Дострокові вибори в Туреччині: перемога Ердогана – надія на демократію чи шлях до авторитаризму

За результатами опрацювання майже 100% бюлетенів на дострокових історичних парламентських і президентських виборах, які пройшли вчора 24 червня в Туреччині, переміг нинішній президент Реджеп Тайіп Ердоган (52,5%) і блок, очолюваний його Партією справедливості і розвитку (53,6%) . Ердоган поборов президентські перегони в першому турі, а проведений навесні минулого року конституційний референдум дозволив йому сконцентрувати всю повноту влади в своїх руках: посаду прем'єра скасована, а президент отримав право призначення всіх міністрів і впливу на суди.

Отже наступні п'ять років президентства Ердогана ознаменуються не тільки рішучими економічними реформами, бо після невдалої спроби державного аколоту Туреччина переживає гостру економічну кризу, а й істотним зміцненням президентської вертикалі.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

Правда, і опозиція цього разу показала потужні результати. Головний опонент Ердогана з Республіканської народної партії Мухаррем Індже отримав 30,7%, а опозиційний блок партій "Національний альянс", до якого входять "Республіканська народна партія", "Гарна партія" та "Партія щастя" набрали 34%.

.

Курс на економічне зростання

Реджеп Тайіп Ердоган при владі в Туреччині вже 16 років і не програв жодних виборів. Для країни, яка претендує на статус демократичної, це досить багато. Більше, напевно, тільки Володимир Путін біля керма Росії – 18 років – хоча демократією її назвати складно, хоч кремлівські еліти сурмлять про це на кожному кроці. Та й в самій Туреччині з демократією не все гаразд: за останні 10 років за даними Freedom House Анкара показала рекордне падіння рівня демократії – на цілих 32 позиції. За цим показником Туреччина на першому місці, обігнавши навіть країни Африки.

Після невдалої спроби державного заколоту в 2016-му (до речі, режим надзвичайного стану в Туреччині діє донині), ЄС і США констатували суттєвий регрес демократії. Репресії проти опозиції, закриття ЗМІ, масові звільнення і арешти, в тому числі і європейських громадян і, нарешті, заяви про можливе повернення смертної кари – все це забило клин між Анкарою і Заходом. У спеціальних репортажах з Туреччини сайт "Сегодня" писав, що в перші роки при владі Ердоган дійсно тримав курс на Європу, проводив реформи, саме при ньому почалися переговори щодо членства Туреччини в ЄС.

Але невдалий референдум щодо об'єднання Кіпру, спроба держзаколоту і серія кривавих терактів внесли свої корективи. Закриття більше 125 опозиційних ЗМІ, арешт понад 160 тисяч послідовників Фетхуллаха Ґюлена (колишнього соратника Ердогана, звинуваченого в спробі держзаколоту), розгром пов'язаних з "гюленістамі" компаній, дискусії щодо зміни конституції (щодо переходу до президентської республіки) і антиамериканська риторика (США підтримують курдів в Сирії та Іраку) тільки посилили економічну кризу і відтік іноземних інвестицій.

У статті "Як зближення Туреччини і Росії позначається на відносинах з Україною" сайт "Сегодня" писав, як через всі ці події турецька ліра знецінилася на 30%, а Ердоган особисто закликав громадян здавати валюту, щоб зміцнити національну ліру. І, що найцікавіше, люди йшли і здавали, бо вірять Ердогану і його партії. Тому ця виборча кампанія ґрунтувалася в основному на гаслах про економічне зростання та і, звичайно ж, про високу терористичну загрозу, яку потрібно зупинити.

Але одними закликами до народу рейтинг не "прогодуєш". Тим більше, як констатували турецькі і західні аналітики, позиції Реджепа Ердогана і його партії почали слабшати. Причому почала слабшати і підтримка Ердогана всередині його рідної партії. Все це штовхнуло турецького лідера до конституційної реформи: на референдумі, що пройшов 17 квітня 2017 року, 51,41% турків схвалили 18 поправок до Конституції, за якими посаду прем'єр-міністра ліквідується, а міністрів призначатиме не парламент, а президент особисто.

Минулий конституційний референдум в Туреччині засудили всі західні демократії, адже, де-юре і де-факто Ердоган вибудував всю вертикаль влади лише під одну в країні людину – під себе. Більш того, поправки до Конституції, схвалені на референдумі, дають президенту право впливати на судову гілку влади. Але, як не дивно, в цьому його підтримує більшість людей, адже закривати очі на очевидні успіхи його правління не можна – за останні 10 років річний дохід на душу населення в Туреччині збільшився з $ 3,5 тис до $ 10 тис.

Фактор опозиції похитнув Ердогана

Про призначення дострокових парламентських виборів на 24 червня Реджеп Тайіп Ердоган оголосив лише в квітні, коли до цього закликав його партнер по коаліційному блоку голова ультраконсервативної Партії націоналістичного руху (ПНД) Девлет Бахчелі, залишивши опозиції, та й самому собі мало часу на підготовку і проведення нормальної кампанії. Хоча до цього сам Ердоган і члени його Партії справедливості і розвитку (ПСР) відкидали можливість дострокового голосування, заявляючи, що вибори пройдуть, як і належить за законом восени 2019 року.

Більшість західних ЗМІ, висвітлюючи дострокові вибори, називали їх історичними. На думку Директора дипломатичної академії України Сергія Корсунського, історичність цих виборів в тому, що через 95 років після створення парламентської Турецької Республіки за моделлю Мустафи Кемаля Ататюрка, вона перетворюється в президентську.

"Це ключовий момент, який є серйознішою трансформацією, оскільки ми добре знаємо, що якщо президентська республіка будується на демократичних засадах, вона повинна мати серйозну систему стримувань і противаг. Це саме той момент, навколо якого точаться запеклі дебати. Наприклад, в Америці є такі заборони і противаги у вигляді двопалатного Конгресу, Верховного суду, можливості проводити спеціальні розслідування. У Туреччині ж нічого цього немає, і президент одноосібно вирішує всі питання", – сказав сайту "Сегодня" Сергій Корсунський.

За виборами в Туреччині спостерігали 415 міжнародних спостерігачів. За словами посла Організації з безпеки і співпраці в Європі Одрі Гловер, все пройшло добре і без порушень. Спостерігали за виборами в Стамбулі і українські парламентарії.

"Уже о 7 ранку були на виборчій дільниці, – писала в своєму Facebook перший віце-спікер ВР Ірина Геращенко. – Члени комісії ретельно перераховували бюлетені і штампували їх, щоб встигнути до відкриття, до 8. У президентському бюлетені – 6 прізвищ: 5 чоловіків і одна жінка. Вперше в історії Туреччини проходять одночасно президентські і парламентські вибори, і вперше турки можуть голосувати не за партію, а за коаліцію – в бюлетені представлені варіанти двох можливих майбутніх коаліцій (і для перемоги потрібно було подолати 10% прохідний бар'єр – Авт .)".

Явка на дострокових президентських і парламентських виборах в Туреччині склала 87%. Журналіст Мустафа Їлмаз, який працював на виборах у Стамбулі, навіть пожартував про це в своєму Twitter: "Іноземні спостерігачі мене часто запитують, чому в Туреччині така висока явка? Краще подивіться ось це: чоловік несе свого 80-річного батька на спині, щоб той зміг проголосувати. Це кращий приклад".

I'm often asked by foreign observers how it is possible to have incredibly high turnouts (near 90%) at #TurkeyElections. Well, better watch this: Man carries his 80-yr-old father on his back so that he could vote, setting a fine example.pic.twitter.com/KCV8MBruCM

— Mustafa E. Yilmaz (@MustafaEdib) 24 червня 2018 р.

Головні дискусії зараз точаться навколо недемократичної президентської моделі правління, до якої Туреччина перейшла на конституційному референдумі минулого року. Однак судячи з кількості суперників Ердогана на цих президентських виборах, недемократичними їх назвати ну ніяк не можна – за президентське крісло в країні боролися шість осіб.

Головний суперник Реджепа Ердогана – Мухаррем Індже від Народно-республіканської партії (НРП). Член парламенту Туреччини з 2002 року, Індже прийшов в політику в 90-х, до цього пропрацювавши викладачем фізики в декількох школах. Звинувачував Ердогана і його команду в організації невдалої спроби держзаколоту, критикував владу за провали в економіці і на його думку в освіті. У разі перемоги обіцяв скасувати схвалені на референдумі конституційні поправки і продати президентський палац з молотка.

За результатами голосування за парламентські партії перемогла правляча нині Партія справедливості і розвитку. Хоча до одноосібного управління парламентом (в якому 600 місць) їй не вистачило всього 8 мандатів: з результатом в 42,5% вона отримує 293 місця. Але якщо враховувати, що на вибори ПСР йшла в блоці з Партією націоналістичного руху, то на двох вони набрали 53,6% голосів або 343 місця в парламенті. У опозиційного блоку партій "Національний альянс" 190 мандатів на всіх.

Також до парламенту проходить ліва прокурдська "Демократична партія народів", подолавши 10% прохідний бар'єр – у них 67 мандатів. Її лідер і кандидат в президенти Селахаттін Демірташ вів кампанію з в'язниці. Його і ще 10 ув'язнених членів ДПН правляча партія Ердогана звинувачує в діях в інтересах забороненої Робочої партії Курдистану, яка з турецькою армією в стані збройного конфлікту вже багато років.

Для міжнародного співтовариства, як і для України, чогось принципово нового від Туреччини очікувати не варто. Найближча жорстка розмова у Реджепа Ердогана належить на саміті НАТО в Брюсселі 11-12 липня. Анкара не відмовилася від ідеї покупки у Росії зенітно-ракетних систем С-400. Якщо покупка таки станеться, то, за словами помічника держсекретаря США у справах Європи і Євразії Весса Мітчелла, Туреччина не тільки потрапить під дію санкцій антиросійського закону CAATSA. У бесіді з сайтом "Сегодня" Сергій Корсунський підкреслює, що не зовсім зрозуміло, від кого збирається захищатися Туреччина з цими російськими комплексами, оскільки вони розраховані проти саме літаків НАТО.

У зв'язку з цим Києву необхідно уважно стежити за спробами Реджепа Ердогана зблизитися з Москвою. І йдеться не тільки про можливості покупки російських зенітно-ракетних комплексів. Не варто забувати, що Анкара разом з "Газпромом" продовжує будівництво "Турецького потоку". Нагадаємо, що разом із запуском "Північного потоку-2" ці дві обхідні труби можуть запросто "вимкнути" українську ГТС з транзиту російського газу в Європу. Плюс нагадаємо, як в ефірі одного з турецьких телеканалів пару днів тому Реджеп Ердоган порівняв себе з Володимиром Путіним: "Є два найдосвідченіших політичних лідери – Путін і я. Якщо зіставити терміни перебування на посаді президента і прем'єр-міністра, ми з ним перебуваємо при влади в цілому без перерви 15-16 років".