Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач П'ять років тому на Великому Москворецькому мосту в Москві, в декількох сотнях метрів від стін Кремля був розстріляний один з лідерів російської опозиції Борис Нємцов. На момент загибелі Нємцов, його ідеї, погляди і думки не були популярні в Росії. Точніше, про їх підтримку росіянами не йшлося ні в яке порівняння з підтримкою ідей господаря Кремля, популярність якого тоді – на тлі ейфорії від анексії Криму та окупації частини Донбасу зашкалювала. Але це була не біда Нємцова, це була біда Росії.
Про боротьбу Бориса Нємцова за іншу Росію, за вільну незалежну Україну, про його значення для російського опозиційного руху, його смерті і його вбивць – в матеріалі "Сьогодні".
Нємцов і Путін
У 1997-му, за два роки до призначення Володимира Путіна виконуючим обов'язки президента Російської Федерації мало хто сумнівався в тому, що наступним після Єльцина президентом Росії стане перший віцепрем'єр Борис Нємцов. У тих умовах Нємцов мав для цього все: прихильність Єльцина, який розглядав молодого реформатора в якості наступника, другий в країні президентський рейтинг, симпатії Заходу, який бачив в лібералі і демократі Нємцова одну з небагатьох альтернатив комуністу Геннадію Зюганову. Все зламала економічна криза 1998 року, принциповість Нємцова, який не погодився на прохання Єльцина залишитися в уряді, (в той час як прем'єр та інші міністри повинні були піти у відставку) та російські олігархи, які зробили ставку на іншого кандидата – "ручного" Володимира Путіна.
Як і переважна більшість політиків, які вийшли з "єльцинського гнізда", Борис Нємцов спочатку підтримував Путіна. Інакше і бути не могло: реформатор і ліберал за натурою, Нємцов побачив у Путіні шанс на оздоровлення Росії, яка загрузла в корупції, бандитизмі та хаосі.
"Він свого часу підтримував Путіна. Оскільки розумів, що альтернативою міг бути Зюганов або Примаков. Але коли Путін зійшов з тієї лінії, яку він обіцяв своїм виборцям на початку нульових – а він це зробив досить швидко, Нємцов абсолютно щиро і чесно сказав людям: я помилявся. Путін не та людина, яка потрібна Росії", – розповідає сайту "Сьогодні" російський політолог Дмитро Орєшкін.
Не можна сказати, що підтримка ця була безумовною: за багатьма позиціями Нємцов опонував молодому російському президенту. Наприклад, не підтримував війну в Чечні. Проте, Союз правих сил, який Нємцов на той час очолював, був, швидше за все в конструктивній опозиції до Кремля.
"Я пам'ятаю, що ще на момент краху "Курська" – коли підводний човен гинув, Нємцов першим сказав, що позиція Путіна – аморальна. При тому, що на той час він ще був його політичним прихильником. Нємцов взагалі був людиною, яка не боялася прямо і жорстко висловити свою позицію. Борис Єльцин деякий час розглядав його як свого наступника. При цьому, що Нємцов жорстко виступав ще за Єльцина проти війни в Чечні. Він вважав це злочинною помилкою і не боявся про це говорити. Думаю, Єльцин навіть в страшному сні не міг собі уявити, що Нємцова вб'ють біля стін Кремля. Єльцин вважав, що президента можна критикувати, навіть якщо президенту це дуже не подобається, що в Росії повинна бути політична конкуренція. Путін так не вважав", – говорить Дмитро Орєшкін.
З того часу Володимир Путін взяв курс на тотальну зачистку опозиційного поля, використовуючи при цьому всі методи, доступні державній машині. Зрештою через десять років частина опозиціонерів опинилася у в'язниці, частина – в політичній еміграції, частина – в політичному забутті.
"Таких людей, як Нємцов з політики акуратно, послідовно, крок за кроком "видавили". І замість них підняли людей, особисто відданих Путіну. І ніхто з нині діючих політиків не сміє заперечити Путіну, розуміючи, що це буде кінцем його кар'єри. Нємцов же діяв ще в "єльцинській" парадигмі. Вважаючи, що президент – не символ країни. Це політик, який обирається, який може виграти вибори, може програти. Путін, знову ж таки, так не вважав. У його системі координат немає місця політичній конкуренції, вільних виборів, немає місця для Нємцова, Ходорковського, інших політиків, свободи слова. Багато для чого немає місця", – каже Дмитро Орєшкін.
При цьому Борис Нємцов продовжував залишатися одним з відносно небагатьох представників "неконтрольованої" опозиції, який, здавалося б, повністю програвши війну, продовжував свою особисту битву.
"В умовах керованих засобів масової інформації – а вони стали набагато керованішими – можна досягти багато чого, "правильно" їх експлуатуючи. Завдяки багаторічному "промиванню мізків" образ Бориса Нємцова в умах більшості населення затьмарився. Він, як в загальному і всі опозиціонери, виглядав не нормальною деталлю політичного ландшафту, а таким собі "чужорідним тілом". При Єльцині було віяло можливостей, безліч політиків, які маюли свою точку зору і відстоювали точку зору різних груп громадян. Але з часом "віяло" склалося. Залишився Путін і всі інші, які його "недостойні". Це була масштабна, і на жаль, успішна інформаційна кампанія, операція над комунікативною пам'яттю населення. У нинішніх умовах навряд чи більше 10% громадян могли б назвати Нємцова політичною величиною. Більшість же сказала б, що він маргінал. Як і про всіх політиків, що насмілюються виступати проти Путіна", – говорить Дмитро Орєшкін.
Чи міг Нємцов претендувати на посаду президента Росії? Питання риторичне: при живому Путіні, – ні. Чи міг Путін бути спокійний за непорушність режиму, який він вибудував? Поки був живий Нємцов – ні.
"Борис продовжував боротися. Він був свого роду символом, стовпом російської опозиції. Його не пустили до Держдуми, він пішов до Ярославської міської думи і став там єдиним опозиціонером. І зумів звідти проявити себе яскравим політиком. Але проти нього працювала ціла система. І вона його зрештою позбавила його прихильників. А потім його застрелили", – говорить Дмитро Орєшкін.
Нємцов і вбивці
Пару тижнів тому ЗМІ облетіли фото, на яких засуджений за вбивство Бориса Нємцова Заур Дадаєв бенкетує в колонії суворого режиму для колишніх співробітників правоохоронних органів в Іркутську. Фотографії викликали зрозуміле обурення, принаймні, частини російського населення. Інша ж резонно помічала: щоб там не сталося, вбивці зазнали заслуженого покарання. Але не всі.
Кремль не міг не реагувати на такий резонансний злочин. "Буде зроблено все, щоб організатори і виконавці підлого і цинічного вбивства зазнали заслуженого покарання", – написав президент РФ в телеграмі співчуття, направленого матері убитого політика буквально через кілька годин після пострілів на Великому Москворецькому мосту.
Щоправда, ще раніше Путін устами Дмитра Пєскова не забув відзначити, що вбивство Нємцова має "всі ознаки замовного і носить виключно провокаційний характер". Проте, президент Росії, з огляду на великий резонанс, який викликало вбивство Нємцова, як в Росії, так і на Заході, регулярно, щонайменше на словах вимагав від правоохоронців розкрити злочин.
Були спроби "відшукати" у вбивстві "український слід" (як же без цього). Але навіть вся міць російської пропагандистської машини виявилася не у змозі "зліпити" з Нємцова "жертву" Києва – надто вже ця версія резонувала з позицією, яку займав Нємцов щодо України.
Але вбивць, принаймні осіб, яких звинуватили у вбивстві, знайшли і засудили щодо (як для злочинів такого масштабу) швидко. Уже через два з половиною роки після злочину – в липні 2017-го суд засудив п'ятьох учасників вбивства – Заура Дадаєва, Анзора і Шадіда Губашевих, Темірлана Ескерханова і Хамзата Бахаєва до 11-20 років позбавлення волі. Заур Дадаєв, який, за версією слідства, натискав курок, отримав 20 років. Ще один підозрюваний – Беслан Шаванов загинув за незрозумілих обставин під час затримання. Нарешті командир роти батальйону "Північ" (підрозділ ВВ МВС РФ) Руслан Геремеєв, під чиїм керівництвом служили звинувачені у вбивстві, оголошений в розшук, як і водій Геремеєва Руслан Мухутдінов (саме він, за версією слідства, "замовив" і організував вбивство). Мотивом вбивства названа нібито помста за "антиісламські" висловлювання Бориса Нємцова. В якості винагороди обвинуваченим нібито було обіцяно 15 мільйонів рублів (близько 300 тисяч дол. за нинішнім курсом).
"Організаторів ніхто не шукає, – каже Дмитро Орєшкін. – Тому що якби їх шукали, то допитали б пана Геремеєва. А його слідчий комітет допитувати "посоромився". Але як нам було розказано, вони прийшли до його будинку, постукали, їм не відкрили. Вони потопталися і пішли. Може він спав, може його не було. Загалом, допитати його якось не зуміли. Хоча в Москві в таких випадках зазвичай двері виламуються. Тому я думаю, щоб знайти замовників, потрібно допитати низку осіб, знайти записи камер які кудись поділися, зрештою, вести, а не імітувати слідчі дії. Так, Путін наказав силовикам знайти вбивць. Чому їх не шукають – є дві версії. Або у нас Путін немічний: він наказує, а його накази демонстративно ігноруються. Або він це говорить для публіки, а не для силовиків. А силовикам сказано щось інше", – каже Дмитро Орєшкін.
Нємцов і Україна
Борис Нємцов завжди був другом України. І завжди намагався підтримати український народ в його кращих поривах. Борис Нємцов був на першому, "помаранчевому" Майдані. Він підтримав Революцію Гідності – при тому, що в Україну його тоді не пропустили. З перших днів анексії Криму жорстко виступав проти дій Кремля на півострові. Потім намагався доносити російському народу правду про участь Росії в бойових діях на Донбасі.
"Насправді в Росії досить багато мислячих людей, які виступили проти політики Путіна в Україні. Новодворська, чимало інших лідерів громадської думки. Але це – громадські діячі, публіцисти, артисти. Нємцов же був реальним політиком подібного масштабу, який виступив на захист України. Тоді він не був почутий більшістю населення. Але все більше мислячих людей сьогодні починають підозрювати: щодо України Путін зробив гірше, ніж злочин – помилку. Але вони бояться самі собі зізнаватися, що тоді – шість років тому – були дурнями. Саме тому опитування і зараз показують підтримку ідеї приєднання Криму. Але ось такого тріумфуючого монолітного виючого захоплення вже немає", – говорить Дмитро Орєшкін.
Але немає і людини достатньої сміливості і достатнього авторитету, чия думка могло б обрушити штучний пласт суспільної думки, спорудженої Кремлем.
"Сказати, що "ось шість років тому ми, аплодуючи Путіну, були неправі"... До цього люди ще не готові. Кількість людей, які сумніваються в політиці Путіна, в тому числі щодо України, зростає. Але зізнатися в цьому – навіть самим собі – надзвичайно складно. І ось якби були реальні політики типу Немцова, які сказали б про це прямо, сміливо, простою мовою ... Не громадські діячі, публіцисти, журналісти, яких досить багато, а саме політики. Тоді, звичайно, безліч людей, з полегшенням зітхнувши, сказала б: "я "забув", що п'ять років аплодував Путіну, я буду підтримувати Нємцова, тому що він говорить так, як я думаю. Але Нємцова немає. І лідера, який міг би стати символом цього протесту, немає", – говорить Дмитро Орєшкін.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповіли, як в Росії вшанували пам'ять Бориса Нємцова в 2019 році. Подробиці – в сюжеті.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми