Клініки Грузії можуть похвалитися сучасним обладнанням
Медична реформа в Грузії пройшла болісно, знаходиться не на останньому етапі, і в ній є як позитивні, так і негативні зрушення. Проводило її кілька міністрів охорони здоров'я, в тому числі й Олександр Квіташвілі, який віднедавна очолює це ж відомство і в Україні. Він вже встиг заявити, що ми підемо за грузинським сценарієм. "Сегодня" розібралася в плюсах і мінусах кавказької реформи.
Реформа включала в себе приватизацію лікарень, поліклінік, а також введення загального медичного страхування. Безкоштовної медицини немає: за неї платите або ви – при покупці страхового поліса, або вам його частково покриває держава у вигляді лімітованого ваучера, або все за свій рахунок.
Активна фаза змін у сфері охорони здоров'я Грузії почалася з приходу до влади Михайла Саакашвілі. На початковому етапі в 2004 році допомогу надавала Всесвітня організцією Охорони здоров'я та USAID, які і розробили стратегію розвитку медицини Грузії. Відновити охорону здоров'я своїми силами, враховуючи стан бюджету, було нереально. Першим етапом була приватизація більшості аптек і лікарень, крім вузькопрофільних установ. Приватизовані лікарні повинні були зберегти свій напрямок. На отримані від приватизації кошти в останніх установах було проведено капітальний ремонт із скороченням ліжко-місць та персоналу. Наприклад, з лікарень на 200-300 місць зробили клініки на 15-20 місць.
Потім було зареєстровано шість основних страхових компаній, які отримали для обслуговування 2-3 райони країни на підставі конкурсу. У доважок до можливості заробляти великі гроші на обслуговуванні корпоративних клієнтів, страхкомпании повинні були або взяти на обслуговування існуючі лікарні, або побудувати нові. Вартість середнього поліса, що включає всі види меддопомоги не більше ніж на $ 60 тисяч, становить близько $ 20 на місяць.
МІНУСИ. До недавнього часу безробітні та пенсіонери, які не купили страховку, повинні були платити за лікування зі своєї кишені. Були випадки, що люди продавали машини і будинки, щоб оплатити лікування. Зараз уряд Грузії видає незахищеним верствам населення лімітовані ваучери. Але передбачених за цими ваучерами коштів не вистачає на оплату лікування серйозних захворювань.
Якщо працездатного грузина не страхують на роботі, що зазвичай обходиться в 30 ларі на місяць ($ 16) і часто їх віднімають із зарплати, йому доводиться страхуватися самому за 80 ларі ($ 44). Часто грузини скаржилися на "кругову поруку": страховики відправляли їх лікуватися не до кращих фахівців, а в свої клініки. Були скарги на неправильну діагностику, в результаті чого людина пролікувалася від неіснуючої хвороби на весь свій ліміт, а від реальної хвороби йому доводилося лікуватися за свої рахунок.
ВИСНОВОК. "Підсумки подібних реформ можна підводити, спираючись на кілька індикаторів, в тому числі за тривалістю життя населення, дитячої та материнської смертності, а також боротьбі з інфекційними захворюваннями, що пов'язано в тому числі і з вакцинацією дітей. – Розповів "Сегодня" колишній міністр охорони здоров'я та соціальної допомоги Грузії Андрій Урушадзе. – За підсумком десятирічної реформи ми знизили дитячу смертність на 75%, майже вдвічі знизилася кількість материнських смертей, а тривалість життя збільшилася майже на три роки і наблизилася до європейських стандартів. А значить, нашу реформу можна вважати вдалою".
За словами Урушадзе, до медреформи Грузія підійшла в момент рекордного дефіциту бюджету, заборгованостей по пенсіях і піковій корупції в цій сфері. За даними експертів, в 2004 році близько 70% грошей, які люди платили за медпослуги, були хабарами. За рахунок приватизації медпослуг вдалося повністю ліквідувати корупцію в цій сфері – замість конвертів тепер послуги оплачуються через каси, або страховими компаніями за безготівковим розрахунком.
Приватизація дала також кошти для підняття на належний рівень залишилися у віданні держави медустанов. "За рахунок отриманих коштів ми залучили в медичний сектор близько півмільярда доларів інвестицій, про що раніше і мріяти не могли, і змогли оновити більшу частину медичної інфраструктури. І це в умовах, коли на медицину в бюджеті виділялося менше, в порівнянні з іншими країнами регіону", – продовжив Урушадзе. Були переобладнані і залишилися у віданні держави інфекційні лікарні, туберкульозні та психіатричні лікарні. З 68 районів Грузії в 12-ти залишилися функціонувати державні медустанови, які після переобладнання складають конкуренцію приватним клінікам.
Швидка допомога залишилася за державою. Нещодавно весь рухомий склад, у тому числі і обслуговуючий гірські села, був замінений на сучасні реанімобілі. "Швидкі" виїжджають на виклик безкоштовно, а далі – за діагностування та надання першої допомоги оплата відбувається за полісом хворого. Причому вже немає однієї чергової лікарні, куди швидкі мають право доставити хворого. Пацієнт особисто визначає, де йому проходити лікування, а не на чому наполягає страхова компанія.
СТРАХОВКА. Що в останніх державних медустановах, що в приватних – безкоштовної меддопомоги ніхто не надає. Все в рамках твого поліса. А він для дорослих і пенсіонерів обмежений 15 тисячами ларі (раніше це було $ 10 тисяч, зараз $ 8000). Для дітей віком до 5 років все медобслуговування, включаючи щеплення, покриває держава. Далі на дитину необхідно оформити медстраховку яку державну з лімітом на оплату, або в приватній страховій компанії за велику плату.
"Я б не сказав, що занадто задоволений нашою медреформою. Багато що треба ще зробити. Але, коли я прочитав про ситуацію з корупцією в Україні, зрозумів, що ми пішли все-таки досить далеко вперед, – зазначив тбіліський журналіст Димитрій Авальяні. – У тих, хто працює в держструктурах або в компаніях, є корпоративні страховки, які покривають більшу частину витрат. Ще кілька років тому непрацюючі могли розраховувати тільки на страховки, які покривали лише невідкладну допомогу і були випадки, коли таким людям доводилося продавати машини і будинки, щоб зробити операцію. Після того, як страхові компанії набрали обертів, ситуація змінилася – зараз усі громадяни застраховані на 15 тисяч ларі".
Грузинські чиновники визнають, що це невелика сума, але запевняють, що є держпрограми, які можуть покрити всі витрати. "На кожне захворювання визначено своєї страхової ліміт. На онкологію, він звичайно вище, ніж, наприклад, на бронхіт, – пояснив роботу цієї системи Урушадзе. – Для безробітних, інвалідів, пенсіонерів та дітей держава покриває 100% витрат. І, до речі, завдяки такій системі незахищені верстви населення отримують медобслуговування на рівні середнього класу. У кого є якісь доходи можуть оплачувати 20% госпітального сервісу ". Але незаможним пацієнтам доводиться ставати в чергу в очікуванні виділення державою грошей на операції. А цього може дочекатися не кожен.
"Безкоштовної медицини взагалі немає. Я плачу гроші і все, – зазначив пенсіонер Фрідон, який кілька років тому пережив інсульт. – Якась страховка мені покладена, але коли у мене стався удар, я не міг вибирати клініку. Мене привезли туди, куди вказав страховик. Сказали: "Вам належить туди". І, я вважаю, що мене загубили в цій лікарні – звідти я вийшов з паралізованою ногою і рукою. Незважаючи на параліч, мене через п'ять днів виписали. Дружина пропонувала лікарям заплатити, щоб продовжити лікування. Але їй відповіли: не належить, і не взяли грошей. Я платив тим же лікарям в конверті, але вже вдома. Інвалідність теж не дали – не належить".
ЛІКАРІ. Хто безперечно у виграші, так це медики. На сьогодні середня зарплата медпрацівників становить $ 1000 – $ 1500 (середня зарплата в країні – $ 500). Завдяки медичній галузі, що бурхливо розвивається, попит на медпрацівників дуже високий, у великих містах спостерігається брак лікарів. Клініки ретельно підходять до вибору персоналу, а співробітникам необхідно постійно підвищувати кваліфікацію. Але це лікарям доводиться робити за свій рахунок і часто за кордоном: в результаті медреформи була скасована радянська система підвищення кваліфікації.