Як живуть християни в сучасному Стамбулі

Україна і Туреччина готові об'єднати зусилля, щоб забезпечити безпеку в Чорноморському регіоні і разом працювати над деокупації Криму.

Так сказано в декларації, яку підписали в Анкарі президенти двох держав. Вже на цьому тижні Туреччина передала Україні військове спорядження на суму понад 800 тисяч доларів. Це – форма, бронежилети і мобільні госпіталі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

В рамках дводенного візиту до Туреччини Петро Порошенко також зустрівся зі Вселенським Патріархом Варфоломієм Першим в Стамбулі. Говорили про єдину помісну православну церкву, яку, за словами президента, дуже чекає український народ.

І хоча Константинополь багато століть назад став колискою православ'я, в сучасному Стамбулі християн зовсім мало. Як вони живуть? І не відчувають себе безправною меншістю?

Стамбул – місто контрастів. Їх можна шукати в тісному переплетенні вуличок і ароматі свіжозвареної кави. На площі між величною Софією і Блакитною мечеттю – там зануритися в багатоголосий різноликий натовп. Турки, араби, індуси, китайці, американці, німці, українці – кого тут тільки немає! Мовне і релігійне змішання – захоплює. Але асоціації з біблійним Вавилоном – наче й не було.

Іслам в Туреччині сповідують 95 відсотків населення. Християн – дуже мало. Наприклад, в Стамбулі їх не набереться навіть піввідсотка. Вирішуємо дізнатися – як це? – жити серед іновірців. На допомогу приходить українська діаспора. З Наталею Хоржевською зустрічаємося на набережній Ускюдар – це на азіатській стороні Стамбула. Навколо снує дітвора, продавці східних ласощів і туристи. Увагу Наталії приваблюють жінки в хіджабах. Каже: останнім часом ісламізація світської Туреччини насторожує. Хоча ставлення до представників інших релігій залишається доброзичливим.

На сьогоднішній день в Туреччині зареєстровано більше трьохсот християнських громад. Ще сто років тому їх було значно більше. Християнами були, наприклад, близько чверті жителів Стамбула. А потім був вірмено-грецький геноцид на початку століття, ніч погромів 1955-го... Навіть зараз, незважаючи на закріплене законом право на вільне віросповідання, трапляються конфлікти. У 2013-му в Стамбулі були вбиті три християнки. А в минулому році радикально налаштований ісламіст підпалив грецьку православну церкву. Незважаючи на це, настоятель католицького храму Святого Антонія відчуває себе в Стамбулі цілком безпечно.

"Ці всі історії, які ми чуємо про релігійному протистоянні, можуть трапитися в будь-якому місці на землі. Тому, я не можу сказати, що я тут відчуваю себе невільно або небезпечно. Як це бути християнином в самому центрі мусульманства? Це важко, але одночасно це відмінний спосіб випробувати свою віру... Іноді трапляється, що через свої релігійні переконання християни можуть страждати від несправедливості на роботі, наприклад. Але я впевнений, що це поодинокі випадки", – говорить батько Антон, настоятель католицького храму в Стамбулі.

Далі прямуємо до православних батьків. Константинопольському патріархату в Стамбулі належить найбільше парафій – майже сотня. Але знайти потрібну церкву звичайному туристу не так вже й просто – немає ні традиційних цибулинних куполів, ні натовпів прихожан. Виняток – хіба що храми, розташовані в центральній частині міста.

Цікава особливість: практично всі православні храми Стамбула обнесені високим парканом і колючим дротом над ним. Мовляв, толерантність і терпимість – це добре, але безпека зайвою не буває.

12 років тому з Церкви Благовіщення Господнього вкрали дзвони. Знайти їх поліція досі не може. Обнести парканом і підключити камери спостереження вирішили після зникнення ящика з пожертвами років зо два тому. Прихожан – ледве набереться 20 чоловік. Нігерієць Френк Онкубере приходить помолитися сюди щонеділі.

"Християни живуть за своїми правилами, мусульмани – за своїми. Як би ми не старалися – ми не будемо серед них своїми. Мені, як африканцеві-християнину, набагато складніше знайти роботу, ніж того ж сирійському біженцю-мусульманину", – говорить Френк Онкубере, житель Стамбула.

Літургію правлять грецькою. Священик – батько Досифей – тут вже 12 років. Розповідає: в цьому районі міста живе багато нелегалів-мусульман. Але вони ставляться до нього з повагою. Двоє приходили на сьогоднішню службу.

"Бути християнином серед мусульман – нелегко. Ще важче було, коли в місті жило 110 тисяч православних. Зараз нас ледве набереться 2 з половиною тисячі. І через те, що нас мало – мусульмани нас просто ігнорують. Мені це заважає. Тому що християнин зобов'язаний сповідувати Євангеліє, і я хочу займатися цим", – говорить батько Досифей, священик.

Наша подорож була б неповною без відвідування Вселенського Патріархату – колиски православ'я. Поспілкуватися з владикою у нас не вийшло. Він як раз приймав високого гостя – Президента України. Говорили віч-на-віч більше години.

Прощання зі Стамбулом не було довгим – уявне рукостискання і побажання – залишатися таким же толерантним містом.

Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "Події тижня" на каналі "Україна".