У РФ борються два центри влади, а у Путіна є свій "антимайдан" – російський політолог про закулісся Кремля

Політолог і соціолог, президент російського дослідницького центру "Політична аналітика" Михайло Тульський розповів в інтерв'ю сайту "Сегодня", як різні групи путінської влади в РФ ворогують між собою і які політики втягнуті в це протистояння.

- Коли говорять про вибори в РФ, часто можна почути, що ніяких виборів в Росії немає, тому і говорити тут нема про що. Але все ж якесь значення у них повинно бути?

- Те, на що російське суспільство може вплинути – це хто посяде друге місце (на виборах президента Росії в 2018 році – ред.). Поки, за останніми опитуваннями Фонду "Громадська думка" (ФГД) – а це одна з двох найбільших прокремлівських соціологічних служб (друга – ВЦВГД), 7-8% – у Жириновського, 3-4% – у Зюганова, 1-2% – у Собчак, 1% – у Явлінського, менше 0,5% – у Титова. Це результати від усіх громадян РФ, включаючи тих, хто не збирається голосувати і не визначився (таких в сумі близько 17%). ФГД – єдина соціологічна організація, яка вже моделює ситуацію виборів, пропонуючи виборцям вибрати одне прізвище зі списку (в нього, до речі, включено всього 6 кандидатів – мабуть, стільки і заплановано в Кремлі: Сергія Миронова вони не включають, думаю, тому що Кремль і не збирається організовувати його участь у виборах: йому просто запропонують підтримати Путіна).

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

"Левада-центр" моделює вибори лише частково: пропонує людям назвати одне прізвище самим і у них 3-4% називають Жириновського, 2-3% – Зюганова, 1-2% – Навального, 1% – Собчак і менше 1% – Явлінського (зрозуміло, що Навального в реальному списку не буде і його голоси підуть до Собчак). ВЦВГД ж взагалі не моделює ситуації виборів, пропонуючи самим назвати кілька прізвищ, до кого ви відчуваєте найбільшу довіру і найбільшу недовіру: зрозуміло, що опозиційно налаштовані виборці "найбільшу довіру" не відчувають ні до кого, а лояльні – мало не до всіх, і рейтинги ВЦВГД таким шляхом завищують показники прокремлівських Путіна-Зюганова-Жириновського і занижують "антикремлівських" Навального-Собчак.

Дані ВЦВГД цікаві хіба що за "найбільшою недовірою": Жириновський – 30-32%, Зюганов – 15%, Собчак – 7-8%, Навальний – 4% (на дані щодо Путіна звертати увагу не варто, так мало хто в РФ готовий бути настільки "самогубцем", щоб зізнатися незнайомим людям в тому, що відчуває "найбільшу недовіру" до того, хто володіє в країні абсолютною, нічим не обмеженою владою).

ФГД майже всі 100% своїх замовлень отримує з Адміністрації президента РФ, хоча формально це приватна структура, однак ціни на соцопитування у них найвищі, тому майже ніхто, крім Кремля, їм нічого не замовляє. ВЦВГД на 100% державний. "Левада" хоч і визнаний "іноземним агентом", але теж більшу частину доходів отримує з Кремля ...

- Якою буде явка?

- Ці вибори, як і вибори в Держдуму 2016, проігнорує більшість громадян РФ: на вибори в Держдуму прийшло реально близько 30%, а офіційна явка була 48%, на виборах же президента РФ інтриги і можливостей для несподіванок набагато менше, ніж на виборах в Держдуму 2016 – бо ж там їх було мінімум хто б міг би увійти у кількість переможців, а тут – зовсім немає, бо переможець всього один і він залишається незмінним, як Ленін у Мавзолеї. Звичайно, АП хоче явку в 70%, але навряд чи вийде намалювати явку більше за 60%. Тому що реально прийде максимум 40% (очікую, що явка буде все ж вища, ніж на думських, бо вона на президентських завжди вища, та й Путін явно всі сили кине на те, щоб зробити її вищою – в т. ч. шляхом примусової мобілізації бюджетників і т.ін..).

МихайлоТульський. Фото: facebook.com

Чому така різниця між реальними і офіційними цифрами? Тут треба враховувати, що в Росії є безліч регіонів масових, тотальних і просто позамежних фальсифікацій: майже всі національні республіки, Кемеровська, Брянська, Білгородська, Воронезька, Нижньогородська, Саратовська, Пензенська, Ростовська, Курська, Ленінградська, Липецька, Орловська, Рязанська, Тамбовська, Тульська, Тюменська, Ульяновська області, Краснодарський і Ставропольський краї, Крим, великі частини Московської, Волгоградської, Самарської, Амурської, Псковської і Смоленської областей, Камчатського краю і так далі. Пів-Росії входять у пояс масових тотальних фальсифікацій, тобто, регіонів, де на більшій частині (а іноді – на всіх) виборчих дільницях результати не мають ніякого відношення до голосування людей. Тому піде 40%, а намалюють – 60%. Щоб було 70%, доведеться занадто багато фальсифікувати, більше ніж у Кремлі налагоджено.

- Це через вкидання?

- У Росії, по суті, немає великих вкидань. В основному йде малювання протоколів. Вкидання потрібні там, де чесний підрахунок голосів, тому потрібно вкинути, щоб додати бюлетені за потрібного кандидата-партію і тим вплинути на результати. У РФ на більшості виборчих дільниць з фальсифікацій не вкидають, а взагалі не підраховуються бюлетені виборців; просто вносяться в протоколи "правильні" цифри із "зразків заповнення протоколів", які заздалегідь надіслані на кожну ділянку від місцевої адміністрації, яка і призначає всіх членів комісії.

У кожній дільничній виборчій комісії у місцевих адміністрацій 12-15 своїх людей з 15 можливих, КПРФ, СР, ЛДПР формально можуть висунути по 1 члену, якщо встигнуть це зробити за короткий відведений законом термін і все правильно оформлять, але вже багато десятиліть під приводом, що у цих партій "немає професійних юристів", місцеві адміністрації пропонують їм висунути за їхніми квотами людей адміністрації, а "інакше ви взагалі нічого не отримаєте", бо "не зможете все правильно оформити". Останніми ж роками особливо і вмовляти їх не доводиться, тому що вже всім – в тому числі і їх місцевим "партактиву" – настільки очевидно, що КПРФ-СР-ЛДПР на 100% працюють на Кремль, що і їх місцевим керівникам уже зовсім не соромно так само на 100% працювати на місцеві адміністрації.

До речі, якщо сфальсифікований найперший протокол дільничного виборчкому (ДВК) – то така фальсифікація залізобетонна в юридичному плані: навіть подавати до суду на таку фальсифікацію ні з чим – ні документів з печаткою і підписом про те, що результати насправді інші і російські суди такі заяви навіть не розглядатимуть.

А ось якщо в першому протоколі ДВК результати реальні, а потім вони були змінені на фальшиві під час здачі протоколу до територіального (районного) виборчкому (ТВК) – ось тоді подати в суд можна і суд розгляне і швидше за все відмовить, бо "ДВК спочатку помилився, а потім виправив помилку", але навіть якщо ви будете боротися, вимагати виклику в суд членів ДВК, і в підсумку досягнете перерахунку бюлетенів – то все одно для фальсифікаторів все буде добре: бюлетені адже зберігаються в ТВК, а ТВК завжди знаходяться в будівлях районних адміністрацій – вночі там просто підмінять або додадуть бюлетені і після перерахунку "все зійдеться" з фальшивим результатом. Такий перерахунок був в підмосковному Долгопрудному навесні 2008: було видно, що половина пачки – справжні бюлетені виборців за різні партії, складені вдвічі, щоб вони влізли в урну, а друга половина – без згину, все за "Єдину Росію" і явно підкладені вночі перед перерахунком, але юридично "все зійшлося" з фальшивим результатом ...

А ось особливістю останніх виборів 2016 стало те, що в ряді регіонів найбільш кричущі фальсифікації були навіть не на користь "Єдиної Росії", а на користь КПРФ: так, на ДВК №865 в Альшеєвському районі Башкортостану намальовано аж 91% за КПРФ при "явці" 86% (таких саме божевільних відсотків за ЄР немає ні на одному ДВК цієї республіки), а на ДВК №1767 в Цунтінському районі Дагестану намальовано за КПРФ навіть 94%, причому у всіх інших партій – одні нулі, а решта 6% – недійсні, отже від дійсних у КПРФ тут 100%. До речі, тотальні фальсифікації на користь КПРФ в нацреспубліках – явище давнє, особливо яскраво вони були помітні на виборах в ДД-1993, коли за більшістю регіонів КПРФ набрала 5-10%, а в Дагестані за неї нафальсифікували 54% (і ще 18,4 % за її філію – Аграрну партію), а в 1996 були взагалі комічні ситуації, коли в 1 турі більшість нацреспублік фальсифікували результати на користь Зюганова, думаючи, що "він переможе", а коли всім стало ясно, що перемагає Єльцин – ці ж нацреспубліки у 2 турі намалювали перемогу йому: в тому ж Дагестані було сім районів, які в 1 турі нафальсифікували за Зюганова 80-88%, а в 2 турі залишили йому лише 41-47% ...

Лідер КПРФ Геннадій Зюганов на покладанні квітів до двох братських могил біля Кремлівської стіни. Фото: kprf.ru

Але найдивовижніше, що на навіть при зростаючих в останні роки фальсифікаціях і на користь ЄР, і на користь КПРФ на виборах-2018 очікується найнижчий результат комуністів за всю історію КПРФ: до цього мінімуми у них були до ДД-1993 (11,4 % усіх, хто проголосував і 12,4% від суми за всі партії) і в ДД-2007 (11,6%), а мінімальний результат комуністів на президентських виборах був в 2004 (13,6%), тепер же результат кандидата комуністів буде від 5% до 10% – тобто, в будь-якому випадку самий мінімальний за всю історію участі КПРФ і її кандидатів у виборах. І це не випадково: саме комуністи – як в РФ, так і в Україні – є найбільш відвертими і послідовними прихильниками всіх цих "ДНР"-ів і КНДР-ів, народ це бачить і саме тому комуністи зараз в Росії – сама падаюча політсила ...

- Яка роль відведена КПРФ і ЛДПР?

- Це така чорна сотня, антимайдан. Такі собі погромні бригади влади, які закликають до ще більшого злодійства, ніж влада офіційно озвучує. Як би грають в руках влади роль дубинки і клоунської підтанцьовки, на яку можна послатися: мовляв, народ вимагає вбивати мільйонами, а ми всього лише Бориса Нємцова вбили, а народ в особі Зюганова, Миронова, Жириновського вимагає, щоб взагалі всіх танками давити, стріляти мільйонами, як при Сталіні, а Путін – він добрий, набагато м'якший. Насправді – це маріонетки Адміністрації президента РФ (АП) зі своїми клоунськими походами з іконами Сталіна (з якими ходить Зюганов), виступами на підтримку Північної Кореї та "ДНР". Вони все узгоджують, більш того, в АП все це ініціюють і розподіляють ролі – коли, хто і за кого повинен виступити. У тому числі і тоді, коли Зюганов виступає за відставку голови Уряду РФ Дмитра Медведєва ...

- А чому за відставку Медведєва?

- Це пояснюється тим, що проти Медведєва воюють колишній голова АП Сергій Іванов і його найближчий соратник Сергій Чемезов, які як контролювали, так і контролюють Адміністрацію президента РФ – головного конкурента Уряду РФ на тему "хто в РФ головний орган влади". С.Іванов і Чемезов зараз разом входять до ради директорів "РОСТЕХ" – тобто тепер вони навіть офіційні друзі за найбільшої військово-промислової монополії Росії.

Голова Адміністрації президента РФ Антон Вайн (в центрі). Фото: kremlin.ru

У 2016 на місце Іванова в АП прийшов Антон Вайно, а сім'я Вайно - це близькі соратники Чемезова: і сам Антон Вайно з січня 2014 входив до ради директорів чемезовського "РОСТЕХ" (після призначення головою АП в раді "РОСТЕХ" у вересні 2016 його замінив Валерій Островенко – найближчий друг і вічний зам Вайна, з яким вони все життя працюють і "зростають" разом), а батько Вайно Едуард – член очолюваного Чемезовим бюро ЦС Союзу машинобудівників РФ (цей Союз об'єднує весь воєнпром РФ) і беззмінний віце-президент із зовнішніх зв'язків і взаємодії з акціонерами в головному активі чемезовського "РОСТЕХ" – "АвтоВАЗі". Причому "АвтоВАЗ" – єдиний актив Чемезова, який повинен заробляти більшу частину грошей на ринкових умовах, всі інші підприємства Чемезова живуть за рахунок військових замовлень з бюджету РФ (і "продажів" – а насправді впарювання "в кредит" – російської зброї кремлівським колоніям типу Сирії, Лівії, Венесуели, КНДР, Куби, Зімбабве і т. ін, причому "кредити" на "купівлю" зброї колоніям видають російські ж ВТБ, ВЕБ і т. ін., тобто, насправді йде просто роздача російської зброї безкоштовно на гроші вкладників російських держбанків і на регулярні докапіталізації цих банківських коштів: саме тому спочатку дуже прибуткові ВТБ і ВЕБ внаслідок вимагають докапіталізації коштів по 300 млрд. на рік кожен, а загальний план докапіталізації по ВТБ – 2 трильйони, а по ЗЕБу – 1,5 трильйони; те ж саме десятиліттями відбувалося за часів СРСР і в підсумку ні копійки з цих військових "кредитів" не було віддано, всі вони в підсумку списані), і "АвтоВАЗ" довгі роки знаходився на межі банкрутства, що могло сильно вдарити по іміджу Чемезова (вийшло б, щойно він у приватного "СОКу" забрав завод, як зразу ж довів його до банкрутства).

І ось, в 2011 порятунок було знайдено: контрольний пакет "АвтоВАЗу" був проданий "Рено-Ніссан", після чого справи у найбільшого автозаводу РФ помітно покращилися. Я думаю, що "Рено-Ніссан" привела на "АвтоВАЗ" і тим врятувала репутацію Чемезова саме родина Вайнів: по-перше, "Рено-Ніссан" – франко-японська компанія, а сім'я Вайнів – японоведи: Едуард Вайно ще в 1981-85 працював в представництві СРСР в Японії, а Антон Вайн в 1996-2001 – в посольстві РФ в Японії; по-друге, Вайн-батько в "АвтоВАЗі" – віце-президент із зовнішніх зв'язків і взаємодії з акціонерами, тобто як раз з "Рено-Ніссан". Саме тому Чемезов – давній друг Путіна по КДБ ще під час їхньої спільної служби в Дрездені в 1985-90 – пролобіював Вайна на пост голови АП, і саме тому Чемезов є єдиним, хто не шкодує грошей, щоб публікувати в "найсоліднішій газеті РФ" – "Комерсанті" – привітання Вайну з Днем народження.

Новий перший заступник голови АП Сергій Кирієнко – теж ставленик Іванова-Чемезова: його син – старший віце-президент "Ростелекому", який очолює Сергій Іванов; крім того, кірієнківський "Росатом" – це частина чемезовського ВПК, ще в 2009 Чемезов і Кирієнко презентували "Угоду про співробітництво", в 2017 чемезовський "Ростех", іванівський "Ростелеком" і кірієнківський "Росатом" презентували спільну держпрограму "Цифрова економіка", та й в раді директорів "Росатома" у Кирієнка зараз праві руки це чемезовець Боровков (голова чемезовської ВПКоміссіі РФ) і чемезовка Бричова (член ради "РОСТЕХ").

Простіше кажучи, АП повністю залишилася під контролем Чемезова-Іванова і після відставки Іванова. Фактично в РФ така ситуація, коли Медведєв очолює Уряд РФ, а Чемезов і С.Іванов контролюють АП РФ. Це два головні центри влади в Росії – АП (колишнє ЦК КПРС) і Уряд (колишній Радмін СРСР), і вони дуже сильно конкурують між собою: за законом, за Конституцією РФ майже всім в країні має керувати Уряд РФ, але в реальному житті з радянських часів зберігається традиція, що всім керує Кремль і в словосполученні "Партія і Уряд" як і раніше "Партія" (Кремль) хоче бути на першому місці. Саме тому Чемезов-С.Іванов вже який рік замовляють Зюганову вимагати "відставку Медведєва" (і тому Зюганов не боїться робити це навіть у хамській манері), і саме тому Зюганов не просто мовчить і про Путіна, і про Іванова-Чемезова, але навпаки, можна легко знайти відео, де Зюганов посилається на Путіна як на головний авторитет, наводить цитати з нього (Путін багато в чому замінив Зюганову Леніна), і знайти фото, де Зюганов обіймається і мило розмовляє з Івановим.

- Але Медведєва активно атакує не тільки Зюганов, але і Олексій Навальний?

- Навальний не отримує прямих команд з АП, але Навальний – не тільки політик, але і піар-бізнесмен, який заробляє, отримує гроші за публікації того чи іншого компромату. Звичайно, не безпосередньо, а через ланцюжок піарників, але кінцевими замовниками виступає те саме військово-промислове угруповання Іванова-Чемезова, що і у випадку з Зюгановим. Так що Навальний формально не знає, на кого він працює (хоча повинен здогадуватися), а ось Зюганов знає це дуже добре: ще в 2005-06 заступник голови АП Владислав Сурков познайомив Зюганова з Чемезовим, якого представив голові КПРФ як нового спонсора натомість покинувших КПРФ Семигіна (внаслідок увійшов до "Фронту" Путіна), Ігошина, Южиліна і Афанасьєва (всі троє перейшли до "Єдиної Росії") і т.ін. З тих пір майже кожен другий депутат Держдуми від КПРФ – ставленик Кремля і губернаторів-єдиноросів, в т. ч. половина – прямі ставленики Чемезова-Іванова (в нинішній Думі це Гаврилов, Дорохін, Калашников, Курінний, Некрасов, Русських, Шаргунов, Щапов та ін.).

А Навальний, свідомо чи несвідомо (просто на інших замовлень немає), але теж бореться виключно з Медведєвим і медведівцями: генпрокурором РФ Юрієм Чайкою, першим віце-прем'єром РФ Ігорем Шуваловим, мільярдером Алішером Усмановим. При цьому Навальний не чіпає ні Іванова, ні Чемезова, ні їх найближчих соратників, наприклад, такого видатного Іванівці-чемезовця, як Сурков (який в 2007 підтримував С.Іванова в якості майбутнього президента РФ, та й коли в 2012 правиця Суркова – Олег Говорун – був звільнений з уряду, він нікуди не міг влаштуватися, після чого за допомогою Суркова був працевлаштований головою Коломенського "КБ машинобудування", включений у чемезовський "Ростех", хоча ні до якого машинобудування сурковець Говорун ніколи не мав ні найменшого відношення). І це не випадково: за моєю інформацією, сполучною ланкою між піарниками, які працюють з Навальним, і Івановим-Чемезовим – є якраз Сурков ...

- Це ви про фільми типу "Він вам не Дімон"?

- Так. І "Політ Чайки" (в якому, до речі, найкрутіший компромат на Чайку взагалі не згадано), і фільм про Шувалова, як там його дружина возить собачок в особистому літаку. Чайка і Шувалов – соратники Медведєва. Про Усманова був ще фільм. Усманов хоч спочатку і був КГБшним контрабандистом (він в 1980 засуджений разом з двома впливовими КГБшниками за вимагання 30 тисяч в зв'язку з контрабандою) – на цьому ґрунті він і зблизився з командою Путіна, але він примикає більше до Медведєва, бо з самого початку першого путінського терміну він присмоктався до "Газпрому", який є медведівською вотчиною: ще в лютому 2000 Усманов очолив "Газпромінвестхолдінг".

Продовження інтерв'ю з Михайлом Тульським читайте на сайті "Сегодня" найближчими днями