Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач 
Не встигли в Лондоні відгриміти святкові салюти з приводу виходу Великої Британії з Європейського Союзу, як між європейцями і британцями виник перший "дипломатичний" скандал.
З виявом глибокого співчуття...
Виступаючи в прямому ефірі телеканалу BBC, присвяченому виходу Британії з ЄС, експрезидент Європейської ради Дональд Туск зазначив, що Європа переживає "співчуття" до ідеї незалежної Шотландії. А вступ Шотландії в ЄС буде сприйнято "з ентузіазмом".
"Емоційно я не сумніваюся, що всі будуть у захваті тут, у Брюсселі, і в цілому в Європі. Якщо ви запитаєте мене про наші емоції, то ви станете свідком вияву співчуття", – відповів Туск на запитання ведучого, як в Європі сприймуть реінтеграцію незалежної Шотландії в ЄС.
При цьому Туск акцентував, що Європа не має наміру втручатися у внутрішні справи Британії, якими є взаємини між складовими частинами Сполученого Королівства.
Зазначимо, що Туск став далеко не першим європейським політиком, що "з виявом співчуття" думає про перспективи реінтеграції незалежної Шотландії в ЄС. Приблизно так само восени минулого року висловився попередник Туска на посаді президента ЄС – Герман ван Ромпей. Політик зазначив, що після референдуму з питання Брекзіту європейці дещо змінили своє ставлення до незалежності Шотландії. "Я думаю, що є зміни, так, тому що багато людей дивляться на те, що шотландці підтримують. Вони (шотландці) хочуть залишитися в Європейському Союзі, і водночас їм заборонено залишатися в Європейському Союзі", – сказав Ромпей.
Слова європейського політика і колишнього високопоставленого єврочиновника були сприйняті в Лондоні дуже болісно. Міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб охарактеризував їх як "досить неєвропейські й досить безвідповідальні". Додавши, що така позиція може сприяти сепаратистським тенденціям у Великій Британії.
Гостру реакцію керівника зовнішньополітичного відомства Великої Британії можна зрозуміти, якщо згадати, що Брекзіт, крім очевидних економічних викликів, ставить перед Лондоном і дуже серйозні виклики політичні. Після виходу Британії з Євросоюзу оголилося як мінімум три больові "територіальні" питання, раніше дещо втамованих перебуванням держави в Євросоюзі: питання Північної Ірландії, Гібралтару і Шотландії.
Як зазначив у коментарі сайту "Сьогодні" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса, європейське ставлення до "шотландського питання" не завжди пояснюється лише емоціями. Але і тверезим розрахунком.
"Слова Туска, в принципі, відображають настрої в Європі. Європейці дійсно були б не проти, якби незалежна Шотландія повернулася до Євросоюзу. І, я думаю, вони будуть розгойдувати цю тему, зокрема й для підсилення своєї переговорної позиції. ЄС і Британію чекають важкі переговори щодо торгової угоди. І, звичайно, їм вигідно розгойдувати "шотландське питання", натякаючи британцям: "Дивіться, ми можемо і підтримати незалежність Шотландії". Я це сприймаю як гру в межах майбутніх переговорів. Тим більше Іспанія зараз піднімає питання, щоб у переговорах щодо торгової угоди фігурувало питання Гібралтару. А питання Північної Ірландії взагалі спочатку ставилося європейцями як пріоритетне. Тому, я думаю, ці теми будуть підніматися Європою так чи інакше, щоб, як мінімум, вибити для себе кращі умови, укладаючи угоду", – зазначає Ілля Куса.
Шотландія й іронія Брекзіту
Історія Шотландії за останні п'ять років дійсно драматична і здатна викликати співчуття. Судіть самі: у вересні 2014 року в Шотландії проходить референдум про незалежність. Домоглися його шотландські політики дуже нелегко: складні переговори з Лондоном тривали довгі роки (а взагалі, питання в тому чи іншому вигляді, на тому чи іншому рівні піднімалося протягом багатьох десятиліть, якщо не століть). І ось парадокс: отримавши шанс на здійснення "вікової мрії", шотландський народ сказав "ні" незалежності – проти відділення від Британії виступило 55,3% шотландців. Євросоюз при цьому щодо цілісності територій всіляко підтримував свого члена – Британію.
Але ось настав червень 2016-го, і на референдумі, який багатьма (зокрема і його ініціатором, прем'єр-міністром Великої Британії Девідом Кемероном) сприймався як "іграшковий", більшість британців сказали "так" Брекзіту. Багато хто, але не все: дві третини шотландців (62%) виступили категорично проти виходу. Можливо, тоді дехто з них пошкодував, що не віддав в 2014 році голос за незалежність Шотландії. Але поїзд пішов.
У травні 2019 року уряд Шотландії оприлюднив законопроєкт про проведення другого референдуму про незалежність і звернувся з відповідним запитом до Лондона. Але в столиці Британії досить рішуче припинили спробу увійти в одну і ту саму річку вдруге: прем'єр Борис Джонсон висловився в тому дусі, що такі шанси даються раз на покоління, тому знову говорити на цю тему недоречно.
Проте керівництво Шотландської національної партії заявляє, що не має наміру відступати. Лідер партії, перший міністр Шотландії Нікола Стерджен зазначає, що буде продовжена активна "інформаційна" робота в цьому напрямку серед шотландців. Як очікується, референдум про незалежність буде головним меседжем, з яким партія піде на вибори до шотландського парламенту 2021 року. І якщо прихильникам незалежності вдасться переконливо перемогти, вони отримають серйозні аргументи для продовження тиску на Лондон.
"За старі добрі часи"
У цьому світлі зрозуміло, чому "сигнали" з Євросоюзу офіційний Лондон сприймає так роздратовано (не виключено, навіть виконання депутатами Європарламенту шотландської Auld Lang Syne після ратифікації угоди щодо Брекзіту дехто міг сприйняти як тонкий тролінг). За великим рахунком навіть Брекзіт (і думка шотландців на референдумі про Брекзіт) не змінив кардинально розстановку сил з питання незалежності. Весь минулий рік соцопитування демонстрували зростання кількості прихильників незалежності, але все ж супротивників виходу Шотландії зі Сполученого Королівства залишається трохи більше – на рівні 51%.
Але активна агітація шотландських політсил укупі з проблемами, породженими Брекзітом і "сигналами з ЄС", можуть змінити ситуацію. А це означає, що Лондону доведеться вирішувати питання, яке уряд Британії сприйняло як уже вирішене "на покоління".
Ілля Куса, кажучи про те, наскільки гострим "шотландське питання" може стати для Британії, зазначає, що шотландські політики, на відміну від ірландських націоналістів, все ж постараються вирішити його в межах закону.
"Шотландія – не Північна Ірландія, яка до останнього часу створювала серйозну проблему для Лондона. Всі пам'ятають, як ще кілька десятків років тому вела терористичну війну проти уряду Ірландська республіканська армія, скільки було жертв. Звичайно, якщо інтереси ірландців зараз не будуть в достатній мірі враховані, питання може загостритися. Передумови залишилися, розкол існує, зброї багато на руках, схрони зі зброєю в Ірландії всюди. Щодо Шотландії, то там все ж, скоріше, буде більше політична боротьба, в межах закону. Хоча насправді ми не знаємо, як розгортатимуться події. Втім, і Шотландія, і Північна Ірландія будуть головними ризиками для Лондона після Брекзіту. І шотландцям, і ірландцям не вигідно жити поза межами ЄС. Джонсону головне, щоб суперечки і дискусії проходили в правовому полі", – зазначає Ілля Куса.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, як європейські депутати заспівали прощальну пісню для Великої Британії. Подробиці – в сюжеті.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми