цілому, не кажучи вже про конкретні країни. Країни і їх лідери всерйоз сприймають якісь загрози і ризики тільки тоді, коли це стосується особисто їх. А коли щось відбувається, навіть не дуже далеко, це щось на зразок наукової фантастики. Ми починаємо діяти, тільки коли щось стається – у нас немає свого наступального і креативного підходу. А коли немає лідерства, цей вакуум заповнюється радикалізмом і популізмом, і це позначається на виборах, у референдумах. Тож вибори до Європарламенту – це тільки частина процесу.
Багато хто зараз приходять не для того, щоб щось створити, а щоб зруйнувати. Висновок тут такий: якщо лідери, які вважають себе справжніми лідерами, повинні взяти на себе відповідальність просувати свої ідеї, пояснювати їх людям. Адже ні для кого не секрет, що між інституціями та людьми існує велика прогалина. Громадяни не розуміють, що ці інституції роблять, які реформи просувають, навіщо вони це роблять. Тому люди не вірять і йдуть на поводу у популістів, які говорять те, що подобається всім, і неважливо, що їхні ідеї не підтверджені бюджетами. Тож тут я вважаю потрібно насамперед дорікати тим лідерам, які не вміють, або не можуть пояснювати людям те, що вони роблять.
- Ви чули, що Путін сказав на "Валдаї"? Він говорив про відсутність "превентивного ядерного удару", і якщо хтось зважиться завдати удару по Росії, росіяни "як мученики потраплять до раю, а решта просто здохнуть".
- Коли в арсенал риторики входять міркування про застосування ядерної зброї (і тут неважливо, це удар у відповідь чи ні) – це катастрофа в будь-якому випадку. Взагалі останнім часом від Росії ми тільки й чуємо про силу, озброєння, ядерну зброю. На жаль, багато світових конфлікти відбуваються за участю цієї країни. Щодо Сирії в Раді Безпеки ООН Росія більше десяти разів застосовувала право вето. У світі є потенціал для мирного врегулювання криз. Але зараз цей потенціал використовується, щоб демонструвати силу і нагадувати про ядерну зброю. До цього також призвела відсутність лідерства і відкладання в довгий ящик неминучої конфронтації з такими політиками (як Путін – Авт.). Адже те ж саме відбувалося і раніше: 20% території Грузії окуповано – це було десять років тому. Тоді західне співтовариство висловлювало стурбованість, але все минуло спокійно.
- Тоді і санкцій проти Росії ніхто не вводив.
- Так, Росії все зійшло з рук. Росія для себе зробила висновок, що в 21 столітті це можна робити, можна анексувати частину території сусідньої держави досить прийнятною ціною. Я завжди кажу, що є незасвоєні уроки, які повторюються. Будуть і нові. Взяти, наприклад, санкції, – це не спосіб ультимативної розмови, а інструмент, за допомогою якого можна змусити бути почутим. Поки ми цього не бачимо, як в плані конкретних дій, так і риторики. Тому ми обов'язково повинні продовжити санкції – у нас немає іншого вибору. Якби такий вибір примусових заходів був, їх можна було б обговорювати, що краще, санкції чи щось інше. Але якщо санкції – це єдина міра, від якої ми відмовляємося... Це буде велика помилка.
- Ваші прогнози? Італія не стане перешкодою продовження санкцій?
- Повторюся, непродовження санкцій проти Росії буде великою помилкою. Якщо це станеться, ми самі відмовимося від єдиної міри примусу і дамо Росії зелене світло продовжувати свою агресивну політику. А потім через 5-10 років знову дивуватимемося, чому щось відбувається, наприклад, в Придністров'ї. Та тому що ми так поводимося. Від критиків санкцій можна часто почути, що санкції шкодять, насамперед тим, хто їх вводить. Звісно, це двосторонній рух. Ми в Литві це дуже гостро відчуваємо. У нас були традиційні канали постачання Калінінградській області, наші продукти були дуже популярні. Але Росія винайшла таке ноу-хау, як імпортозаміщення, і наші виробники постраждали. Але згодом вони переорієнтувалися на інші ринки. Так, зараз в ЄС звучать голоси про скасування санкцій проти Росії. Але ці голоси звучали і раніше. І кожен раз, коли наставав час продовжувати санкції, ми завжди знаходили консенсус.
- До цього не було таких політиків, як Маттео Сальвіні, який фоткається в футболці з зображенням Путіна на Червоній площі в Москві.
- Не було. Але він не прем'єр Італії, а міністр внутрішніх справ.
- Який де-факто контролює весь уряд Італії.
- Я нічого не применшую, і не перебільшую. Але заяви про ослаблення санкцій звучали і раніше з інших столиць
- Ну, і напевно в ЄС обговорюватиметься рішення Трампа про вихід з ДРСМД і його зустріч з Путіним 11 листопада в Парижі.
- Не треба заздалегідь драматизувати. Звісно, будь-який механізм контролю над озброєннями дуже важливий, але з однією умовою – якщо країни його дотримуються. Потрібно зазначити, що Росію вже кілька років критикували за порушення ДРСМД. Президент Трамп критикував попередню американську Адміністрацію за те, що вона нічого не робила, крім висловлення стурбованості. Але, мушу зауважити, що остаточного рішення Вашингтона про вихід з договору немає. Є лише наміри, як тактичний крок тиску. Я в цьому ще більше переконався після зустрічей Болтона в Москві і новини про те, що Трамп зустрінеться з Путіним в Парижі.
- Кілька тижнів тому Верховна Рада ухвалила закон про державну мову. У схваленій після цього Держдумою заяві Росія, в тому числі і за цей ухвалений Радою закон, назвала "терористичною державою".
- Приведу вам приклад Литви. Якщо дивитися за національною структурою, десь 6% нашого населення становлять росіяни (трохи більше навіть поляків), які завжди були інтегровані (підкреслю, що саме інтегровані, а не асимільовані), лояльні державі, знали мову, культуру – у нас не було проблем. Так, у нас був закон про громадянство, але всі, хто хотів, могли його отримати. Таких маніпуляцій з російською мовою, як в Україні, у нас не було. Це, до речі, почалося в Литві пізніше зі зростанням російської пропаганди. Але все одно, я б сказав, що росіяни в Литві на це не сильно піддалися.
Візьмемо, наприклад, польськомовне населення. Якщо 20 млн поляків живуть не в Польщі, по світу є близько 400 шкіл, де можна вчитися польською мовою, і 71 школа знаходиться в Литві. Хоча у нас проживає лише близько 200 тис поляків. Або, скажімо, караїмське населення: Великий князь Вітаутас в 15-му столітті привіз їх охороняти замок. До цього дня вони зберегли свою культуру, мову, релігію, живуть компактно неподалік Вільнюса. Коли до Литви приїжджає мій колега з Туреччини, він з ними турецькою може розмовляти, хоча скільки століть минуло.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми