"Путін абсолютно ні до чого": журналіст пояснив трагедію в Кемеровому

Страшна трагедія в Кемеровому, де загинули десятки людей і серед них 41 дитина, сталася не з вини президента РФ Володимира Путіна – людей вбили російські звички до нехлюйства і хабарництва. Про це у своєму Facebook написав журналіст Аркадій Бабченко.

"Одні побудували торговий центр без дотримання протипожежних норм. Інші забили болт на сигналізацію. Треті брали бабло і закривали очі на недоліки. Четверті наплювали на пожежні виходи. П'яті замкнули дітей в кінотеатрі і пішли за покупками. Шості втекли і навіть не спробували врятувати. Сьомі, ховаючи своїх згорілих дітей, дають підписки, покірно віддають телефони і бояться називати свої імена", – перерахував він.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

За словами Бабченко, він в принципі не зміг собі уявити, "щоб мене можна було змусити замовчати в подібній ситуації".

"Знаєте, в чому справа? Справа в тому, що Путін тут абсолютно ні до чого. Це ваш великодуховний лишньохромосомний народ вбив цих дітей. А зовсім не Путін.

Інфантилізм, ідіотія і нездатність вибудувати логічні зв'язки переважної більшості населення цієї території – і вбили цих дітей", – підкреслив він.

Журналіст згадав, як близько місяця тому розповідав про випадок в Росії, коли двоє робітників в кінці дня "просто пішли додому і залишили відкритим колектор, в якому працювали, і навіть не подумали його обгородити або позначити. Колектор наповнився водою. Двоє дітей в темряві йшли, провалилися в ньому і потонули".

"Що роблять у всьому світі після подібного? Проводять мозковий штурм. Розбирають трагедію по секундах, по кісточках, за складовими. І потім, на основі проведеного аналізу, вживають усіх можливих заходів для запобігання подібного", – заявив він.

Бабченко зазначив, що "в Празі кожну першу середу кожного місяця проводиться перевірка міської сирени, в Штатах навчальні пожежні тривоги – побутова повсякденність, в Японії уроки поведінки під час землетрусу – як закон Божий".

"Зі школи починають дітям пояснювати, що таке розум і як ним користуватися. Щоб, коли вони виростуть, в голову нікому не прийшло замкнути дітей в кінотеатрі. Або давати хабар пожежним. Або брати її. У Росії це неможливо", – припустив автор.

За словами Бабченко, "сімдесят років на цій території проводився такий соціальний експеримент, що сімох з десяти через дорогу можна проводити лише тоді за ручку".

"Що надалі? Ну, зрозуміло, що. Зараз поки шок. І, безумовно, є від чого. Потім, коли шок трохи пройде, всі почнуть ставити свічки на аватарці. І вимагати національного трауру. Через тиждень заспокояться. Через рік забудуть. Через п'ять згорять нові", – упевнений він.

Журналіст запитав у своїх читачів: "Хто пам'ятає пожежу в будинку для літніх людей під Ейськом? Дві тисячі сьомий рік, шістдесят два загиблих. Теж, наскільки я пам'ятаю, через людей, замкнених в приміщенні і решітки на вікнах. Пожежа в інтернаті для інвалідів, тринадцятий рік? Тридцять сім загиблих. "Хромая Лошадь" була в дві тисячі дев'ятому. Сто п'ятдесят і два загиблих. А теж був шок і траур. А теж пройшло всього кілька років, і все знову повторилося. І знову. І знову. І знову. Роками. Десятиріччами. І десятиріччами ще буде".

"Не Путін будував торговий центр. Не Путін відключав сигналізацію. Не  Путін замикав дітей. Не Путін покірно дає записки про нерозголошення і боїться назвати своє прізвище, коли розповідає про те, як згоріли його діти. Ця країна пречудово вбиває своїх дітей власними силами, без всякого Путіна", – резюмував він.