Фото: gettyimages
Володимир Путін втілив в життя нову форму авторитарної політики: він підносить себе не як суворий батько, а як старший друг. Таку думку висловила американський історик і професор Холлі Кейс в інтерв'ю німецькій газеті Die Zeit. За словами Холлі Кейс, таку ж політику, слідом за Путіним, обрали турецький лідер Раджеп Ердоган і прем'єр Угорщини Віктор Орбан.
Як повідомлялося, президент Росії вже побив рекорд "вічного Брежнєва" за знаходженням при владі і хоче залишитися ще на шість років, ведучи країну до багаторічної стагнації.
Сьогодні складається враження, що авторитарні структури повертаються. Володимир Путін підтримує розвиток в Росії в стилі "неліберальної демократії", розширюючи владу, як в країні, так і за її межами. Точно так само роблять Орбан і Ердоган. Кейс запевняє, що в англомовному просторі вже починає затверджуватися уявлення про "нових авторитарних правителів".
Раніше авторитарні лідери вимагали від своїх громадян великих жертв, і це сильно відрізняє їх від сучасних володарів, що не включили вимоги подібної жертовності в свої політичні програми.
Проте критиків та вільнодумців переслідують часто дуже жорстко, аж до репресивних заходів, застосовуючи приховані інструменти тиску. Наприклад, людям ускладнюють пошук роботи за політичними мотивами.
Як зауважила професор, сьогодні авторитарні режими не затівають великих і амбітних проектів з модернізації або індустріалізації, які обіцяють людям краще майбутнє, як це було раніше. Вони не намагаються створити кращу людину або змінити своїх громадян. Навпаки, вони роблять наголос на те, щоб людина відчувала себе задоволеною, не змінюючись.
"Мова не стільки про реалізацію великих політичних проектів, скільки про те, щоб пояснити, чому нічого не відбувається – і чому це добре", – розповідає професор історії.
Крім того, раніше авторитарні політики робили ставку на харизму особистості і виступали в ролі "батьків", а зараз нових форм культу особи немає, запевняє вона. Нових авторитарних правителів цілком влаштовує роль турботливого друга. За версією Кейс, образ батька останнім часом теж змінився: сьогодні це в першу чергу той, хто захищає своїх дітей і стежить за тим, щоб вони не потрапляли в халепу, а не той, хто суворий з ними і говорить їм, що робити.
При цьому нові авторитарні правителі, і Путін зокрема, по-новому формулюють очікування, що пред'являються до майбутнього.
"Вони визначають, хто і за яких обставин може очікувати, що його становище поліпшиться. Тих, хто не потрапляє в цю категорію, виключають і маргіналізують", – пояснює історик.
У той же час такий стан справ зменшує тиск на уряд, тому що не всі виявляються мають право очікувати поліпшень. Можна сказати, що нова авторитарна влада хоче уникнути відповідальності за похмурі перспективи на майбутнє, робить висновок Холлі Кейс.
Людей привчають не чекати від майбутнього багато чого, і якщо раніше громадян захоплювали ідеями утопічного майбутнього, то тепер прославляється минуле. Найпростіше повернутися до традиційних факторів, а тому у всіх нових авторитарних державах можна спостерігати відродження трьох елементів: патріархальних структур, націоналізму і релігії, підкреслила американський історик Холлі Кейс.
Нагадаємо, на думку західної преси, навіть при наявності видимого плюралізму і свободи в сучасній Росії нинішній її голова Путін випередив радянського диктатора Йосипа Сталіна.
На думку ж російського оглядача, російська влада ділиться на два угруповання. На даний момент немає підстав, щоб стався розкол, але в майбутньому такий сценарій дуже реальний.