Євген Примаков, 1998 рік. Фото: AFP
Сьогодні в Москві після тривалої хвороби помер колишній прем'єр-міністр і екс-глава МЗС Росії Євген Примаков. Йому було 85 років.
Сегодня.ua зібрав найяскравіші висловлювання політичного діяча.
Про Донбас
Примаков вважав, що Росія повинна визнати Донбас частиною України, а Крим і Севастополь "не можуть бути розмінною монетою" у міжнародних переговорах. Введення регулярних військ РФ на територію південного сходу України він називав категорично неприпустимим.
Євген Примаков і Володимир Путін. 2004 рік. Фото: AFP
"Отже, чи можна раніше говорити про російську зацікавленість в тому, щоб південний схід залишався частиною України? Відповідаю: вважаю, що потрібно. Тільки на такій основі можна досягти врегулювання української кризи. Інше питання: чи слід включати в число "поступок" США і їх союзникам в Європі відмову від возз'єднання Криму і Севастополя з Росією? Відповідаю: ні, це не повинно бути розмінною монетою в переговорах. Наступне питання: в умовах недотримання мінських угод, чи може Росія в крайній ситуації ввести свої регулярні військові частини в допомогу ополченцям? Відповідаю: категорично ні. Якби таке сталося, це було б вигідно США, які використовували б таку ситуацію, щоб тримати під собою Європу на ціле століття. Разом з тим така позиція з нашого боку не означає відмови від підтримки ополченців, які домагаються врахування особливостей південного сходу України в структурі української держави".
"І нарешті, ще одне важливе питання: чи має Росія тримати двері відкритими для спільних дій з США і їх натівських союзників в тому випадку, якщо ці дії спрямовані проти справжніх загроз людству – тероризму, наркоторгівлі, роздування конфліктних ситуацій і так далі. Безсумнівно, повинна. Без цього, не кажучи вже про зацікавленість росіян у ліквідації небезпечних міжнародних явищ, ми втратимо свою країну як велику державу. Росія в такому разі не зможе займати одне з головних місць серед тих держав, які готові користуватися підтримкою Росії, але з урахуванням і її власних інтересів".
Про Росію
"Лише політичною короткозорістю можна пояснити готовність деяких політиків на Заході списати Росію з числа великих держав".
"Після закінчення "холодної війни" на Заході, особливо в Сполучених Штатах, почав падати інтерес до Росії як до одного з головних гравців на міжнародній арені. Росія, звичайно, не Радянський Союз, який, безсумнівно, грав провідну роль у світовій політиці".
"Ознака великої держави – коли твоя країна необхідна, з нею хочуть мати справу. Росія – велика держава саме тому, що багато проблем на міжнародній арені без неї вирішуватися не можуть".
"У нас зараз держава в принципі федеративний. Але на практиці не завжди витримуються принципи".
Євген Примаков і Борис Єльцин. 1999 рік. Фото: AFP
Про мир
"США вважають, що вони зараз – єдина супердержава. Це не правильно. США – найсильніша в світі країна з економічного, військового і політичного впливу. Але вона не супердержава. Тому що супердержава – це категорія "холодної війни". Так що кількісна характеристика збереглася, а якісна немає".
Про війну
"Війною не закінчиться, я впевнений. Подивіться, з чого починалася Перша світова – з переділу сфер впливу в колоніальному світі. Друга – через Японію, яка хотіла півсвіту захопити, і Гітлера, який претендував на Європу. А зараз є потужна стримуюча сила – ядерна зброя".
Про політику та економіку
"Якщо літак терпить лихо, автопілот не впорається з нештатної ситуацією. Тільки особиста майстерність льотчика здатне врятувати корабель. Аналогічно з економікою. Автопілот не діє в екстремальних умовах. Коли накопичуються протиріччя і вибухає криза, у всіх країнах автоматичне керування скасовується. Навіть не відміняється – просто воно неможливе. Саморегулювання економіки зникає як фактор".
"У опозиції є можливість піднятися тільки тоді, коли вона спирається на значну частину населення".
"Я не згоден, що серйозна політика – це стукати кулаком по столу".
Про все
"Якщо ми звикли до болю, звикли до горя – значить, ми звикли і до вбивств. Ні, я не думаю, що знак рівності можна поставити між цим. Коли людині боляче, він просто переживає цей біль, якщо він сильний. Якщо він міцний по-справжньому людина, то він може вийти з цього болючого стану. Але до того, що в тебе вбивають рідних, близьких, просто знайомих чи друзів, – до цього звикнути не можна".
"Мочить в сортирі, як ви цитуєте, передбачається лише тих, хто безпосередньо бере участь у терористичних акціях. А якщо намагатися "вимочити" там всіх без розбору, каналізаційна система вийде з ладу".
"Я не прихильник репресій, зараз час не таке. І демократія у нас розвивається. Але стиль керівництва повинен бути такий, щоб виконавець знав: якщо не справляєшся – пиши заяву про звільнення, щоб прийшли інші люди. Або доведи, що це неможливо зробити".
"Розгортати літак" допустимо тоді, коли інша сторона приймає рішення, які суперечать нашим національним інтересам".
"Демократизація – це не гасло, це об'єктивна потреба країни, яка проводить модернізацію".
Євген Примаков. 2007 рік. Фото: AFP
"Шахраїв треба ловити, а не гроші переховувати".
"Найменше я спрагу крові. Але переконаний: в надзвичайних обставинах порушення виконавської дисципліни повинно особливо твердо припинятися".
"Начальнику нічого не треба: знати – для цього є ерудити, думати – є мислителі, говорити – є оратори, читати і писати – є секретарі, ходити – є водії; не треба самому їсти, пити, одягатися, роздягатися – все зроблять за нього".
"Для успіху розум шкідливий, треба тільки мати розумний вигляд".
"Думають тільки збоченці, я перестав думати як тільки став начальником". "Якщо в будинку заводяться миші, це не означає, що будинок треба спалити".
"У Грузії ти з дитинства починаєш цінувати вірність, взаємовиручку. При тому що для всякого чоловіка з тбіліськими корінням матеріальна незалежність, здатність забезпечити сім'ю – питання самоповаги, скупість, жлобство нескінченно зневажені".
"Звичайно, я не перечив долю, але вона мене вела. Що стосується оцінки всього, ну що ж, якщо все це вже підходить до фінішу, то я повинен сказати, що непогано прожив".
Довідка.
Євген Примаков – радянський і російський економіст, сходознавець-арабіст, політичний і державний діяч, доктор економічних наук (1969), професор (1972). Народився 29 жовтня 1929 у Києві.
Російський уряд очолював з 1998 по 1999 рік, до цього з 1996 року обіймав посаду міністра закордонних справ РФ.
З 1989 року був головою Ради Союзу Верховної Ради СРСР, а з 1991 по 1996 рік працював директором Служби зовнішньої розвідки Росії.
У 2000-2001 рр. був депутатом Державної Думи РФ.
Інформація була взята з відкритих джерел.