Віталій Рябошапка
провідний політичний оглядач Вибори президента України, безумовно, повністю зосередили на собі всю увагу громадськості. Однак паралельно з українськими виборами в світі відбувалися події, здатні рано чи пізно вплинути і на нашу країну. Одна з таких подій – місцеві вибори в Туреччині. Як і чому вибори в муніципалітети далекої заморської країни можуть відгукнутися в Україні, розбирався сайт "Сегодня".
Вибори в місцеві органи влади в Туреччині відбулися 31 березня – в один день з президентськими виборами в Україні. За підсумками голосування кандидати від "Партії справедливості і розвитку" президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана програли в більшості ключових міст країни, включаючи столицю держави Анкару, найбільше місто Туреччини Стамбул, Ізмір, Анталью, Адану і т. ін.
Секрети успіху Ердогана
До цього впродовж багатьох років нинішній президент Туреччини демонстрував тільки перемоги. Навіть на останніх парламентських виборах 2018 року,
на яких "Партії справедливості і розвитку" передрікали поразку, вона за результатами хоч і зменшила кількість мандатів в парламенті, проте ж отримала впевнений контроль над законодавчим органом.
Перемоги ці були не випадкові: починаючи з 2000-х років, коли Ердоган очолив уряд Туреччини, країна демонструвала не просто хороші, а приголомшливі економічні успіхи.
У 80-90-х роках політика секулярних урядів дискредитувала себе, показала неспроможність. В кінці 90-х в Туреччині вибухнула криза, внаслідок повністю змінив політичний ландшафт. Реджеп Ердоган, до цього колишній мер Стамбула, прийшов до влади на хвилі невдоволення народу, перш за все економічною ситуацією. Очоливши у 2003 році уряд, зробивши ставку на досвідчених економістів, Ердоган швидко поправив справи в економіці і створив передумови для її зростання. У період з кінця дев'яностих ВВП Туреччини в середньому щорічно зростав на 4,5%.
"Навіть коли у 2008 році вибухнула світова криза, Туреччина цього практично не відчула і продовжувала зростати, – розповів сайту "Сегодня" голова Центру проблем РФ Націнституту стратегічних досліджень Петро Бурковський. – Економіка зростала, рівень життя зростав, країна і громадяни відчували себе досить комфортно. І, відповідно, Ердоган дуже від цього виграв політично. Він привів до влади свого президента, потім змінив Конституцію, щоб самому стати президентом, потім, коли його обрали, знову змінив Конституцію, щоб перетворити державу на президентську республіку".
Основою зміцнення особистої влади Ердогана була підтримка його народом. А основою підтримки – невпинне зростання економіки і добробуту турків.
Чому соратники Ердогана програли
Все змінилося кілька років тому, коли вибудувана Ердоганом система економічного зростання почала надавати збої. Так, в 2018 році ВВП на душу населення знизився майже на тисячу доларів – з 10,5 до 9, 6 тисяч. У країні зафіксована значна інфляція, місцева грошова одиниця – ліра – девальвує, зростає безробіття. І основа, на якій базувалися успіхи Еродогана, почала руйнуватися..
"Економіка зіграла на цих муніципальних виборах ключову роль, – розповів сайту "Сегодня" експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ілля Куса. Якщо проаналізувати попередні кампанії партії "Право і справедливість", їх головною "фішкою" завжди була економіка та інфраструктура. Вони завжди пишалися, що їм вдалося зробити неймовірний економічний ривок, що, починаючи з 2003 року, в рази зросли доходи населення, в країні була реалізована безліч інфраструктурних проектів, особливо на рівні міських громад. І ось цієї фішки не стало. Змінилася зовнішньоекономічна кон'юнктура, через конфлікт із США стався багато в чому штучний обвал турецької валюти", – зазначив експерт.
За словами Іллі Куси, саме проблеми в економіці значною мірою спонукали Ердогана змінити свою риторику. Президент Туреччини зробив ставку на ідеологію – почав говорити про історичну спадщину, віру, загрожувати ворогам і т. ін. А опозиція саме грала на економіці, пропонувала більше раціональні речі, ніж емоційні. В умовах кризи їхня опозиційна риторика виявилася більш успішною.
Свою роль в нинішній поразці зіграло не тільки падіння доходів держави, а й зростання витрат.
"Туреччина стала вплутуватися у всілякі авантюрні зовнішньополітичні проекти. Вони почали включатися у боротьбу з Ізраїлем, включилися в громадянську війну в Сирії проти Асада. Сирійський конфлікт – це серйозні витрати, особливо після того, коли Туреччина ввела свою армію", – зазначає Петро Бурковський.
Нарешті, ще одним фактором, що знизив популярність Ердогана і його соратників, стало зростання поляризації суспільства і масові репресії в країні.
"Через неприйняття будь-яких компромісів щодо курського питання було взято курс на поляризацію суспільства. А після спроби заколоту 2015 року почалися масові чистки. Десь, можливо, вони були виправдані, але в цілому – ні. І породили зворотну реакцію. Тобто збільшення невдоволення через економічну ситуацію, через репресії, через надмірну концентрацію влади Ердоганом, появу інформації про незаконне збагачення президента і його сім'ї, – все це нашарувалося одне на одне і надало такий результат", – говорить Петро Бурковськийй.
Болюча поразка
Як відзначають експерти сайту "Сегодня", для Ердогана ця поразка дуже болісна за цілою низкою причин. По-перше, він втратив контроль над містами, де десятиріччями керували його соратники і ставленики. Наприклад, соратники президента керували в Анкарі впродовж 20 років, в Стамбулі – 25 років. По-друге, поразка – серйозний дзвінок для президента, який демонструє, що підтримка його в суспільстві падає. По-третє, це особиста поразка президента, який, по суті, зробив кампанію з виборів до місцевих органів влади референдумом щодо довіри собі особисто. Ердоган надзвичайно підвищив градус кампанії, назвавши вибори вирішальними для країни і всіляко, часом навіть надмірно, підтримуючи кандидатів від партії влади.
"Ердоган затьмарив собою всіх кандидатів – він був всюди. Люди обирали між Ердоганом і опозиціонерами на місцях. Навіть якщо в якомусь місті від правлячої партії і балотувався популярний політик, він в ході кампанії ставав лише блідою тінню Ердогана, який в цьому ж місті не був популярним, а тому програв", – розповів Ілля Куса.
Нарешті, нинішня перемога дуже важлива для опозиції, роз'єднаної і деморалізованої як зміцненням особистої влади президента Туреччини, так і репресіями в країні.
"Результат виборів – перший серйозний прояв ознак громадянської недовіри Ердогану. З точки зору президента, ситуація не катастрофічна, проте очевидно, що в країні формується потужний протестний рух. Він ще не сформований, тому що опозиція роздроблена і деморалізована. Але процес, як стало ясно, відбувається, і це загроза для Ердогана", – зазначає Петро Бурковський.
На що піде Ердоган?
Щоб позбутися цієї загрози і змінити порядок денний, президент Туреччини може піти на дуже неоднозначні рішення..
"Ердоган може замислитися, як змінити внутрішній інформаційний фон. Наприклад, за допомогою якихось зовнішньополітичних кроків. І перше, що спадає на думку, – це маневри військово-політичного характеру на півночі Сирії. З огляду на те, що він уже обіцяв після виборів "вирішити питання курдів на північному сході Сирії", і враховуючи, що на кордоні з Сирією вже створено військовий оперативний штаб, здатний координувати потенційну військову операцію в цій країні, якісь маневри в цьому напрямку не виключені. По-перше, для того, щоб змінити інформаційний фон після своєї поразки на виборах. По-друге, щоб внаслідок маленької переможної війни зміцнити свої позиції, підняти довіру і авторитет", – зазначив Ілля Куса.
Однак дії Ердогана в Сирії при цьому здатні ще більше погіршити відносини Туреччини і США і зблизити Анкару з Москвою. І цей варіант розвитку подій, звичайно, не в інтересах України.
"Навіть зараз можна говорити, що Туреччина не є повністю дружньою нам країною. Тому що вона вже сильно пов'язана на Росії. Подальше зближення Москви і Анкари, враховуючи значення Туреччини в Чорноморському регіоні і наші проблеми в Чорному і Азовському морях, ніяк не можна назвати позитивним для України", – зазначив Ілля Куса.
Про те, як відбувалася спроба заколоту в Туреччині в 2016-му році, і як Ердоган тоді зміг втриматися при владі, дивіться у відеосюжеті.
Споживча інфляція
Облікова ставка
Офіційний курс євро
Офіційний курс долара
Міжнародні резерви
Головні теми