Катерина Степаненко
редактор Важкодоступне Тибетське плато дуже довго було закритим районом і білою плямою навіть для бувалого мандрівника. Влада Китаю пустила сюди туристів тільки на початку 80-х. Тепер регіон, століттями залишався "трофеєм" лише відчайдушних експедицій, "дах світу" і "місце богів", осередок культурних та природних чудес, змінюється на очах.
У 2007 році, після відкриття залізниці, Тибет прийняв рекордні 4 млн гостей. У 2017-му, за даними комітету з розвитку туризму ТАР, плато відвідали вже 25 млн. Все будується шаленими темпами. Як гриби виростають десятки кварталів нових районів релігійного центру буддистів – священної Лхаси, і навіть в глибинці трудяться катки-асфальтоукладальники і крани. Загублене між гір містечко Лінчжі поки зовсім не центр світового туризму та індустрії, але тут і лакшері-готелі, і супермаркети. Неподалік – аеропорт не гірше "Жулян", швидкісна траса, що з'єднує Шанхай з непальським кордоном (близько 8000 км!). Високовольтні лінії електропередач "прикрашають" величні вершини гір – розуму незбагненно, яких грошей і праці коштувало електрифікувати малонаселений Тибет. Китай визнає, що регіон поки дотаційний, але на інвестиції не скупиться. Прогрес нагрянув так стрімко, що сьогодні Тибет ще вдалий мікс сучасних благ і автентики, але вже скоро, очевидно, зміниться неймовірно .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
З феодалізму в століття смартфонів
Влада КНР поділяють історію регіону на дві епохи – "старий Тибет" і соціалістичний Тибетський автономний регіон (ТАР). Старий – це феодальний лад до 1959 року, що існував при Далай-ламі. Теократична монархія з засадами Середньовіччя. В СРСР того часу колгоспники теж були начебто кріпаками, без паспортів і права покинути село. Але тибетське рабство ще суворіше: там життями 95% жителів плато розпоряджалися 5% знаті з духовним лідером. Законодавство обмежувалося "Кодексом з 16 пунктів" та "Кодексом з 13 пунктів", які розділяли народ на 3 стани і 9 розрядів. Згідно з ними, життя людини високих станів коштувало "золота в розмірі, що дорівнює вазі його трупа", а нижчих – не дорожче "шматка солом'яної мотузки". Раба могли покарати відрубуванням рук-ніг або виколюванням очей. Він все життя відбував повинності, ще й податки платив – на народження дитини.
"Наши отцы были такими крепостными", — говорит замсекретаря комитета Компартии ТАР Лозан Гялцань.
У 1959 році Тибет зайняли китайці . За їх словами – повернули до складу Китаю , а на думку прихильників Далай – лами , який емігрував до Індії , – окупували і силою перекроїли на свій лад .
"Тибет стал частью империи в XVIII веке, когда и сам претендовал на лидерские позиции в регионе. После Синхайской революции 1911 года восстановил независимость, — объясняет президент Украинской ассоциации китаеведов Виктор Киктенко. — Во времена Мао Цзедуна он снова стал частью Китая. То был период конкуренции стран, одни победили, другие стали зависимы — примеров в истории много".
"Чотири сезони". Парники на висоті 4000 м
"А в середине XX века вы могли бы прибыть в Лхасу только верхом на конях, и на дорогу ушли бы месяцы", — говорит Лозан Гялцань.
"До 2013 года мы жили в землянке без электричества. Муж был пастухом. Потом ему дали возможность закончить курсы вождения и работу здесь", — рассказывает она.
Так сім'я почала користуватися в століття IT-технологій елементарними електроприладами. Електрики тут виробляють більш ніж достатньо, причому альтернативними методами (геотермальна, гідроелектрична, вітрова, сонячна енергія). Навіть у віддалених селищах дахи нових будинків і вуличні ліхтарі обладнані сонячними батареями. А комплекс "Чотири сезони", в якому працює чоловік Ци Жин Ю Жін, як нам розповіли, вирощує в умовах високогір'я персики, сливи, лаванду, троянди і гриби, які у нас продаються як "гриби безсмертя Лінчжі" (в Китаї 0,5 кг коштує 1000 юанів, 4300 грн). Зі свого винограду тут роблять органічні вина (250 юанів, близько 1100 грн за пляшку), постачають округу кавунами розміром із середній буряк і дрібними жовтими помідорами (вирости не дозволяє дефіцит кисню), які тут їдять на десерт. Оцінити масштаби виробництва особисто не вдалося: основні досягнення мегаферми нам демонстрували в презентаційному залі на дорогих плазмах.
У Старому Тибеті грамоті навчалися 2% дітей, каже Бяньба Чжасі, постійний член комітету КПК ТАР. Сьогодні в школи ходять 99%. Найчастіше це інтернати: селища розкидані по плато, деякі хуторки складаються всього з пари будиночків. Тому в містах побільше будують школи з гуртожитками, де діти живуть і навчаються 5 днів в тиждень. У Тибеті особлива система освіти: 15 років включно з дошкільною, і все безкоштовно. Розщедритися доведеться тільки на вуз – їх в Тибеті 7 (дітей з малозабезпечених сімей, сиріт можуть прийняти безкоштовно). Регіон пишається вченими в області тибетології, геотермії, тибетської медицини, високогірної екології. Так, Китайський дослідницький центр тибетології, крім вивчення тисячолітньої культури, займається проблемою: як збільшити зносостійкість взуття в умовах високогір'я, щоб тибетці не купували 6-7 пар взуття на рік? Сюди навіть іноземні студенти приїжджають (рік навчання – 3000 юанів, 14 000 грн). А серед викладачів – випускник харківської консерваторії Лю Цзіжуй: він здобув дві вищі в Харкові і повернувся в рідну Лхасу.
Дрома – 62-річна мешканка південного сходу Тибету. Згадує, як у 80-х народжувала в домашніх умовах. "Чоловік привів т. зв. босоногого лікаря з сусіднього району. У нього була аптечка з гемостатичними щипцями і марлею", – згадує пенсіонерка. У ті часи жінки уникали лікарень. "А моя дочка відразу заявила, що поїде в Медичний центр матері та дитини – мовляв, там обладнання і хірурги", – розповідає Дрома. Тибетська медицина – древня і специфічна, але за часів, коли населення не мало альтернативи, середній тибетець вмирав в 35 років. Сьогодні в середньому живуть до 68 років, кажуть керівники ТАР.
Ци Жин Ю Жін. До 2013 року жила в землянці
Край контрастів: зразкові ТРЦ і зима без батарей
Нам показали тільки парадну сторону життя Тибету , і у нас залишилося багато питань . Село Щастя , що виглядає " з голочки " , чомусь безлюдне . На полях і в виробничих цехах комплексу " Чотири сезони " в розпал робочого дня ніяких трудящих , крім о фіційних осіб , які нас зустрічають. Від анонсованих 2000 корів – ні запаху , ні звуку . А версія супроводжуючих , що ми примудрилися просто не перетнутися з місцевими , багато довіри не викликає .
У Лхасі будуються нові квартали , житло в яких продають по 7000-10 000 юанів за квадратний метр ( 30 000-43 000 грн , в центрі Києва , за даними www.numbeo.com , – 40 800) . Але місцеві в масі своїй не виглядають багатіями , здатними його купити : деякі заробляють лише близько 600 юанів на рік при офіційному порозі бідності 3840 юанів на рік .
"За чертой бедности остается около 330 тыс. тибетцев. Но к 2020 году с нищетой в ТАР мы справимся, — уверен начальник канцелярии по поддержке бедных ТАР Лу Хуадон. — В 2016 году на три года государство выделило 32 млрд юаней на борьбу с бедностью в регионе. Это в два раза больше, чем давали за весь период с 1994 года по 2015-й".
Місцевий бізнес будується навколо нечисленних поки туристів і небагатих паломників: сувеніри, ритуальні товари, ліки, гестхаузи. Заробляють продажем виробів і сільгосппродукції, килимарство. У Лхасі багато китайців-переселенців. Водій таксі Лю родом з далекої провінції, переїхав сюди 13 років тому, спокусившись на пільгові умови проживання і податкові канікули (Тибет звільнений від сплати прибуткового податку). Він хвалиться, що в місяць вдається заробити до 20 000 юанів (при середній зарплаті по Китаю – 3500), і додому не збирається.
"Лет 8 назад Лхаса была полна военных, полицейских, много объектов под охраной. Сегодня их почти нет, — рассказывает он. — Но когда начинаются заварухи, туристов не пускают — и это мертвый сезон".
Більшість корінних живе в традиційних будиночках з маленьким двором , в кожному - дрова. За офіційними заявами , в Лхасі налагоджено опалення , і необхідності грітися дровами вже немає . Але в приміщеннях ми не помічали батарей , а на будинках димоходів . У будинках , куди нас запрошували , в головній кімнаті зазвичай розміщується пічка- буржуйка з плитою для готування , нею обігрітися нереально , кажуть мешканці .
"Зимой очень холодно, — жалуется Лю. — В доме почти как на улице. Мы после работы идем в чайную и сидим там подольше — так, чтобы, вернувшись домой, сразу нырнуть под гору одеял и спать".
Попит на Тибет: 15 годин перельоту і $3500
"Мы занялись направлением недавно, за год отправляем в Китай около 50 человек, — говорит он. — Людей интересуют Пекин, Сиань, Шанхай. Если позволяют средства — горный Китай".
Чжанцзяцзе , Хуаншань , Тайшань – це розкішні ландшафти , які не потребують особливої фізичної підготовки : гірські ліфти , фунікулери , зручні доріжки , скляні мости – все для масового туриста . А в Тибет часто і хочеться і колеться , і тому кілька причин . До Лхаси з Катманду значно ближче , ніж з Пекіна , але в 2015 році тут стався землетрус , дороги сильно постраждали , і наземне сполучення з Тибетом ускладнилося .
"А перелет из Непала, Пекина или Шанхая недешевый ($700—800). Поэтому путешествие в Тибет "кусается", — объясняет Луценко.
Озеро Басунцо. Плато заворожує: то сніги, то квітучий рай
"Есть нюансы, усложняющие процедуру. Требования: минимум 5 человек в группе одной национальности (норма часто меняется. — Ред.), 3 недели на открытие, надо подключать китайских партнеров, — перечисляет Луценко. — Власти прикрепляют к группе сопровождающего, который следует по всему маршруту и следит, чтобы от него не отклонялись".
"Самостоятельно попасть в регион и ездить по нему нельзя, — рассказывает путешественник Евгений Ихельзон, турлидер в проектах My name is Travel и "Я люблю Азию". — Нужно приглашение от тибетской компании, которая примет туристов на границе. На территории автономного района вас должен сопровождать тибетский гид с транспортом. Передвигаться общественными автобусами иностранцам не позволяют, поездами — только в присутствии гида".
"Мы всегда начинаем свои маршруты в Катманду, где получить пермиты сравнительно легко. Для этого не нужна виза КНР", — делится Ихельзон.
"Понимаем, что бумажная волокита создает проблему для развития туризма и думаем о том, чтобы в ближайшее время пермиты отменить", — сказал нам по этому поводу Ци Юэ, замначальника комитета по развитию туризма ТАР.
"Туры планируем осенью и весной, и как раз в эту пору в Тибете обостряется обстановка (10 марта — день памяти погибших в антикитайском восстании, дату отмечают массовыми беспорядками. — Ред.). Однажды группа уже готовилась к вылету, начались акции протеста, регион закрыли и поездка "накрылась", — вспоминает Луценко.
Душа Тибету. Тут зберігають звичаї та випромінюють доброзичливість
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми