Крістіна Зеленюк
політичний оглядач 
Транзит влади в Росії набирає обертів. Через тиждень після щорічного послання Федеральним зборам Володимир Путін подав до Держдуми проєкт поправок до Конституції, які повинні створити систему стримувань і противаг для нової влади після 2024 року. Хоча, за словами експертів, для самої Росії – це створення ще одного центру впливу, можливо, навіть на чолі з Путіним, поряд з президентом і урядом. Для України ж деякі поправки до Основного закону РФ також принесуть сюрпризи, причому не дуже хороші. До чого готуватися Києву, і як протидіяти новим загрозам, з'ясовував сайт "Сьогодні".
Де буде Путін?
Чутки про конституційну реформу, пов'язані з транзитом влади, в Росії ходили давно. Одні говорили, що центр прийняття рішень може зміститися до Держдуми, а президент стане "весільним" генералом. Інші стверджували, що Путін знову поміняє Конституцію під себе, як 2008 року, щоб піти на п'ятий термін і правити Росією вічно. Тепер, після послання Федеральним зборам 15 січня і поданих до Держдуми поправок до Конституції, експерти кажуть, що Путін піде, а 2024 року у Росії точно буде новий президент.
Але не все так просто. За словами експерта Московського Центру Карнегі Андрія Колесникова, з одного боку, поданими поправками до Конституції Путін намагається вибудувати систему стримувань і противаг для нового президента і уряду після 2024 року. З іншого – більш деперсоналізувати систему влади.
Дійсно, на перший погляд подані поправки до російського Основного закону розширюють повноваження Держдуми. Особливо напередодні виборів 2021 року, хоча ходять чутки, що можливі і дострокові вже в грудні 2020 року. Прем'єра, його заступників і міністрів затверджуватиме парламент. Керівників силових відомств президент призначатиме після консультацій з Радою Федерації. Піднімається планка і для кандидатів в президенти: ценз осілості збільшується з 10 до 25 років, а громадянства або виду на проживання, навіть анульованого, і зовсім бути не повинно.
Це, за словами експертів Chatham House, направлено на ліквідацію політичної опозиції за кордоном. Але, Захід всі ці зміни зустріне на ура, а Росії дозволить говорити: "Дивіться, ми такі ж, як ви, у нас є демократія, система стримувань і противаг". Однак, поряд з цими поправками в Конституції пропишуть відносно "новий" орган під назвою Держрада. Вперше цей дорадчий орган був створений Олександром I ще 1810 року. 1991 року Борис Єльцин реанімував Держраду, ну а друге дихання вона отримала 2000-го вже при Путіні, який своїм указом створив Державну раду РФ.
Її головою, згідно із законом, є президент. Після закріплення статусу Держради в Конституції, яку, цілком імовірно, очолить сам Путін, вона може стати ще одним центром впливу в Росії. А її функції, які також пропонується закріпити в Основному законі РФ, дублюватимуть левову частку президентських повноважень. На думку експертів Chatham House, мер Москви Сергій Собянін, ймовірно, стане заступником Путіна в Держраді. Можуть з'явитися там голова Рахункової палати Олексій Кудрін і перший заступник голови АП Сергій Кирієнко.
Щоправда, за словами Андрія Колесникова, в такій конфігурації – це транзит влади від Путіна до Путіна, де поряд з урядом і адміністрацією президента з фактичним прем'єром в особі Путіна, буде ще й Держрада, і всі вони конкуруватимуть між собою, внесуть плутанину в прийняття управлінських рішень.
До чого готуватися Україні?
Для України із запропонованих Путіним поправок до Конституції цікаві дві. Перша – це зміни до статті 79 Основного закону РФ про невиконання Росією міжнародних договорів:
"РФ може брати участь в міждержавних об'єднаннях і передавати їм частину своїх повноважень відповідно до міжнародних договорів РФ, якщо це не тягне за собою обмеження прав і свобод людини і громадянина і не суперечить основам конституційного ладу Російської Федерації. Рішення міждержавних органів, прийняті на підставі положень міжнародних договорів РФ в їх тлумаченні, що суперечить Конституції РФ, не підлягають виконанню в РФ".
