Читаємо 5 віршів Луїзи Глюк. Вона отримала "Нобеля"

Шведська академія наук оголосила нобелівським лауреатом з літератури 2020 року 77-річну американську поетесу єврейського походження Луїзу Глюк за "сувору красу" в її віршах.

У своїх віршах, як зазначають експерти, Глюк "уникає етнічної ідентифікації, релігійної класифікації або гендерної приналежності", а також часто приділяє увагу боротьбі життя зі смертю.

Сайт "Сьогодні" зібрав переклади деяких її віршів (перекладено з російської мови, оскільки українською твори поетеси не видавалися):

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Весняний сніг

Подивися на нічне небо:

в мені – дві сутності, два роди могутності.

Я перебуваю тут, поруч з вами, у вікні,

спостерігаючи за вами. Вчора

місяць піднявся над вологою землею в саду.

Сьогодні земля блищить немов місяць,

немов мертва матерія під кіркою світла.

Можете закрити очі.

Я чув ваші благання і молитви, що звучали раніше,

і вимогу, укладену в них.

Я показав вам те, що ви шукаєте:

не віру, але капітуляцію перед

владою, що покладається на насильство.

Полемоніум

Прикуті до землі, не тягнулися б і ви до неба?

Я живу в саду пані. Вибачте мене, леді:

прагнення перемогло мою стриманість.

Я не те, що ви хотіли бачити. Але

подібно до того, як чоловіки і жінки

бажають один одного, я теж бажаю

знання, отриманого в раю, – і ось,

на ваш жаль, голе стебло

вимахало до підвіконня.

І що чекає наприкінці? Блакитна квітка

схожа на зірку. Ніколи

не відірватися нам від землі! Чи не про це

кажуть ваші сльози?

Небо і земля

Де закінчується одне, починається інше.

Зверху – блакитна смуга, під нею -

зелена і золота, зелена і темно-рожева.

Джона привертає горизонт: Він хоче

те й інше, він хоче все одразу.

Крайнощі прості. Тільки

середина бентежить. Середина

літа – все можливо.

Тобто: життя ніколи не кінчається.

Як я можу залишити мого чоловіка,

в саду, що поринає

у такого роду мрії, з вилами в руці,

та готується переможно

оголосити про це своє відкриття,

тоді як пекуче сонце

застигло нерухомо

цілковито поглинене

палаючими кленами

на кордоні саду.

Колись я вірила в Тебе...

Колись я вірила в Тебе. І посадила фігове дерево.

Тут, у Вермонті,

де майже немає літа. І загадала: якщо приживеться,

значить, Ти існуєш.

Виявилося, що Тебе немає. Ти живеш

тільки в теплих країнах:

Сицилії, Мексиці, Каліфорнії,

де ростуть неправдоподібні абрикоси

і нестійкі персики. Напевно,

в Сицилії можна побачити Твоє обличчя, а тут

ми ледь розрізняємо підкладку Твого покривала.

А я так і не навчилася ділити

урожай помідорів з Джоном і Ноєм.

Якщо є справедливість в тому, іншому світі,

обділені природою тут, такі, як я,

отримали б левову частку всього,

по чому вони так зголодніли -

їхня жадібність буде лише хвалою Тобі.

І ніхто не прославить Тебе більше, ніж я

(адже я так довго стримувала це бажання),

і не заслуговує більше, ніж я,

сидіти по праву руку від Тебе – якщо вона існує, -

куштуючи швидкопсувний вічний інжир.

Йому не витримати перевезення.

Преск айл

У кожного в житті буває момент або два.

Кімната десь на березі океану або в горах.

Тарілка з абрикосами на столі, кісточки в білій попільничці.

Як і всі образи, ці були умовами угоди:

сонячний промінь на твоїй щоці, мої пальці, притиснуті до твоїх губ.

біло-блакитні стіни, бюро з облупленою фарбою.

Кімната, мабуть, ще існує, на четвертому поверсі,

з балконом, що виходить на океан.

Квадратна кімната, простирадло звисає з краю ліжка.

Вона не повернулася назад в порожнечу, в реальність.

Крізь відчинене вікно струмує морське повітря, що пахне йодом.

Рано вранці чоловік кричить хлопчикові, щоб той виходив з води.

Маленький хлопчик – йому має бути років двадцять зараз.

Навколо твого обличчя пасма вологого волосся з каштановою прядкою.

Серпанок фіранки сріблясто мерехтить. У важкому глечику – білі піони.

Луїза Глюк народилася 1943 рокуі в Нью-Йорку, проте зараз живе в штаті Массачусетс. Авторка 14 збірок поезій та двох поем, за які вона отримала безліч нагород, в тому числі Пулітцерівську премію, премію Американської академії поетів і Національну книжкову премію суспільства критиків.

Нагадаємо, що минулого року через секс-скандал в Шведській академії наук оголошені лауреати Нобелівської премії за два роки відразу- за 2018 і 2019 роки. Ними стали відповідно полька українського походження Ольга Токарчук і австрійський автор Петер Гандке.