Прихильники нинішнього прем'єр-міністра Туреччини більше розчаровані перемогою на виборах. Фото AFP
У неділю, в ході парламентських виборів, похитнулися позиції турецького президента Реджепа Тайіпа Ердогана, який перебуває при владі з 2003 року — спочатку в ролі прем'єра, тепер — президента. За результатами підрахунку 100% бюлетенів, його політсила "Партія справедливості і розвитку (ПСР) перемогла, заручившись підтримкою 40,8% голосів, що дає їй 256 місць у парламенті. Але для прийняття рішень виключно своїми силами ПСР необхідно мати хоча б 330 мандатів, а щоб без референдуму переписувати Конституцію (Ердоган, нагадаємо, мріє наділити себе частиною прем'єрських повноважень і зробити з парламентської республіки Туреччина президентську), — і зовсім 367. До того ж, підтримка Ердогана падає: на виборах у 2011 році його партія отримала понад 49% голосів і мала 326 мандатів.
Тепер для формування уряду ПСР потрібна коаліція. Друге місце на виборах, з 25,2% голосів і 133 мандатами, отримала лівоцентристська "Народно-республіканська партія (НРП), третє — "Партія націоналістичного руху (ПНР — 16,5% і 83 мандати). Також вперше увійшли в парламент курди з "Демократичною партією народів" (ДПН — 12,98% і 81 мандат).
Курди в коаліцію точно не підуть: лідер ДПН Селахаттін Демірташ ще під час агітації виключив таку можливість. "ПСР заявила, що курдського питання не існує. Таким чином вона сама позбавила себе підтримки на південному сході й істотно погіршила свої показники", — сказав Демірташ, виступаючи після виборів у штабі своєї партії. У курдів за останній рік з'явилися свої рахунки з Ердоганом, не кажучи вже про давнє питання з довічним ув'язненням лідера Абдулли Оджалана, якого оголошено терористом. У березні Ердоган відмовився від переговорів з курдами, а трохи раніше довго не дозволяв ополченцям захистити сирійське курдське прикордонне місто Кобани, захоплене джихадистами "Ісламської держави". І коли під натиском США турецький кордон для ополченців відкрили, в Кобані вже загинули більше тисячі людей.
Не варто ПСР сподіватися також на союз з "Партією нацруху": її лідер Девчет Бахчелі вже заявив, що залишиться в опозиції. "ПНР як опозиційна партія гратиме в парламенті контролюючу функцію. Якщо ж коаліції не буде між іншими силами, то має бути розпуск парламенту і нові вибори", — заявив Бахчелі на мітингу своїх прихильників в Анкарі.
Залишається дочекатися заяви опозиційної НРП. Але і у неї дуже багато розбіжностей з президентом — починаючи із заяв, що ПСР допомагає терористам ІД, і закінчуючи звинуваченням уряду в загибелі 301 гірника 13 травня 2014 року на шахті в місті Саме в Маніса. Нагадаємо, тоді депутат НРП від Маніса Озгюр Озель заявляв, що неодноразово піднімав у парламенті питання про безпеку в приватних шахтах, але до аварії влада ігнорувала це питання.
ЕКСПЕРТИ. "У сучасній турецькій політиці, крім партій і парламенту, є ще одна важлива політична фігура — президент Тайіп Ердоган. Якби замість нього президентом був будь-який інший політик, то здоровий коаліційний уряд, швидше за все, міг би бути створений. Але, враховуючи особисту роль Ердогана в політиці, а також його стратегію, такої можливості, швидше за все, не буде. І незабаром Туреччину очікують дострокові парламентські вибори", — заявив журналістам турецький політолог Айдин Сезер.
"Дуже багато обіцяв Ердоган у своїй, в чомусь популістській, президентській програмі, але мало що з цього зроблено. У цьому, головним чином, і криється сьогоднішній результат ПСР, — зазначив "Сегодня" редактор порталу "Україна по-арабськи" Мохаммад Фараджаллах. — Не відбулося підвищення зарплат, не була досягнута домовленість з ЄС про безвізовий режим, не підписана асоціація з ЄС... Серйозно похитнув позиції Ердогана арешт у грудні головного редактора впливової турецької газети Zaman Екрема Думанли, якого влада звинуватила в участі в організації держперевороту. Після скандалу з Zaman, а також постійного блокування соцмереж, багато турків зрозуміли, що Ердоган не демократ, і народ злякався диктатури. Звичайно, через свою позицію Анкара втратила Турецький Курдистан, тому що тут головне — національне питання. Є втрати і на міжнародному напрямку, що призвело до економічних втрат. Через підтримку "Братів-мусульман" і екс-президента Єгипту Мухаммеда Мурсі, Анкара посварилась з Єгиптом, Саудівською Аравією та ОАЕ. Його міжнародна політика — проти арабського світу". Експерти зазначають, що домовленостям Ердогана з президентом РФ про відкриття газопроводу "Турецький потік" поки нічого не загрожує: турки за будь-якої влади зацікавлені у дешевих енергоресурсах
.