Павло Заяць
Новий пакет західних санкцій вдарить по російській економіці та оточенню президента РФ Володимира Путіна, проте не змусить Кремль переглянути свою політику. РФ витрачає на війну до третини доходів від торгівлі енергоносіями, але навіть без них Путін має ресурси, щоб продовжувати війну ще 1,5-2 роки.
Про це розповів економіст та соціолог Владислав Іноземцев в інтерв'ю Олегу Панюті в ефірі проєкту Пояснює Панюта на YouТube-каналі Україна 24.
Росія шукатиме нових покупців для своєї нафти
- Не встигло висохнути чорнило під документом про шостий пакет санкцій, як уже українці та Захід говорять про необхідність сьомого. Західні санкції на поверхню виносять дивовижні речі. Ми ще рік тому не могли припустити, що Америка дозволить Венесуелі продавати свою нафту; що Алжир попросять повернутися до давньої історії про відновлення постачання газу в Європу; що Ізраїль та Єгипет зможуть домовитись на енергетичному фронті. Невже Росія помирила всіх ворогів?
- Так, певною мірою можна сказати, що тепер Європа прагнутиме отримувати енергоносії з найекзотичніших джерел. Я думаю, недалеко до часткового зняття санкцій з Ірану. Тут будуть залучені всі можливі джерела постачання нафти в Європу для того, щоб обмежити зростання цін. Воно не видається катастрофічним останніми днями, але все-таки воно продовжується. Тому я думаю, на ринку нас чекає великий перерозподіл енергоносіїв. Потоки, які раніше йшли до країн, не готових сплатити повну ціну, які постачали з дисконтом, нині будуть отримані Росією. А Індія, частково Латинська Америка, де Росія пропонуватиме дисконти 35-40 доларів за барель, перейдуть у російську зону впливу.
Щодо того, що ближче до Європи і було під санкціями – Іран, Венесуела, Алжир, інші країни Перської затоки, – звідти нафта піде в Європу. Але в перспективі я не бачу тут якихось серйозних змін, тому що все, що можна від цього очікувати, – це саме перерозподіл потоків, зайняття Росією нових ніш, можливе збільшення дисконту. Але це не означає, що російську нафту взагалі перестануть виробляти і перестануть постачати споживачам.
- Чи можемо ми говорити, що певною мірою ізгої та нерукопотискувані знову можуть сподіватися на те, що їх приймуть серед "пристойних країн"?
- Я думаю, що це буде, по-перше, ненадовго, по-друге, суто кон'юнктурно. Але з іншого боку, звичайно, жодних добрих емоцій це не викликає. У даному випадку ми розуміємо, що рятувати ситуацію в Україні Захід збирається через нехтування правами людини, їх порушенням та зневажанням демократії в багатьох інших державах. Це кон'юнктурне рішення, яке, я сподіваюся, не буде тривалим. Але в будь-якому разі очевидно, що Росія своєю агресією та Захід своєю відповіддю поставили себе у досить тяжке становище, яке змушує відмовлятися від багатьох раніше принципових моментів.
Чи постраждають від санкцій "гаманці Путіна"
- Санкції, які прийняті в шостому пакеті, несуть і персональний тягар, зокрема стосуються і так званих гаманців Путіна. Як ви вважаєте, наскільки ці люди справді постраждають?
– Ці люди постраждають, але жодним чином це на російську політику не вплине. Ми бачимо останніми днями, як російський бізнес починає активно приходити до псевдореспублік на Донбасі, починається розмова про відновлення зруйнованих міст на українській території. Російські бізнесмени стоять у черзі за такими контрактами. Їм вже не важливі санкції, їм не важлива їхня репутація просто тому, що Захід поставив фактично всіх їх, власне, поза законом. Якщо у 14-15-му році люди дуже уважно ставилися до того, щоб не працювати принаймні формально в окупованому Криму, то тепер це вже нікого не хвилює.
Бізнес розуміє, що він опиняється, як деякі товариші з "Альфа-Груп", під арештом фактично в Лондоні, з кількома тисячами доларів на кишенькові витрати, або він кланяється Путіну і працює в межах тієї системи, яку їм задають. Тому я не сказав би, що санкції привели до якихось позитивних зрушень у російській бізнес-еліті, швидше навпаки.
- Ви знаєте, що Михайло Фрідман (засновник "Альфа-Груп". – Ред.) хоче отримати українське громадянство?
- Так, я чув про це. Я чув також про те, що українське керівництво хоче запропонувати нібито багатьом бізнесменам подібну програму. Але я думаю, що це залежатиме від двох моментів. По-перше, від того, чи виявиться бізнесмен, який здав російський паспорт, виключеним зі списку санкцій, тому що у випадку Абрамовича ми цього не бачили. Якщо це вдасться, я думаю, це буде досить добрим аргументом на користь розколу російської бізнес-еліти.
Знов-таки – якого масштабу це набуде? Я однозначно схвалюю таке рішення українського керівництва, якби воно спробувало таким чином виводити з-під удару російських олігархів, які можуть поділитися своїми грошима з Україною, почасти інвестувати після війни. Це була б цілком розумна річ.
Я ще в 2014 році, коли почалися санкції з приводу Криму, казав про те, що для України було б украй важливо залучати недержавний російський капітал і переманювати успішних російських бізнесменів, які були незадоволені навіть тоді наявними умовами господарювання в Росії. Якщо тепер почне виходити – краще пізно, ніж ніколи. Це можна лише схвалювати.
Чи зможе ембарго зупинити війну
- Росія на постачанні енергоносіїв заробляє набагато більше, ніж витрачає на війну. Скажіть, що треба перекрити Росії, щоб цей нескінченний потік змінився?
- Я думаю, що не допоможе жодне перекриття. річ у тому, що суто формально можна порівнювати доходи від експорту енергоносіїв із витратами на війну. На сьогодні, останні відкриті дані, приблизно 10 з гаком мільярдів доларів було спрямовано на військові витрати безпосередньо по лінії Міністерства оборони.
Я думаю, що реально витрати є вищими, тому що є втрати військової техніки, які навряд чи були враховані в поточних витратах. Але так чи інакше, середній дохід протягом місяця від російського експорту – а він переважно складається з енергоносіїв – становить близько 35 мільярдів доларів. Тобто Росія витрачає на війну приблизно третину, може, чверть того, що отримує від експорту.
Але проблема в іншому. Фінансова система влаштована таким чином, що Мінфін платить російським оборонним заводам, російським військовим зарплату не в тих доларах та євро, які приходять із Німеччини за газ та нафту. Він платить їх рублями. Ці рублі завжди можна надрукувати, можна зайняти на внутрішньому ринку. Прибутковість у Росії нині падає, можливості запозичення досить високі, державний борг дуже низький.
Якщо говорити про 10 мільярдів на місяць, то це приблизно 5-6% ВВП на рік. Збільшити державний борг на 6-7% ВВП не становить проблеми. Тому навіть якщо буде перекрито всі експортні надходження, ще 1,5-2 роки війна може тривати без особливих проблем.
- Тобто ідея Байдена змусити Путіна продавати нафту на збиток сама собою нічого не вирішить?
- Я чую про цю ідею і своїм недосконалим розумом не можу її зрозуміти. Яким чином можна змусити Путіна продавати нафту, не отримуючи грошей, мабуть, знає лише Байден. Єдине, що можна зробити, – якщо Захід хоче пом'якшити удар по своїй економіці та допомогти Україні, то, на мій погляд, слід якраз максимально багато купувати в Росії енергоносіїв, збивати ціну і на цю ціну нараховувати якийсь податок чи мито, припустимо 30%, яке б йшло на користь українського бюджету
Наприклад, зараз ціни на газ у Європі знову досягли 1000 доларів за тисячу кубометрів. Якби, припустимо, не було розмов про ембарго, санкції, був би запущений "Північний потік", напевно, вони були б десь 550. На ці 550 можна було б накинути ще 200 доларів або євро на тисячу кубометрів, відправляти це у фонд відновлення України, але водночас європейській економіці навіть із такою націнкою це обходилося б дешевше. Ще раз повторю: не розумію самої ідеї отримувати від Росії якісь товари і заморожувати гроші будь-де. Це, на мою думку, неможливо, ці гроші будуть перекриті самими росіянами.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми