"Оксамитова" революція у Вірменії: чи зможе Єреван вийти з-під впливу Москви

Після перемоги у Вірменії "оксамитової" революції і відставки, здавалося, незмінного керівника країни Сержа Саргсяна, головна інтрига на сьогодні – чи будуть дострокові вибори? Опозиція, яку підтримала вулиця, вимагає формування перехідного уряду на чолі з лідером опозиційної партії "Елк" ("Вихід" – Авт.) Ніколом Пашіняном, поки не пройдуть нові вибори.

Запланована на середу 25 квітня зустріч в.о. прем'єра Карена Карапетяна і лідера протестного руху Нікола Пашиняна зірвалася. Карапетян, в свою чергу, звернувся до президента Армену Саркисяну, також не виключаючи можливості проведення дострокових виборів, але категорично проти призначення Пашиняна новим прем'єром. У середу переговори Карапетяна і Пашиняна так і не відбулися, а в Національних зборах не знайшлося голосів за призначення Пашиняна новим прем'єром, хоча експерти цього не виключають, поки країна наступні півтора місяця буде готуватися до парламентських виборів.

Правда, правляча більшість таки розпалася: націоналістична партія "Дашнакцутюн" вийшла з коаліції з Республіканською партією Сержа Саргсяна, і тепер для обрання Пашиняна прем'єром опозиції не вистачає всього пару голосів. Але вже вчора в ситуацію втрутилася Москва, причому на найвищому рівні: Володимир Путін обговорив відбувається в Єревані з президентом Арменом Саркисяном по телефону.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Чому люди вийшли на вулиці?

Багатотисячні акції протестів у Вірменії, які опозиційні лідери пізніше охрестили "оксамитової" революції, почалися 13 квітня. На вулиці Єревана люди вийшли проти корупції, кумівства та спроби колишнього президента Сержа Саргсяна, який правив країною 10 років (з 2008 року – два п'ятирічні терміни поспіль), встановити абсолютну владу. За словами провідного аналітика фонду Carnegie Europe Томаса де Ваала, рушійною силою протестів стала молодь, яка вимагає змін.

Конституційна реформа, яку вдалося пропхати режиму Сержа Саргсяна, перетворила Вірменію в парламентську республіку. Президент позбувся левової частки своїх повноважень, ставши "весільним генералом", якого обирає парламент, а всю владу передали в руки прем'єр-міністру. Після парламентських виборів 2 квітня 2017 року Республіканська партія Сержа Саргсяна отримала контрольний пакет у парламенті – 58 з 105 мандатів. А вже 17 квітня, коли "оксамитова" революція була в самому розпалі, парламент призначає Саргсяна новим прем'єром і, по суті, "новим" керівником країни.

Опозиційні лідери назвали протести саме "оксамитової" революції, так як вона носить абсолютно мирний характер. Але коли протестувальники почали блокувати державні установи, поліція застосувала силу: кийки, шумові гранати і сльозогінний газ. Тільки в день призначення Саргсяна прем'єром постраждали 46 осіб, в тому числі і 6 поліцейських. Так що абсолютно мирної вірменську революцію назвати точно не можна.

Крига скресла в понеділок 23 квітня на 11 день революції, коли Серж Саргсян заявив про свою відставку. Хоча, по правді кажучи, в це ніхто не вірив, адже до останнього зберігався ризик силового розгону мітингувальників на площі Республіки в Єревані: після провальних примирних переговорів Сержа Саргсяна з Ніколом Пашіняном в неділю 22 квітня (які тривали всього кілька хвилин), останнього разом з іншими опозиціонерами і ще 230 мітингувальниками затримали.

"Нікол Пашинян мав рацію, я помилявся. У ситуації, що склалася є кілька рішень, але я не піду ні одним з цих шляхів. Це не мій вибір. Я залишаю посаду прем'єр-міністра Вірменії. Рух на вулицях направлений проти мого правління. Я виконаю ваші вимоги", – заявив Саргсян.

Нікол Пашинян. Фото: AFP

Відразу після цього президент Армен Саркісян підписав указ про відставку всього Кабінету, а в.о. прем'єра призначили Карена Карапетяна, який обіймав до цього посаду першого віце-прем'єра. Всіх затриманих, включаючи лідерів протестного руху, випустили з СІЗО, але протести на цьому не закінчилися. Після того, як запланована на вчора зустріч Карапетяна і Пашиняна зірвалася, люди знову вийшли на вулиці, вимагаючи проведення дострокових парламентських виборів. 42-річний Нікол Пашинян (колишній журналіст, який пішов у політику в середині 2000-х) хоче очолити перехідний уряд, поки країна буде готуватися до виборів. Категорично проти цього виступає Карапетян, заявляючи, що прем'єра не можна вибирати на вулиці.

Але, незважаючи на триваючі протести в Єревані з вимогою дострокових парламентських виборів і призначенням Пашиняна новим прем'єром, можна акуратно припустити, що революція таки перемогла закостенілу влада Сержа Саргсяна – вперше в історії незалежної Вірменії. Адже, за словами першого посла України у Вірменії (1996-2011 рр. І 2005-2010 рр.) Олександра Божка, спроби були і раніше. Наприклад, в 2008 році, коли під час першого президентства Сержа Саргсяна були масові акції і зіткнення між опозиційними силами, які виступали за опонента Саргсяна Левона Тер-Петросяна (до речі, тоді на стороні останнього був нинішній лідер Нікол Пашинян). Це призвело до жертв серед протестуючих – 8 осіб та 2 військових. За словами Олександра Божко, подейкують, що тоді стріляли снайпери, причому не виключено, що російські. Тобто, ситуація чимось нагадувала наш Майдан з Небесною сотнею.

"Чому ж зараз революція, умовно кажучи (бо вона ще не закінчена) перемогла? Є кілька причин. По-перше, вірменська громада показало готовність відстоювати свої права і йти в цьому до кінця. По-друге, в потрібний час і в потрібному місці з'явився потрібний лідер – Нікол Пашинян, представляючи невелику опозиційну фракцію "Елк" з 9 осіб. Ну і по-третє – влада закостеніла, не відгукувалася на ті проблеми і запити, які народжувалися в суспільстві. І, нарешті, ви можете мене запитати, чому ж влада не застосувала силу до протестувальників, як в 2008 році? Адже під керівництвом влади, крім поліції, внутрішніх військ, були численні загони неформальних збройних формувань на кшталт "тітушек", як їх у нас називають, і озброєна охорона. І тут ми згадуємо подію річної давності, коли Вірменія підписала з ЄС Угоду про асоціацію, за яким взяла на себе зобов'язання суворого дотримання і забезпечення прав людини, прав на демонстрації і т.д.", – сказав сайту "Сегодня" Олександр Божко.

Фото: AFP

Де тут інтерес Росії?

Як тільки у Вірменії розгорілися протести, багато російських ресурсів зарясніли заголовками про "вірменський Майдан". Хоча порівнювати "Оксамитову" і Революцію Переваги в Україні не можна і неправильно, оскільки протести в Вірменії спрямовані на зміну внутрішньої повістки, а не зовнішнього вектора руху країни.

"Я б не став проводити паралелі, все-таки ситуація зовсім різна, – заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков, відповідаючи на питання про схожість подій у Вірменії та Україні. – Повторюю, ми дуже уважно за нею спостерігаємо. Проводити якісь асоціації з Україною тут недоречно".

Якщо промоніторити гасла і заяви протестуючих на вулицях Єревана, деякі прямо говорили, що їх дії не спрямовані проти Росії, як і не спрямовані на рух Вірменії в Євросоюз. Так, під тиском вулиці Серж Саргсян пішов у відставку, але на зміну йому прийшов Карен Карапетян з того ж "карабахського клану", як і Саргсян (хоча, за словами вірменських експертів, Карапетян вже давно не представляє інтереси Карабаху). Більш того, до приходу в вірменський уряд в 2016-му, Карапетян 15 років трудився в структурах російського "Газпрому".

Російські ЗМІ досить обережно висвітлюють вірменську революцію, спираючись на "безпеку, яку Єревану забезпечує Москва". За словами наукового директора Міжнародного дискусійного клубу "Валдай" Федора Лук'янова, "через дуже напружену ситуацію в Нагірному Карабаху, з одного боку – Туреччина, з іншого – Азербайджан, будь-які політики, які прийшли на зміну Саргсяну, будуть ставити на перше місце гарантії безпеки , які безпосередньо залежать від Росії".

У вірменському місті Гюмрі знаходиться російська військова база. Москва вважає, що таким чином надає Єревану гарантії безпеки, мовляв, зі своїм східним сусідом Азербайджаном Вірменія вже 30 років конфліктує щодо Нагірного Карабаху, а Туреччину з Заходу вірмени звинувачують в геноциді ще за часів Османської імперії.

На історичному для України Вільнюському саміті Східного партнерства, де Віктор Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію з ЄС, то ж саме зробив і Серж Саргсян. І, як і Янукович, незадовго до цього Саргсян побував на "консультації" в Москві. У січні 2015 го Вірменія вступає в Євразійський економічний союз, закриваючи двері зону вільної торгівлі з ЄС. Зате за підсумками 2017 року частка Вірменії в торговому обороті ЄАЕС склала аж 1%. Навіть "чесні" російські ЗМІ констатують, що в загальному вірменському експорті ЄАЕС займає менше чверті – все решта припадає на ЄС та інші країни.

Про проросійські симпатії Вірменії ніхто не сперечається. Тільки стосується це в першу чергу правлячих еліт, а не звичайних людей. Експерти Центру "Нова Європа" звертають увагу на індекс "вестернізації" Вірменії. В останні роки громадську думку в там стало більше прозахідним: якщо в 2014-му членство в ЄС підтримувало лише 25% населення, то вже в 2016-му цей показник зріс до 42%. Правда, підтримка членства в ЄС впала з 38% до 25%.

А ось торішній опитування показало, що 78% вірмен б негативно поставилися до відмови країни від Угоди про асоціацію з ЄС, 58% підтримують членство в ЄС, а 61,6% – в НАТО. Тільки 16% вірмен навпаки вірять, що членство в ОДКБ сприяє безпеці країни. За словами дослідника з Єревана Бориса Навасардян, одна з причин такої динаміки настроїв – російські поставки зброї до Азербайджану в січні цього року. Плюс масове вбивство в Гюмрі: 12 cічня 2015 року військовослужбовець з 102-ої російської військової бази, самовільно покинувши частину, убив сім членів вірменської родини Аветисян, включаючи дворічну дитину і шестимісячного немовляти. Винуватця засудили, але передати його вірменському правосуддя Росія відмовилася.

На листопадовому саміті Східного партнерства в Брюсселі Вірменія таки підписала Всебічне і посилена угода про партнерство з ЄС, але без частини про зону вільної торгівлі. Так, Серж Саргсян вважався проросійським політиком. Але не можна сказати, що з його відходом Вірменія розгорнеться на 180 градусів у бік Заходу – ЄС і США. Опозиційність до правлячої еліти Нікола Пашиняна зовсім не означає такий же його принципової опозиційності до Росії. Його партія "Елк" завжди була проти вступу Вірменії в Митний союз з Росією, виступаючи за зближення з ЄС.

Фото: AFP

Правда, пару днів назад на брифінгу в Єревані в розпал "оксамитової" революції Пашинян заявив, що вважає Росію братською країною і висловився за збереження російської бази в Гюмрі. Але навіть якщо опозиції вдасться знайти голоси за призначення Пашиняна прем'єром, результат дострокових парламентських виборів не гарантує йому перемогу і формування Кабінету. Так що попереду у Вірменії ще півтора місяці політичної нестабільності, адже за законом дострокові вибори проходять через 40 днів після їх призначення.