Причому, ще до появи тексту поправок деякі експерти стали говорити, що після зміни своєї Конституції Росія плювати хотіла на міжнародні договори, правила і конвенції. Але це не зовсім так. По-перше, пріоритетність міжнародних договорів над російськими законами прописана в статті 15 Конституції РФ, а не в 79-й, до якої і вносяться зміни. По-друге, ще в грудні 2015 Держдума прийняла закон про пріоритетність рішень Конституційного суду РФ над рішеннями міжнародних інстанцій (наприклад, ЄСПЛ). Ну, і по-третє, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів чітко говорить: "Учасник не може посилатися на положення свого внутрішнього права як виправдання для невиконання ним договору".
До того ж, за словами кандидата політичних наук Олени Снігир, в цьому питанні є колізія і для самої Росії. Адже повністю відмовлятися від міжнародного права вони не збираються.
"Як Москва розв'язуватиме питання виконання тих міжнародно-правових норм, які вона порушила і порушуватиме, тому що вони суперечитимуть вже її конституційній позиції, але на які вона спирається в інших частинах світу? Я зараз говорю про ту ж Конвенції ООН з морського праву. тобто, в Азовському, Чорному морі і Керченській протоці Росія порушує Конвенцію, перешкоджаючи вільному судноплавству і порушуючи договори з Україною (але, звичайно, це ще має бути доведено Міжнародним судом ООН), але на неї ж спирається в інших своїх водах. Україні до цього варто уважно придивлятися, говорити про це з нашими партнерами і формувати загальне бачення. США – головна країна, зацікавлена в принципі вільного судноплавства. Адже в своїх відносинах з США, Росія дуже чітко дотримується всіх навіть невстановлених норм", – сказала сайту "Сьогодні" Олена Снігир.
Друга позиція змін до російської Конституції, яка безпосередньо стосується України, – жителі Криму зможуть балотуватися в президенти РФ. Зміни вносяться до статті 81, де Путін пропонує прописати, що вимоги про відсутність іноземного громадянства або дозволу на проживання у кандидата в президенти не поширюється на громадян території або частини держави, "прийнятої до складу РФ".
На думку колишнього міністра закордонних справ Павла Клімкіна, йдеться одночасно про легалізацію окупації Криму і подальше розширення "руського міра". Офіційної позиції української влади – президента і МЗС – поки не було.
Кандидат політичних наук Олена Снігир вважає, що Україна повинна виробити власну правову позицію з цього питання і чітко її дотримуватися, щоб не було жодних послаблень. Для Росії ж, за словами експерта, цей легалістський підхід дуже важливий, тому що їхні дії повинні спиратися на якісь норми, навіть якісь придумані, щоб виправдати свої дії.
"Якщо у нас немає можливості перемогти агресора військовим шляхом, в правовому полі у нас обмежень немає, крім політичної волі. Відсутність реакції в правовому і політично-дипломатичному полі – це ознака саме відсутності політичної волі до цього. Що повинна робити Україна? Не можна вдавати , що нас це не стосується. Це безпосередньо стосується нас і наших територій. Повинна бути реакція на рівні МЗС, президента, офіційних осіб, і повинна бути в тому числі чітка заявлена позиція на міжнародних майданчиках. Україна повинна далі послідовно слідувати позиції, що будь-які дії, здійснені в Криму, обрання "влади" і інші політичні процеси, незаконні. І наслідки цих процесів, в тому числі і в міжнародному правовому полі, не можуть бути легітимними", – підсумувала Олена Снігир.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, чим відомі міністри нового російського уряду. Подробиці – в сюжеті.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми