Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач У четвер, 9 квітня (дата орієнтовна, оскільки терміни вже переносилися), відбудеться засідання Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) за участю інших великих нафтовидобувних держав, що не входять до організації. На порядку денному кілька ключових питань: як підняти ціни на нафту, що впали до мінімуму, і куди подіти надлишки "чорного золота".
Втім, щодо другого питання члени нафтового ринку можуть лише обмінятися думками: в даному випадку звуження ринків – проблема, яку кожен нафтовидобувник розв'язуватиме самостійно. А ось щодо першого, найважливішого питання може бути ухвалено рішення у вигляді домовленостей про обмеження видобутку нафти. Щоправда, ціни на паливо в найближчій перспективі це не врятує. Та й з приводу ймовірності самого рішення є певні сумніви.
Спершу передісторія. Початок обвалу цін на нафту має конкретну дату – 8 березня цього року. Саме цього дня західні інформагентства облетіла новина, що засідання країн ОПЕК за участю Росії, на якому розглядалася можливість продовження протоколу про обмеження видобутку нафти, остаточно провалилося. За словами учасників переговорів, винною в провалі була Росія, яка відмовилася скорочувати видобуток. Саудівська Аравія заявила про намір різко збільшити видобуток із 1 квітня – з дня, коли минав термін дії попередніх домовленостей. Ціна на барель Brent миттєво впала до 33 доларів і наступними днями почала знижуватися.
"Невідомо, що там у Відні відбулося насправді, хто кого "кинув" – Росія саудитів чи навпаки. Думаю, ми ніколи цього і не дізнаємося. Спочатку у всіх членів ОПЕК були попередні домовленості, і, як то кажуть, "нічого не віщувало". Але, коли всі приїхали до Відня, там щось сталося. Чи то росіяни вирішили змінити умови, то чи саудівці виставили ультиматум. Хоч як би там не було, ланцюжок реакції запустився", – розповів в коментарі сайту "Сьогодні" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса.
Можливо, на якомусь етапі ціни стабілізувалися на прийнятному для нафтовиків рівні. Але тут своє слово сказала пандемія коронавірусу, що буквально зупинила економіки більшості країн світу. Попит катастрофічно впав, і деякі виробники почали продавати нафту з негативною ціною – тобто доплачувати покупцям, аби ті її забрали. Оскільки альтернатива – зупинка виробництва – була ще невигіднішою.
"Нинішня ситуація з нафтою виникла абсолютно не випадково. І це не тільки моя думка – про це говорять багато експертів. Непродовження протоколу про скорочення видобутку нафти між Росією і ОПЕК сталося абсолютно невипадково. Час був вибраний абсолютно ідеально. Якби Росія, наприклад, заявила про односторонній вихід з угод півроку тому, це викликало б падіння цін, але не таке глобальне. І навпаки, якби в березні Росія подовжила б протокол, то на тлі падіння попиту на нафту через пандемію зниження було б, але, знову-таки, не настільки сильним. Тут же ціни отримали подвійний шок: від падіння попиту і підвищеної пропозиції. І питається – кому це було вигідно?" – зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" економічний аналітик Олексій Кущ.
Якийсь час США з боку лише спостерігали за "гонкою на виживання" між Росією і Саудівською Аравією. Але потім стало ясно, що постраждають в цій гонці передусім американські компанії. Це якщо не вжити заходів. І Дональд Трамп став ці заходи вживати: методом "човникової дипломатії" намагаючись переконати Володимира Путіна і саудитів не просто сісти за стіл переговорів, але і домовитися. В іншому випадку американський президент пригрозив ввести "дуже істотні" мита на нафту.
Чи вдасться домовитися ОПЕК (передусім Росії та Саудівській Аравії) про те, щоб знизити видобуток нафти і послабити тиск надлишку товару на ціни? Експерти сайту "Сьогодні" висловлюють з цього приводу протилежні думки. Оскільки виходять з різних варіантів першопричин того, що відбувається.
Чому Путін наказав "бомбити Воронеж"
Росія стала фактично ініціатором провалу переговорів і одночасно найпостраждалішою стороною. Обкладена санкціями, стоячи на порозі економічної кризи, РФ сьогодні втрачає мільярди рублів на низьких цінах на нафту, падінні рубля і т.д. Проте Кремль пішов на такі витрати. Навіщо?
Як зазначає Олексій Кущ, це була абсолютно необхідна для Москви дія. За його словами, за роки "сланцевої революції" Сполучені Штати дуже сильно розвинули видобуток сланцевої нафти. Роками ОПЕК і Росія тримали високі ціни на нафту. А скористалися цим сланцеві компанії з США. Сполучені Штати перетворилися з найбільшого нафтоімпортера на найбільшого експортера нафти.
"При цьому свою експортну експансію Сполучені Штати здійснювали в тому числі неринковими методами – використовуючи свій статус наддержави, використовуючи геополітичний вплив. За прикладом ходити далеко не треба. Наприклад, це експансія США в Європу зі своїм зрідженим газом. Або ще наочніший приклад: кілька місяців тому серйозно йшлося про постачання американської сланцевої нафти до Білорусі. До Білорусі, яка є абсолютно традиційним ринком для Росії! І для росіян виникло резонне питання: який сенс їм тримати ціни на нафту, припустимо, на рівні 100 доларів за барель, якщо вони її не можуть продати, оскільки США витісняють їх з ринків? І тоді Росія за допомогою цінової атаки вирішила знищити сланцеву конкуренцію з боку США", – говорить Олексій Кущ.
Експерт зазначає, що середній поріг рентабельності видобутку сланцевої нафти з урахуванням логістичних витрат – 40 доларів. Ціни нижче цього рівня роблять видобуток сланцевої нафти нерентабельною. При цьому держава не може підтримувати нафтовидобувальників держдотаціями. Спрямувавши нафту до 20 доларів за барель, Росія і саудити залишили більшу частину американських сланцевих компаній нижче мінімальної точки беззбитковості. Крім того, вже зараз деякі компанії доплачують споживачам по 12 центів за барель, щоб ті просто забирали нафту, тому що її ніде зберігати. І вже є перші банкрутства сланцевих компаній.
Навіщо катастрофічне падіння цін саудитам
Саудівська Аравія, в принципі, демонструвала готовність продовжити протокол про обмеження видобутку нафти. Однак при цьому миттєво скористалася можливістю обрушити ціни, як тільки така – у вигляді демаршу Москви – трапилася. Що також викликає питання. Оскільки, будь саудити дійсно дуже серйозно зацікавлені в збереженні статусу-кво, поспішати із заявами про збільшення видобутку нафти вони точно б не стали. Версій про причини різких рухів тіла Ер-Ріяда кілька. Наприклад, насильницька політика наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бен Салмана, про що писала, зокрема, The New York Times. Але є й інші версії. Наприклад, наші експерти не виключають ймовірність змови між Москвою і Ер-Ріядом.
"Інтрига полягає в тому, наскільки дії Москви були узгоджені з саудитами. Тобто їх дії скоординовані з Росією чи вони грають свою партію? Саудитів сприймають як стратегічних союзників США, але насправді це в минулому. Найтісніші і найближчі відносинами між Саудівською Аравією і США були в період, коли американці закуповували нафту на Близькому Сході. Тоді інтерес був взаємовигідний. Зараз же США для саудитів – конкуренти. Співпраця залишається і зараз, але вона вже не настільки беззастережна. Плюс саудити намагаються грати свою гру в регіоні, і їх інтереси не завжди збігаються з американськими. Плюс вплив в Росії в цьому регіоні різко зріс, а американський вплив уже не такий однозначний, як 20 років тому", – говорить Олексій Кущ.
За його словами, саудити, як і росіяни, також розуміють, що в умовах, що склалися, вони змушені будуть вести війну за ринки збуту. І якби політика помірно високих цін на нафтопродукти в умовах падіння попиту продовжилася, вони б постраждали набагато більше.
"Вони б просто втратили ринки збуту. Класичний приклад – Іран. Держава володіє величезними запасами енергоресурсів, і що вони від це мають? Нічого! У них забрали ринки збуту", – говорить Олексій Кущ.
А так нинішні збитки саудитів і росіян в середньостроковій і довгостроковій перспективі будуть компенсовані.
Чому падіння "проспали" США, і що загрожує Трампу
Пізня реакція Білого дому на ситуацію з цінами пояснюється декількома причинами. По перше, Трамп, можливо, був просто не проти на тлі виборчої кампанії трохи догодити виборцям. А кому, скажіть, не сподобається зниження цін на бензин? По-друге, – він недооцінив загрози пандемії у силу хоча б того, що виборча кампанія в принципі не вітає погані новини від кандидатів. Це відразу позначається на рейтингу.
"США були зацікавлені в падінні цін на нафту. Але в падінні не всерйоз і не надовго. Трампу було нормально протримати невисокі ціни на бензин кілька місяців, це дозволило б йому напередодні виборів пограти на цьому політично. Але тривале і сильне падіння не входить в плани США. Воно вже б'є по американських нафтових компаніях, особливо сланцевих, для яких ціна на нафту повинна бути 60-70 доларів, але ніяк не 20 і менше. Тому вони, судячи з усього, почали впливати на Білий дім через свої лобістські структури. А вони у американських нафтовиків потужні: нафтовидобувні компанії були і залишаються спонсорами Республіканської партії. І, природно, Трамп став активнішим у цьому питанні і тепер намагається Росію і Саудівську Аравію помирити", – каже Ілля Куса.
Втім, американський президент, здається, потрапив у власну пастку.
"Шанси Трампа умовити саудитів прямо пропорційні його шансам на повторне обрання президентом. Останні ж зараз різко скорочуються. Все залежить від того, як саудити сприйматимуть Трампа. Якщо як людину, яка очолюватиме США ще п'ять років – це одне. Тоді вони можуть піти назустріч. Якщо ж як "збитого льотчика" – зовсім інше. І тут Трамп, який перебуває в процесі президентських перегонів, потрапляє в "зачароване коло". Трамп, можливо, і хотів би надати держпідтримку американським нафтовим компаніям, але це відразу дасть козир його політичним опонентам. Демократи говоритимуть: ось, мовляв, Трамп замість того, щоб підтримувати населення, підтримує нафтові компанії. Але якщо він не надасть підтримку компаніям – втратить їх підтримку на виборах", – говорить Олексій Кущ.
Аналогічна пастка існує в трикутнику Трамп – американські нафтовидобувникі – саудити. Не зумівши умовити останніх, Трамп втрачатиме підтримку нафтовиків, що позначиться на його шансах переобратися. Відповідно до цих шансів падатиме і можливість переконати Саудівську Аравію.
Чи умовить Трамп росіян і саудитів
Власне, диспозиція сторін і їх інтереси і визначають ймовірність того, чи будуть цього тижня досягнуті хоч якісь домовленості.
"Думаю, Трампу вдасться умовити росіян і саудитів. Насправді ніхто не зацікавлений у тривалому і сильному падінні цін на нафту – ні США, ні Росія, ні Саудівська Аравія. Росія піде на угоду з Саудівською Аравією, тому що Кремль розуміє: в тривалий марафон з низькими цінами на нафту йому грати сенсу немає. Зараз головні запитання – чи братимуть участь в цьому Штати. Тому що росіяни хочуть затягнути Вашингтон в цю угоду, щоб США також скоротили видобуток нафти. Це, думаю, у Путіна не вийде", – каже Ілля Куса.
Однак, за словами експерта, це не кардинально вплине на ціни. Питання – куди подіти надлишок нафти – залишиться актуальним ще довго.
"Навіть якщо цього тижня ОПЕК домовиться, нафта в сховищах і нафтопроводах при нинішньому падаючому попиті нікуди не дінеться і продовжить тиснути на ціни. Думаю, тиснутиме вона мінімум до осені. Тобто ціни стабілізуються і поступово зростатимуть. Але все одно залишиться питання, кому продавати нафту. Всі, хто хотів, законтрактував сьогоднішню дешеву нафту по саме "не хочу". Та ж Білорусь купила у Росії за ціною 4 долари за барель 2 мільйони тонн нафти. І дуже багато – хто міг, хто хотів – скористалися ситуацією. Тому перед нафтодобувачами серйозно стоятиме проблема попиту. І тут є кілька варіантів. Аж до такого радикального як влаштувати війну на Близькому Сході, щоб викликати попит. Ну, це найрадикальніший", – каже Ілля Куса.
Олексій Кущ дотримується тієї ж думки.
"Загалом, я думаю, може, ОПЕК і піде на якусь формальну поступку США, щоб не розривати з Вашингтоном відносини. Але вже зараз зрозуміло, що ціни перебуватимуть нижче точки беззбитковості для американських сланцевих компаній. І це триватиме рік, а може, і більше", – зазначає експерт.
Чи витримає Росія
Виникає резонне запитання: а чи витримає Росія настільки тривале зниження ціни на нафту? До таких запитань підштовхує той же приклад СРСР, що звалився, в тому числі, через падіння надходжень нафтодоларів.
За словами Іллі Куси, ситуацію в Росії не можна порівнювати з тією, що була в СРСР в 80-ті. Це зовсім різні держави, зовсім різні системи. Структура економіки інша. Хоча Росія і досить сильно залежить від нафти, вона не займає критичну частину ВВП РФ. Плюс у Росії зараз немає Афганістану, немає величезної "братньої допомоги" "дружнім державам".
"Проблема СРСР була не тільки і не стільки в нафті, скільки в серйозному технічному відставанні. Вони відставали від Заходу на 10-15 років. Нинішня Росія ще не дійшла до цього. Так, вона технологічно відстає, санкції, які на неї накладені і які стосуються саме технологій, повинні дати ефект. Але трохи пізніше. Років через п'ять-сім, до десяти. Але не зараз. Тобто сьогодні немає критичної маси відставання, щоб говорити про реальну кризу в Росії", – говорить Ілля Куса.
Експерт також нагадує про серйозну "фінансову подушку", створеної РФ після 2014 року.
"Насправді 2014 року Москва була в набагато гірших умовах, ніж сьогодні, – вони не були готові до санкцій, до такої реакції світової громадськості на агресію в Україні. Але з 2014 року ці фірми винесли урок, створили запас", – каже Ілля Куса.
За словами Олексія Куща, Росія при наявних обсягах фінансових запасів зможе витримувати низькі ціни на нафту протягом п'яти років.
"У Росії є запаси міцності у вигляді фонду розвитку, є Центробанк. Вони протягом п'яти років зможуть витримувати низькі ціни. За цей час, як вони вважають, більшість сланцевих компаній збанкрутують. І реінкарнувати сланцеву хвилю навіть при зростанні цін буде непросто", – говорить експерт.
Тим часом Кремль заспокоює громадян, стверджуючи, що падіння цін на нафту піде Росії тільки на користь. Приблизно в такому ключі (дивіться відео) відреагував на зниження цін президент РФ Володимир Путін:
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми