Навіщо РФ зберігає і створює "заморожені" конфлікти у своїх кордонів: думки експертів

Нагірний Карабах – лише один з "тліючих" конфліктів на пострадянському просторі, які РФ використовує в своїх цілях, вважають експерти

Ескалація конфлікту навколо невизнаної республіки Нагірний Карабах привернула додаткову увагу до проблеми "заморожених" конфліктів. Здебільшого такі конфлікти стали одним із наслідків розвалу СРСР. Сьогодні їх активно використовує РФ в своїх зовнішньополітичних цілях, вважають експерти. І ескалація навколо Нагірного Карабаху може виявитися не останнім "розконсервування" невирішених проблем.

Крім вогнищ нестабільності на Донбасі, де тривають бойові дії, та незаконно анексованого Росією Криму, який Україна має намір повернути під контроль, на пострадянському просторі налічуються ще три території потенційного загоряння конфлікту – Нагірний Карабах, Придністров'я, а також Абхазія і Південна Осетія. До всіх цих конфліктів в тій чи іншій мірі причетна Російська Федерація.

Реклама

Нагірний Карабах

Конфлікт в Нагірному Карабасі має дуже глибоке історичне коріння. Вірмени, які складають більшість в Нагірному Карабасі, довгі роки бажали або бути незалежними, або приєднатися до Вірменії, в той час як Азербайджан завжди претендував на цю територію.

Довгий час конфлікт на цій території стримувала Москва – спочатку царська влада, потім радянська, яка в цьому питанні розділяла позицію Баку. Але вже в останні роки існування СРСР напруженість в регіоні стала наростати.

Реклама

Проблеми загострилися в 1987 році, коли вірменське населення вийшло на масові мітинги під гаслами возз'єднання з Вірменією. Азербайджанське керівництво за підтримки союзного відкинуло ці вимоги. Тоді ж з'являються перші біженці-азербайджанці з Нагірного Карабаху. У 1988 р. проливається перша кров – двоє азербайджанців гинуть в зіткненні з вірменами і міліцією. Інформація про цей інцидент призводить до вірменського погрому в азербайджанському Сумгаїті. Далі насильство наростає, збільшується потік біженців з обох сторін.

З 1990 року конфлікт переростає у війну із застосуванням артилерії. Активно діють незаконні збройні формування. Після розпаду СРСР Азербайджан проголошує Нагорний Карабах своєю частиною. А Нагірно карабахський автономний округ проголошує незалежність в межах автономної області і Шаумянівський район Азербайджанської РСР. Його активно підтримує Вірменія.

Конфлікт переходить у військову фазу. До 1994 року вірменській стороні вдалося встановити контроль над більшою частиною Нагорного Карабаху з прилеглими районами Азербайджану. Після цього сторони погодилися на посередництво СНД (в першу чергу, Росії). В результаті Азербайджан, Нагірний Карабах і Вірменія підписали бішкекський протокол про припинення з 12 травня 1994 року вогню в зоні карабаського конфлікту. І до недавнього часу на лінії розмежування зберігалося щодо затишшя, зрідка порушувана невеликими сутичками і обстрілами.

Реклама

Як відомо, Вірменія є союзником РФ по ОДКБ, на території країни розташована російська військова база.

Поновилася минулого тижня війна в невизнаній Нагірно-Карабахської республіки практично закінчилася. 5 квітня сторони за наказами з своїх штабів припинили вести вогонь. При цьому азербайджаскіе військові продовжували утримувати мінімум одну висоту, зайняту 2 квітня.

Баку повідомило про знищення великої бази вірменських збройних сил в Магадізе, про загибель за два дні 16 своїх солдатів і знищення 70 військових противника. Армія оборони НКР визнала смерть 20 своїх солдатів і п'яти цивільних. Про втрати Баку кажуть: 200 вбитих, два вертольоти, 20 танків, 6 безпілотників, п'ять БМП і установка "Град".

d2564a17-5cd9-4874-a83d-f7b43044621c_mw1024_s_n

Фото: ekhokavkaza.com

Придністров'я

Головними причинами конфлікту в Придністров'ї, які назрівали ще до розпаду СРСР, стали, з одного боку, зростання націоналістичних настроїв в Молдові і активізації курсу на зближення з Румунією, з іншого боку – сепаратистські устремління керівництва Придністров'я, яке більше тяжіло до РФ. Особливу роль, як відзначають історики, відіграв і лінгвістичний фактор – 31 серпня 1989 року в Молдові було прийнято закон про те, що офіційною мовою є мова титульної нації. Закріпивши державною молдавську мову, офіційний Кишинів посилив вороже ставлення російськомовного населення Придністров'я.

Бойові зіткнення між Молдовою та невизнаною ПМР почалися навесні 1992 року. Озброєна фаза Придністровського конфлікту тривала до 1 серпня 1992 року. З обох сторін у боях були задіяні бронетехніка і артилерія. Збройні дії вдалося припинити після втручання РФ, яка ввела на лінію розмежування миротворчий контингент. В даний час безпеку в зоні конфлікту забезпечують Спільні миротворчі сили Росії, Молдови та Придністровської Молдавської Республіки і військові спостерігачі від України.

Наприкінці 1992 року відновилися переговори з приводу особливого статусу Придністров'я, посередником в яких виступила Росія, з 1993 року в якості посередника виступила і місія ОБСЄ, а в 1995 році – Україна.

Молдова і міжнародне співтовариство не визнають Придністров'я незалежною державою і вважають його окупованою територією. Росія також не визнала незалежність Придністров'я.

У жовтні минулого року, виступаючи на загальнополітичній дискусії на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН, прем'єр-міністр Молдови Валерій Стрілець заявив, що Кишинів наполягає на виведенні миротворців Росії з Придністров'я і розгортання там міжнародної цивільної місії.

Як відомо, 8 червня 2015 року президент України Петро Порошенко денонсував дві угоди між урядами України та Росії про транзит через українську територію солдат РФ, які в ролі "миротворців" перебувають в Придністров'ї.

.jpg_07

Фото: dumskaya.net

Абхазія і Південна Осетія

Як і у випадку з Придністров'ям, напруженість між грузинами і абхазами, яка з'явилася в кінці 1980-х років, була викликана бажанням Грузії відокремитися від СРСР, і стараннями абхазького керівництва залишитися в складі "рад".

Ситуація загострилася в 1992 році, коли правляча Військова рада Грузії оголосила про скасування радянської Конституції і відновлення Конституції Грузинської демократичної республіки 1921 року. Верховна Рада Абхазії, в свою чергу, відновив дію Конституції Абхазької Радянської республіки 1925 року, згідно з якою Абхазія є суверенною державою.

У серпні 1992 року загони Національної гвардії Грузії увійшли на територію Абхазії і за кілька днів зайняли більшу частину території регіону.

Введення грузинських військ привів до масової втечі абхазького і російськомовного населення, в тому числі на територію Росії, де абхазькі загони отримали підтримку зброєю і численними добровольцями. Створення, підготовка, озброєння і відправка в Абхазію ополченських формувань не могли залишатися непоміченими, однак російське керівництво офіційно не втручалася.

До жовтня 1992 року, отримавши від російської сторони поповнення і велику кількість сучасного озброєння, абхази перейшли до наступальних дій. Вирішальна битва в цій війні відбулося 20-28 вересня 1993 року, воно увійшло в історію конфлікту як "Битва за Сухумі".

У жовтні 1993 року абхазькими збройними формуваннями була зайнята вся територія республіки.

На прохання тодішнього керівництва Грузії в конфлікт втрутилася Росія і "порекомендувала" абхазам зупинити подальше просування військ. З червня 1994 року в території Абхазії знаходяться так звані "миротворчі сили СНД" – фактично це російські військові підрозділи. Протягом п'яти років після закінчення конфлікту Абхазія існувала в умовах фактичної блокади з боку як Грузії, так і Росії. Потім, однак, Росія почала поступово відновлювати транскордонні господарські і транспортні зв'язки з Абхазією.

Але Абхазія була і залишається не єдиною територіальної проблемою Грузії. У 1989 році про свій суверенітет заявила Південно-Осетинська автономна область. А після того, як Грузія вийшла зі складу СРСР, Південна Осетія залишилася в його складі.

Політична боротьба швидко переросла в збройні сутички, і протягом всього 1991 року Південна Осетія була ареною активних бойових дій. Тільки влітку 1992 року під тиском РФ сторони домовилися про припинення вогню. Тоді ж в зону конфлікту для роз'єднання протиборчих сторін були введені миротворчі сили в складі трьох батальйонів – російського, грузинського і осетинського. У Цхінвалі була розміщена Місія спостерігачів від ОБСЄ.

Напруженість між Грузією і "сепаратистськими" республіками поступово наростала на тлі зміцнення їх зв'язків з Москвою. Паралельно з цим погіршувалися відносини Тбілісі з Кремлем.

В ніч з 7 на 8 серпня 2008 року після спроби Тбілісі відновити контроль над самопроголошеною республікою Південна Осетія російські військові увійшли до Грузії. В результаті 5-денної війни грузинські сили були змушені відступити, а РФ визнала незалежність двох грузинських регіонів – Абхазії і Південної Осетії і ввела додаткові війська і озброєння на свої військові бази на цих територіях. Всі держави світу за винятком РФ, Венесуели, Нікарагуа і Науру визнають ці регіони територією Грузії, окупованій Росією.

Уже в 2016 році "керівництво" південної Осетії планує провести референдум. Який дозволить невизнаної республіки приєднатися до РФ.

__

Фото: Вікіпедія

Причини конфліктів

На думку експертів, поява всіх цих конфліктів спричинив за собою розпад СРСР, проте причина того, що вони залишаються невирішеними – в іншому.

"Це результат недорозпаду СРСР і результат цивілізованого розлучення. Могло бути нецивілізоване розлучення, як в Югославії. У такому випадку давно не було "заморожених" конфліктів, але була б велика війна", – пояснив Сегодня.ua директор Інституту глобальних досліджень Вадим Карасьов.

При цьому чинників, що сприяли збереженню цих конфліктів, досить багато, вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

"Але основним з цих факторів є бажання РФ тримати руку на тих процесах, які відбуваються на пострадянському просторі, і не дати своєму оточенню вийти з орбіти її впливу. Утримання напруженості зонах заморожених конфліктів дає можливість впливати не тільки на внутрішню політику цих держав, а й на політику ЄС і НАТО, куди ці республіки могли б прагнути", – пояснив він Сегодня.ua.

Те, яку схему використовує Москва – чітко продемонстрували події в Грузії, зазначає екс-віце-прем'єр з євроінтеграції України Олег Рибачук.

"Росія діє за принципом – захоплюють територію, створюють кризу, потім кажуть, що потрібно з цієї кризи виходити. Те, що є, вже є, а тепер давайте думати, як нам жити далі. Це примітивна тактика, але вона спрацьовує – так вони фактично захопили частину території Грузії. Тепер роблять це в Україні", – сказав він Сегодня.ua.

У Грузії, як вважає Микола Сунгуровський, РФ випробувала свій новий підхід до зовнішньої політики. "Ті дії РФ, які були в 2008 році – це не самоціль, це технологічний етап в її зовнішній політиці. Небажання відпускати колишніх своїх "клієнтів" з орбіти впливу – це як раз прояви цієї політики. Те, що Захід ніяк не відреагував, це говорить про його слабкості. Бажання мати з РФ нормальні відносини заступили всі інші аспекти", – сказав він, зазначивши, що таке ставлення Заходу до певної міри послужило причиною подальших агресивних дій РФ.

"РФ ніколи не відкидала своєї агресивної політики. Така позиція Заходу її, грубо кажучи, спокушала до того, щоб перейти до більш рішучих дій. Це (військова операція в Грузії) була просто проба, наскільки Захід готовий відповісти на ці агресивні кроки", – пояснив Микола Сунгуровський.

Як наслідок, сьогодні РФ окупувала Крим, а проросійські бойовики за підтримки РФ захопили частину території Донбасу. Ситуація на Сході України загрожує перейти в тривалу стадію тліючого конфлікту.

Ще до початку ескалації навколо Нагірного Карабаху радник президента України, директор Інституту стратегічних досліджень Володимир Горбулін прогнозував, що в бліжйщее час Москва візьме курс на "розморожування конфліктів". "В рамках її "гібридних стратегій" і курсу на анархізації глобального безпекового простору цілком можна очікувати від Росії свідомої розконсервація цілого ряду "заморожених конфліктів", перш за все в Придністров'ї, Нагірному Карабасі, інших регіонах", – написав він у своїй статті "Гібридна війна: все тільки починається...", опублікованій в "Дзеркалі тижня".

При цьому РФ не обмежується тільки ближнім зарубіжжям – так Москва, як вважає Володимир Горбулін, за певних умов почати грати на "заморожування" конфлікту в Сирії. "При досить умовною результативності переговорів (як і в Україні, в Сирії режим "припинення вогню" є швидше фікцією) між США і РФ, для останньої тактичне завдання залишається такою ж, як і в Україні: "заморожування" конфлікту, якщо його не вдасться вирішити вигідним для Москви чином", – пише він.

При цьому, на думку експертів, не варто очікувати, що нинішнє російське керівництво в перспективі відмовиться від використання "заморожених" конфліктів у своїй зовнішній політиці. "До того часу поки існуючий режим в РФ буде залишатися, буде залишатися ця політика. Така політика РФ характерна не тільки для існуючого режиму РФ, а взагалі для РФ – це її генетика. Це історично сформовані традиції. Тому очікувати, що хоча б в найближчому часу щось зміниться, немає підстав", – вважає Микола Сунгуровський.

І зупинити Москву може тільки жорстка позиція західних країн, вважає Олег Рибачук. "Мушу йти дуже жорсткий і зрозумілий економічний пакет і військовий пакет. Це реальний інструмент впливу. Без цих двох компонентів для росіян все гуманітарні заклики залишаються порожнім звуком", – сказав експерт.

Читайте також:

Реклама на segodnya.ua Реклама
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Реклама на segodnya.ua Реклама
Говорить президент України
Більше заяв Зеленського
ЗСУ: головне
Докладніше
🙏 Keep Calm
Love is...💙💛
Подорожуй Україною
🏠 Квартирне питання
Новини нерухомості
У пошуках роботи
Знайти своє місце!
🚘 Актуалка для автовласників
Що ще нового?
Допомога під час війни
Більше новин
"Разом нас багато"
Нас не подолати
⚽ Фан-сектор
Вболівай за футбол!
Be in Techno Trends
Слідкуй за новинами
⭐ Срачi прибули
Більше скандалів
🔮 Прогнози та гороскопи
Що ще кажуть зірки?
Всі новини
Останні новини
Показати ще
Герої не вмирають!

Позивний “Депутат”... Сергій Компанієць - старшина роти 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Воював на передовій з 2014 року. Хлопці називали 47-річного старшину батьком, бо він допомагав і вчив кожного. Загинув у бою під Ізюмом, прикриваючи побратимів. Його 16-річний син пішов вчитись у військовий коледж…

Історія героя
статистика
Курс криптовалюти сьогодні

Валюта

Ціна, usd

Bitcoin (BTC)

62119.77

Bitcoin Cash (BCH)

315.45

Binance Coin (BNB)

408.51

Dogecoin (DOGE)

0.12

Ethereum Classic (ETC)

29.78

Litecoin (LTC)

84.7

ЗАПРАВКИ
Паливо сьогодні
95+
95
ДП
ГАЗ
51,50
49,52
50,69
27,61
51,90
49,90
50,90
27,89
53,05
51,38
51,63
27,56
53,50
51,50
51,50
28,21
53,99
52,49
53,99
28,48
56,99
54,99
54,99
28,97
56,99
54,99
54,99
28,98
57,88
54,39
54,49
28,65
58,99
56,99
55,99
28,98
-
48,90
49,01
27,00
Наша економіка
5 головних цифр
1
Споживча інфляція Споживча інфляція
18%
2
Облікова ставка Облікова ставка
25%
3
Офіційний курс євро Офіційний курс євро
29,7 грн
4
Офіційний курс долара Офіційний курс долара
29,25 грн
5
Міжнародні резерви Міжнародні резерви
$22,8 млрд
Знати більше💡
Вони нас підтримали
легенди спорту

ВЕЙН ГРЕЦЬКІ. Ми всі згодні, що це безглузда війна. Ми всі бажаємо всім в Україні всього найкращого та молимося за них.

ПЕЛЕ. Я надсилаю свою солідарність народу України. Я молюся і прошу Бога, щоб запанували мир, свобода та любов

ДОМІНІК ГАШЕК. Кожен дорослий у Європі добре знає, що Путін – божевільний убивця, і що Росія веде наступальну війну проти вільної країни та її народу.

ПАОЛО МАЛЬДІНІ. Ніхто не очікував побачити війну на європейській землі, ми хочемо бути на боці народу України.

КЛАУДІО ТАФФАРЕЛ. Дорогі друзі, українці! Наразі весь світ стежить, хвилюється та обурений тим, що відбувається в Україні. Бажаю, щоб на вашу землю якнайшвидше повернувся мир.

1 /2
Валюта
Курс гривні сьогодні

Валюта

Ціна (грн)

Долар США ($)

38.05

Євро (€)

41.2

"Ми з України"
Наш плейлист

PROBASS ∆ HARDI

"Доброго вечора"

PROBASS ∆ HARDI

Макс Барських

"Буде весна"

Макс Барських

Олександр Пономарьов

"Україна переможе"

Олександр Пономарьов

Антитіла

"Топити за своє"

Антитіла

ТНМК и Kozak System

"Мамо"

ТНМК и Kozak System
Співаймо разом!

Натискаючи на кнопку «Прийняти» або продовжуючи користуватися сайтом, ви погоджуєтеся з правилами використання файлів cookie.

Прийняти